Презентація "ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ"

Лікарські рослини ВИКОНАЛАГумницька М. Я. Вчитель біології Хмелівської гімназії

Наші цілі та завдання Дослідити лікарські рослини околиць Села Хмелівка ,Теребовлянського району, Тернопільської області. Ознайомитися із особливостями лікарських рослин, їх ростом та розвитком. З‘ясувати РОЛЬ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ДЛЯ НАШОГО ОРГАНІЗМУ. Провести опитування серед учнів гімназіїДізнатися про збір,зберігання та використання лікарських рослин. Зібрати легенди про лікарські рослиниІсторія застосування лікарських рослин. Провести бесіду «Лікарські рослини –зеленат аптека навколо нас»Організувати серед учнів гімназії Виготовлення буклетів «лікарські Рослини»Створити презентацію по виконанню роботи

Історія застосування лікарських рослин Життя людей з найдавніших часів тісно пов’язане з рослинним світом. Не одне тисячоліття трави служать людині. На власному досвіді первісні люди осягали їхні цілющі властивості та передавали накопичені знання з покоління в покоління. Лікування з давніх часів було таїнством, тому лікарі дуже причепливо обирали собі учнів. Збирання, виготовлення ліків і процес лікування супроводжувалися прийомами та заговорами. Перші записи про лікарські рослини належать шумерійцям, які жили в Азії за 3000 років до н.е.  А лікарські властивості акації, блекоти, маку, льону, м’яти, були відомі єгиптянам навіть за чотири тисячоліття до нашої ери.         На теренах України лікування травами застосовували скіфи, які жили від Дністра до Дону в Північному Причорномор′ї.  Їх досвід перейняли анти та волхви, а потім християнські церковнослужителі. Вперше лікарські рослини були описані в 1073 році в книзі «Ізборнік великого князя Святослава Ярославовича». Цілителями на Україні були монахи, ченці. Вони через віки пронесли практику далеких предків, передаючи її з покоління в покоління. 

Легенди про лікарські рослини. Безкраїми степами під палаючим сонцем гнали ординці у ясир дівчат-полонянок з України. Виснажливою була дорога. Закривавилися їхні ноги, зів'яли їхні личка молоді, а дорозі кінця-краю не видно. Ніч. Зупинилася валка на спочинок. Зігнали ординці полонянок до тісного гурту, оточили їх зусібіч вартою та й полягали спати. Та не спиться потомленим дівчатам. Заспіали полонянки пісню. Тихо звучала вона, та далеко чулася: вітер розносив її по широкому степу. Зачула ту пісню-скаргу мати однієї полонянки, званої Олесею. Птахом полетіла на пісню. Через терни колючі, через води глибокі, через трави високі бігла нещасна мати і втоми не знала. Непоміченою промайнула повз варту і невдовзі вже пригортала до грудей поневолену доню. Аж ось почалася злива шалена, така густа, що зовсім нічого не стало видно, хоч вже пора було наставати світанкові. Збилися полонянки докупи, горнулися одна до одної, гріючись. А злива шаленіла. Блискавиці падали на степ вогненними стрілами.. Перелякані коні татарські хропли, рвалися в степ. І ніхто не годен був стримати їх. Понесли коні своїх вершників – татар геть світ за очі та й не повернулися на місце, де валка ночувала. Після грози опам'яталися полонянки, зібралися повертатися до рідних домівок. І тут побачили, що ні Олесі, ані її матері нема поміж них. Лиш на тім місці, де сиділи вони обнявшись, росли дві квітки: одна біла, як молоком облита, а друга червонкуватого кольору. І наче з-під землі почувся голос Олесиної матері: «Зірвіть, діти мої любі, ці дві квітки, бо з жалю до вас я і моя Олеся розцвіли ось тут. Соком зі стебел капніть на ваші зранені ноги, і рани загояться. Зваріть стебла і вмийте тим відваром обличчя, і краса на них заграє гожа та весела. Тільки вмовк той голос, дівчата зробили так, як радив він. І силу нову відчули, і радощів зазнали. Усі повернулися додому, а про квіти ті, народжені для добра, не забули, доглянули їх коріння. Розрослися із того коріння квіти скрізь по луках і узбіччях доріг та по узліссях. І слава про квітку деревію йшла від села до села, від роду до роду. Назвали люди рослину деревієм за високе і струнке стебло, що нагадувало горду і нескорену людську вдачу.

