Презентація "Література рідного краю. А чи висічу я з граніту думи Тараса? ( образ Тараса Шевченка у творчості поетів Прилуччини)"

А чи висічу я з граніту думи Тараса?

Слайд № 1. Тарас Шевченко – особистість для України унікальна не лише своєю творчість та громадською діяльністю, але й породженням цілої науки – «шевченкознавства». Тарас Шевченко став натхненником для багатьох поетів, письменників, художників, скульпторів. Мабуть, практично немає творчої людини, яка б хоч раз у житті, не зверталася до творчості Т. Шевченка, не присвятила йому хоч кілька рядочків вірша чи хоч один ескіз малюнка. Шевченкове життя і творчість не могли не відбитися й у творчості прилуцьких майстрів слова.

Слайд №2. Одним із тих, для кого життя і творчість Т. Шевченка стала основним мотивом власної літературної діяльності, є Микола Турківський.  Микола Петрович – один із плеяди талановитих людей Прилуччини, народився у селі Линовиця. Його знають як поета, письменника, художника-оформлювача, майстра різьби з каменя і дерева. Натхнення творчістю Тараса Шевченка для Миколи Турківського  не стало скороминучим, воно, мов золота нитка, пройшло через усе життя і діяльність поета. Про неабиякий вплив на творчість Миколи Петровича шевченківської діяльності свідчать цикли поезій, присвячених Кобзареві.

Слайд №3. Так, зокрема, повним зібранням поетичних рядків про Тараса Шевченка була книга-альбом «З Тарасовим іменем», яка вийшла у світ у 2004-му році. У  2014-му році, напередодні великої ювілейної дати – 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка, вийшло доповнене перевидання книги-альбому під назвою « Тарас».

Слайд №4. Вірші розкривають багато стежок-доріг, які пройшов Т. Шевченко на Прилуччині – вони наче карата мандрівок, які здійснив Кобзар. У рідній Миколі  Турківському Линовиці зберігається камінь, на якому, за народними переказами, любив відпочивати Тарас Григорович, приїжджаючи на гостини до свого друга Якова де Бальмена.

Слайд № 5. Присяду тихо біля нього

І мрію чайкою пущу…

Ні, не втомився я з дороги,

Свою тут славу не мощу.

А хочу слів Тараса вчути

І гнівно-буряний, і щирий…

Де бачив кріпака розкутим,

Де на царя гострив сокиру.

І тишу вчути, що плекала

Натхнення літніх вечорів…

Тут слово з думою вінчалось,

Вогонь безсмертя тут горів.

 У книзі М. Турківського не лише поетичні, але й прозові твори, що пов’язані із життям Т. Шевченка. Ставлення до слова, життєві цінності, патріотизм передають такі рядки:

Слайд №6.  Я до тебе звертаюся, слово моє…

Коли хочеш іти межи люди,

Хай Тарасова щирість в тобі виграє,

І нехай простота його буде.

Ще – довіку, як вік, завжди правду люби,

А неправда хай згине в руїнах…

І візьми, моє слово, в Тараса собі

Ту жагучу любов до Вкраїни!

У передмові до книги  хранитель Прилуцького краєзнавчого музею Георгій Гайдай пише: «Для Миколи Турківського Великий Тарас протягом всього життєвого і творчого шляху був яскравою провідною зіркою. Він його обожнював і, може, підсвідомо намагався наслідувати в усьому».

Можливо, якісь творчі флюїди любові до творчості Т. Шевченка Микола Петрович вловив у линовицькому повітрі, пам’яті, яку бережуть сільські стежки.

Слайд №7. І в цьому селі «…незримо витає дух Великого сина України, якому судилося стати виразником дум і сподівань рідного народу, його співцем, його любов’ю і святинею», - пише Георгій Гайдай.

Слайд № 8. Захоплення особистістю Т. Шевченка передають не лише поетичні та прозові твори. Великий цикл скульптурних та живописних праць у М. Турківського присвячений Тарасові.

