Презентація " Лікарські рослини козацького краю та їх застосування у часи козаків"

Презентація на тему: Лікарські рослини козацького краю та їх застосуваняу часи козаків.

Мета: Зібрати відомості про рослин, якими лікувалися в давнину наші предки, які ростуть на території козацького краю, які є цінним джерелом лікування; поглибити знання про лікувальні властивості рослин;охарактеризувати їх біологічні особливості та застосування;виховувати емоційно- зацікавлене ставлення до нашої медицини;формувати елементарні уміння застосовувати знання з метою збереження власного здоров’я. 

Практичне значення роботи. Лікувальні властивості рослин та їх застосування 

Мальовниче село Кальник, де я живу у минулому чимале місто, розкинулось на правому березі прадавньої ріки Соб, лівої притоки красеня Придніпровської височини - Південного Бугу. Весною воно потопає у квітучих вишневих садах, влітку дарує прохолоду та достаток його мешканцям та гостям, восени пурпуром калинових лугів ніби підпирає древні пагорби, де колись стояло старе та нове місто-кріпость (збереглись залишки укріплень)… А чарівні краєвиди Кальника милують око щоденно, незалежно від пори року…

Населення коззаччини сягало 600 – 800 тисяч людей. Чи були вони всі здорові ?А коли ні, то хто ж їх, хворих, лікував ?

   Сьогодні традиції козацької медицини майже забуті. А за часів Січі вона була засобом підтримки не лише фізичного, а й духовного здоров’я козаків, пов’язуючи наших предків із навколишнім середовищем.            Дух козацької медицини сьогодні знову стає конче необхідним. Після десятиріч безбожної напруги над природою, коли дерева вирубують, а трави заливають асфальтом, цей дух здатний коли й не напевне врятувати наш народ, то принаймні полегшити його порятунок.            Рецепти та традиції, що склали основу козацької медицини, були обумовлені світоглядом і способом життя козаків. Звичайно, значну частину з них сьогодні дехто сприйматиме як забобони, але серед набору «медичних переконань» козацтва трапляються дуже цікаві речі, які частково можна застосовувати й сьогодні. Найголовнішим видається те, що, відчуваючи безпосередній зв’язок і свою пряму залежність від навколишнього середовища, козаки, мовою сучасності, мислили екологічними категоріями. Цього нам точно варто в них повчитися і якомога більше дізнатися про найцікавіші з «лікарських прийомів», які використовували козаки.

Енергія трав           Козаки вставали до схід сонця, ходили босоніж по росяній траві споришу, кульбаби та конюшини, а напуваючи коней, занурювали ноги в воду. Це надавало їм першу дозу бадьорості. Гарт для козаків був органічною й невід’ємною частиною повсякденного життя. Тому, спочиваючи горілиць просто на землі, у густій траві, вони не боялися застудитися, а навпаки, заряджалися енергією трав, властивості яких добре знали. Декілька годин такого відпочинку могли замінити цілу ніч у затишному ліжку. Практикували наші предки й своєрідні «зелені ванни»: після вранішнього купання в річці чи озері вони, ще мокрими, заходили в квітучі трави. Суміш із роси та пилку всотувалася шкірою, зміцнюючи весь організм.

             Пластунська військова наука була особливою. Для такої служби, окрім бездоганної фізичної форми, необхідна була витримка та ясний розум. Найперше правило пластуна було таким: ніколи не пити сиру воду в незнайомих місцях. Пили вони окріп, добряче витриманий у казанах над вогнищем. До нього додавали лепеху, деревій, звіробій, полин. Усі ці трави справляють антимікробну дію. Такою водою наповнювали пластуни баклажки, які брали в розвідку.  Лепеха,татарське зілля, аїр тростинний. деревійзвіробійполин

Коли ж доводилося пити застояну, болотяну воду, то перед тим ковтали жменьку вугілля, взятого з багаття. Коли ж усе-таки з’являвся біль та судоми, вояки лягали на полин чи конотоп (спориш і червона конюшина) і лежали деякий час нерухомо. Тоді біль ущухав. споришконюшина

Цілюща люлька.       Образ козака складно уявити без люльки. Вони справді були небайдужими до куріння. Проте легеневі захворювання серед козаків були дуже рідкісними, адже, по-перше, вони ніколи не курили в хаті, у курені та навіть у землянці. Але головна таємниця крилася в суміші трав, якою заправляли люльки. полинмятадеревійчебрець