ВЕРОНІКА ЛІКАРСЬКАЖив у Карпатах легінь Дмитро. Щедра гірська природа наділила його великою силою, сміливою вдачею і жвавим розумом. Добре і чуйне серце мав, яке вбирало в себе любов до людей і відгукувалося на людські біди. Був Дмитро, як і його дід і батько, лісорубом. Валив вікові буки і смереки, а по весні ставав за кермо і сплавляв дараби ( пліт із дерева ) по Черемошу. Була в нього файна дівчина Анничка, як ружа розцвічена. На осінь мали й весілля гуляти. Та трапилася несподівана біда. Перевернувся пліт і потрапив Дмитро у холодну воду. Дивом дістався берега хлопець, весь побитий і понівечений. Травами напувала його мати, і молитви читала, і до знахарки ходила. Та нічого не допомагає. Щодня приходила до нього Анничка, приносила мед, лісові ягоди. Плакала, ридала дівчина, краще, говорила, сама б стала цілющим зіллям, аби вилікувати Дмитрика. Почув ці слова добрий мольфар ( чарівник ), що причаївся біля хати і слідом за нею подибав. Прошепотів він якесь заклинання і Анничка не зчулась, як сон її зморив. Заснула вона так, як стояла, з берізкою обнявшись. Так і не повернулась Анничка додому вже ніколи, лиш понад плаєм, що біг від хати Дмитра до її хати, поросло зілля, що стелилося низько до землі і цвіло дрібненькими блакитними квіточками. Мати Дмитра звернула увагу на них. Та все наче хтось нашіптує їй: «Зірви те зілля, висуши і звари з нього ліки. Ними ти врятуєш сина свого». То мольфар все нашіптував, і мати так і зробила. Поїла тим зіллям сина щоднини, а коли пройшов місяць, Дмитро почув в собі сили. Вперше піднявся і вийшов до лісу. Він все розпитував матір і людей про Анничку, але ніхто нічого не чув про неї. Якось увечері стояв він під тою самою берізкою, де часто зустрічався з Анничкою. Зітхнув тяжко і промовив уголос: «Де ж ти, моя вірна Анничка? Чи ж не бачиш, як я сумую за тобою?»І почув, як зілля, що розрослося навколо берези, прошелестіло голосом Аннички: «Я зіллям, Дмитрику, стала, щоб від недуги тебе врятувати. Живи, мій легіню файний, тішся життям, а мене не згадуй лихом». Та й замовкло. Щоб не ятрити душу гіркими спогадами, виїхав з Карпат Дмитро в далекі краї, там і залишився до кінця днів своїх. А люди назвали те зілля вірна Анничка. Згодом лікарі переінакшили народну назву – вероніка лікарська. Скромна і малопримітна ця квіточка, а силу цілющу велику має.

Болотяна сушениця Було це в поліському селі Житники. Поле Петра Шульги підходило до заболоченого берега тихої річки. А що кілька років підряд літо видавалося дощовим, то в посівах жита у Петра з'являлися кущики невеличкої трави, яка росте тільки на мокрих берегах. «Сушить мені жито проклята трава, - бідкався Шульга. – Випиває з землі соки, тому й жито таке неврожайне». Виривав ту траву, а вона знову виростала. Одного разу так розсердився, що повиривав її разом з корінням, висушив на сонці і зварив у казані. А потім вилив у дерев'яну діжку. Та не давала вона йому спокою. Якось уночі не міг заснути. Пити хотів. Попросив дружину, щоб принесла йому напитися. Сонна жінка зачерпнула з діжки і принесла чоловікові напитися. Випив він і заснув міцно. Уранці встав Петро спокійним і навіть веселим. Зраділа й жінка, зрозуміла, що відвар той не отрута, а дуже корисна. І назвала цю траву сушеницею.

Збір та зберігання лікарських рослин Тож як правильно збирати лікувальні трави? Для того, щоб препарат діяв на організм, дуже важливо збирати рослину у визначені терміни, правильно сушити та зберігати їх. Так, корені викопують восени після обпадання листків або рано навесні, очищають від землі й обмивають холодною водою. Наземну частину рослин, що містять леткі ароматичні речовини, збирають на початку на літа, коли цілком розпустилися листки і зав’язались бутони. Зелені листки і траву можна збирати протягом усього літа, але краще навесні; квітки рвуть ті, що повністю розпустилися, і тільки за ясної погоди, а плоди й насіння-зрілі. Зібрані рослини сушать у добре провітрюваному приміщенні, а особливо соковиті – у злегка протопленій печі або спеціальній сушарці за температури 40-50 С. Зберігати висушені рослини краще в скляному посуді.

Люби природу не як Символ душі твоєї, Люби природу не для себе, люби для неї. Вона не тільки тема вірша Або картини- Й святі глибини. В ній є висоти незримі,

Які лікарські рослини вам відомі?Користь від лікарських рослин – міф чи реальність?Чи використовують у вашій сім’ї лікарські рослини?Які саме лікарські рослини ви використовуєте і з якою метою?У вигляді чого ви використовуєте лікарські рослини (чаї, настоянки, компреси…)?Чи займаєтесь ваша сім’я заготівлею лікарських рослин?Як ви гадаєте, чи зменшує ризик захворіти використання лікарських рослин? У школі проведено опитування

Виготовлення буклетів «Лікарські рослини»

Рецепти приготування Чаїв Чай «Заспокійливий»Листя м’яти, квіти ромашки, корінь валеріани залити окропом у великому чайнику, настояти, додати за смаком цукор Чай «Довгожителів»Сушені ягоди бузини, шипшини, листя суниці та чорної смородини залити окропом у великому чайнику, настояти, додати за смаком цукор, вершки. Напій «Холодок»Листя м ’яти залити окропом у великому чайнику, настояти, додати за смаком мед.