Слайд № 9-12. Поет ще школярем любив перемальовувати ілюстрації з «Кобзаря». Згодом, вступивши до художнього училища, він натхненно робив скульптурні етюди на шевченківську тематику – «В казематі», «Тарас-пастушок», «В Орській кріпості».

Слайд № 13-14. У більш зрілому віці створено серію малюнків «Світоч України» (1988-1989 рр.).

Слайд № 15

А чи висічу я із граніту очі Тараса –

Сум, задуманість, бурю?..

А чи висічу я із граніту думи Тараса –

Нагорьованість, мрійність, знедолю Вкраїни?

І спів, і гнів, і надії на щастя…

Висічу!

Бо матуся з дитинства водить

В невмирущий «Кобзар» на причастя.

Слайд № 16. М. Турківський – це наш сучасник, творчість якого пронизана шевченковими мотивами.

Слайд №17. Але серед прилучан є і, так би мовити, корифеї літератури, чия творчість неодноразово відзивалася голосом Кобзаря. Серед класиків Прилуччини – це Любов Забашта, яка народилася у 1918-му році у м. Прилуки. Л. Забашта – особистість неординарна для Прилуччини, це одна із сильних жінок України – сильних духом і поезією. Сказати в двох словах про життя Л. Забашти важко, адже вона була і членом Спілки письменників України, завідувала відділом поезії у славнозвісному журналі «Дніпро». Сьогодні у прилучан з ім’ям Любові Забашти , у першу чергу, виникають асоціації з Прилуцькою міською бібліотекою, чиє ім’я вона носить.

Прихильність до Великого Кобзаря України Любов Забашта виказує ще у юному віці. Про це свідчить поезія дівчини  «Кобзарю наш»:

Слайд №18. Батьку Тарасе, ще чередничкою в полі

Мудрий «Кобзар» я з пастушками одкрила,

Може, тоді я землю свою полюбила,

У серце взяла всі її радощі й болі.

Із цих рядочків у душі юнки народжується повага до Т. Шевченка, захоплення його особистістю, його патріотизмом. Це захоплення продовжується протягом усього життя. Ще не один вірш Любов Василівна присвячує Кобзареві.

Слайд № 19. Найбільш помітним літературним твором, присвяченим Тарасові Григоровичу, є поема «Тернова доля». А яка ж вона ще, ця доля, була у Т. Шевченка? Сюжет поеми розкриває останні роки життя великого поета. Словами героїні, Л. Забашта каже:

Для мене ви й нині, як раніш,

Моя любов єдина й остання.

І я напам’ять знаю кожен вірш,

Який ви залишили на Вкраїні,

І ті, що вийшли у вашім «Кобзарі»,

Здалека шлю квиління вам чаїні,

Молюся вам, немов своїй зорі.

Ще одним поетом, чия творчість була натхненням від Тараса Шевченка, є Микола Степаненко. Микола Іванович народився у селі Жовтневе на Прилуччині. За життя М. Степаненко працював і вчителем, і журналістом, очолив  літературно-мистецьку студію «Волинські литаври», займався видавничою справою.  У своїй збірочці «А на тому полотні» (2009 рік) Микола Степаненко  вміщує декілька віршів, які народилися під впливом шевченкової творчості. Епіграфами до віршів є слова Тараса.

Слайд № 20. Якщо брати письменників і поетів Прилуччини, то, мабуть, і немає такого, хто хоча б вірша не присвятив Т. Шевченкові. Вшановує великого поета й Микола Дробот – прилуцький поет-лікар:

Вийшов Удай в сиві береги –

Звідки потаємні сили?

Хто надав безмірної жаги

Ясночолого Тараса бризки вмили.

Монумент здійнявся від землі,

Люди йдуть до славного Пророка.

Раді сивочолі і малі – 

Зустрічі чекали стільки років.

Слайд № 21. Однозначно Т. Шевченко – поет великий для України, який викликав і викликає захоплення не тільки українців, але й закордонних читачів. Віриться, що ще будуть у нас такі просвітителі, чиї слова повторюватиме увесь світ!