борщівниклопухвалеріана. Чистий турецький тютюн був на той час вельми дорогим, та й з’явився він в Україні лише у середині XVI століття. Оскільки тютюн був дефіцитом, то, як правило, він був лише додатком до суміші трав, які традиційно курили козаки і які мали лікарські властивості: заспокоювали нервову систему, знижували кров’яний тиск, поліпшували апетит і сон, позитивно впливали на дихальну систему, а гарячий дим від куріння цілюще впливав на слизові оболонки бронхів і верхніх дихальних шляхів. Тому козаки майже не хворіли на астму, бронхіти, трахеїти.

Багато козаків носили з собою капшук (гаман, кисет), де зберігався порошок із сухих трав: полину, материнки, оману, кіндзи, тархуну. Його додавали до їжі або вживали окремо. За свідченнями істориків, під час війни козаки практично не хворіли на інфекційні хвороби. Вони виявилися міцнішими й здоровішими за інших «царських слуг», турків, сардинців, французів, і навіть англійців, які мали досвід війни у спекотних колоніях. Окрім цілющого трав’яного порошку, козаки носили з собою попіл. Ним обробляли свіжі рани, аби ті швидше гоїлися, потім перев’язували їх сорочкою, а замість вати використовували пух очерету та куги. очерет. Куга,комиш озерний

Капшукполинматеринкаоман,девясил високий,соняшник дикий. Кінза,коріандр. Тархун, естрагон.

НАСІННЯ ТА ЖУЙКА — ЗДОРОВИЙ РАЦІОН              Звичними речами для козацького раціону були гарбузове насіння та «жуйка». Сире підсушене насіння, багате на цинк та мідь, служило очисником організму. А жуйки були, так би мовити, природними — бджолиний віск із стільниковим медом, клеї з патьоків вишні, черемхи, терену, горобини, диких груш і яблунь. Таким чином не знали козаки ні карієсу, ні інших хвороб зубів та ясен. клейчеремхатеренгоробина. Дика груша, яблуня

Козацькі напої             Серед козацьких «напоїв» чи не найпоширенішим був узвар. Настоюючи його в горщиках або казанках на гілочках верби та інших дерев, чагарників (тополі, дуба, липи, калини, осики), степових трав, козаки закопували настоянку в попіл згасаючого вогнища. Узвар не закипав, а ніби впрівав у гарячому попелі, а тому зберігав вітаміни та сполуки мікроелементів. Узвари діяли передусім запобіжно — попереджували захворювання, знімали втому та загальний стрес.

Узвар. Гілочка вербикалинатополядубалипаосока

Але не тільки трав’янисті рослини мають лікувальні властивості, але й дерева і кущі. Патріархом українських лісів і одним із природних чудес України є дуб. Його кору використовують для лікування фурункулів на шиї, для припинення кровотечі, внутрішньо відвар дубової кори використовують при виразці шлунка. У вигляді ванн дубову кору застосовують від надмірного потіння ніг. Крім лікувальних властивостивостей дуб одночасно є і пам’яткою природи, символом історії нашого краю та могутності козацького роду. За легендою на передмісті містечка Кальник козацьким полковником в 1649 року 5 грудня власноруч був посаджений дуб. В наш час висота дуба становить понад 20 метрів, 4 метри в обхваті, вік 400 років.

Кальницький козацький полковникІван Богун

В передмісті нашого села Живе великий і розкішний дуб. Так, так саме живе, а не росте. Люди його ще називають дубом Богуна. Він такий гордий, високий і всеосяжний, що здається бачить усе на світі. Якщо довго дивитись на його стовбур,то складається враження, що він дихає і час від часу рухає потрісканою корою мов грудьми. Я не знаю, чому він засмучений, але мені теж сумно. Мабуть, колись було по іншому. Молодість зеленим сокомпереливалась із листка в листок. Збігало у міцне коріння і наситившись до схочу зеленими мінералами поверталось по тілу цього могутнього велетня.

Вирувало в ньому буйним життям . Кріпило його і згодом вибухало безліччю золотобоких жолудів. Але це було колись, а зараз цього велетня покрила таємна і глибока печаль.( Леся Якимець)

Кожного року 14 жовтня біля дуба відбувається посвята учнів 5 класу в козачата.

Користуйтесь щедрими дарами матінки природита будьте здорові !!!