Захід "Фестиваль рідного слова"

Фестиваль рідного слова

Мета:  сприяти усвідомленню значення рідної мови; розширити знання про красу і багатство української мови; пробудити почуття національної гідності;

виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

 

Обладнання : святково прибрана зала, вислови про мову; макет української хати, біля якої пліт з глечиками та соняшниками, на стінах вишиті рушники ; виставка дитячих робіт.

 Заставка

(На сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах)

 Інсценізація вірша

Дівчина:

Ти скажи мені, козаче,
 За що мене любиш?
Чи коли зустрінеш іншу,
То мене забудеш?

Юнак:

Як, за що тебе люблю я,
Мила Україно!
За твою красу і вроду,
Пісню солов’їну.

Дівчина:

Але ж я поміж дівчат
Сріблом не багата.
Хіба рушників доволі
Та чепурна хата

Юнак:

Ну ж бо, люба Україно,
Тим ти не журися,
На свою природну вроду
Лишень подивися.     
Не коштовними скарбами
Твоя повна скриня?
Та багата ти руками,
Добра господиня.
Хай прозорих діамантів
На тобі не буде,
Та достатньо серце мати,
Як у твоїх грудях.
Хіба може бути краще
Щось за твою вроду,
Мудрість, душу, силу волі,
Що в твого народу?!
Лиш тебе я, Україно,
Люблю й поважаю,
Бо другої в цілім світі 
Кращої не має.
Подивлюся на Карпати,
На Дніпро широкий,
На твої лани безкраї,
На небо високе.
Так тебе усю одразу
Хочу обійняти
Й про свою любов до тебе
Світу розказати.

Дівчина:

Але ж в мене шлях тернистий,
Нелегка дорога…

Юнак:

І за те ти не журися,
За те прошу Бога.
Разом нам – ніщо не лихо,
Разом – на край світу,
Аби лишень мати змогу
І тебе любити

Разом:

 Хай же сонце нам осяє
Шлях до зір далеких,
Доля наша хай літає
На крилах лелеки.
Нехай щастя стука в двері
Кетягом калини

Юнак  :

 А я завжди з тобою буду,
Мила Україно!

Дівчинка. Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

 

Хлопчик. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром,

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

 

(Під музику в зал заходять учні, одягнені в святковий одяг).

 

Ведуча 1.  Шановні гості, діти,  запрошуємо вас до нашої господи на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови. 21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови або його ще називають День материнської мови. Тож ми запрошуємо вас на фестиваль рідної української мови .

 

Ведуча 2. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

 

Ведуча 1. У нашій залі сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

 

  Ведуча 2. Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучать поезії. Пропонуємо вашій увазі поетичні перлини про мову.

Діти розповідають вірші

Яка ж багата рідна мова!

Яка ж багата рідна мова!

Ти містиш просто безліч знань!

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

Тож мову вчи і прислухайся

До того,  як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить!

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати.

І найрідніша нам вона!

А мову знаючи, здобути

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І кривдити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

 

Ведуча 1. Ми переконалися, що поетичною мовою можна все змалювати: чарівні картини природи і людські почуття, неперевершену гаму барв та гармонію людських стосунків.         

Ведуча 2. Чи  знаєте ви,  які чудові пісні співають українці, зібравшись у колі близьких? Зараз ми з вами пересвідчимось у цьому.  Запрошуємо на сцену  колектив сільського будинку культури - «Зимняя вишня».

 

Пісні виконує колектив «Зимняя вишня»    Рідна хата

Ведуча 1.Українці завжди були співочою нацією. Пісня супроводжувала їх упродовж життя, передавалася із покоління у покоління. Традиція родинного співу збереглася в наших односельців - у сім’ї  Миронців. Тож запрошуємо на сцену ученицю 9 класу Миронець Тетяну та її маму Миронець Світлану Анатоліївну. Будь ласка, ваші оплески.

 

Виконують пісні «Я козачка твоя», «Ти ж мене підманула…»

 

Ведуча 2. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

 

Ведуча 1. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

 

Ведуча 2. Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.

 

Ведуча 1. Але й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляють такою мовою, якої не існує в світі.

 

Сценка

Палажка. Люди добрі! Оббріхує мене клята Параска на кожному кроці. Дорікає, що я балакаю не так, як вона хоче. Я, каже, некультурна, жию уже в двайцікпервому віці, а говорити по-людськи не умію. Придумала ж таке…

Параска. От ти знову говориш, як баба часів Івана Нечуя-Левицького. Ми живемо у двадцять першому столітті. Ех… І коли до тебе розум постукає?

Палажка. Стукав уже, стукав, і не один. А до тебе ніхто не приходить, бо господиня з тебе нікудишня: ні грядки не маєш на городі, ані курки на подвір’ї.

Параска. Що це? Палажка недочуває чи вдає, що не чує? Палажко, якщо будеш слухати мої поради, то станеш культурною людиною.

Палажка. І яке тобі діло до мене? Ти що, шукаєш зачіпки до сварки? Дав же мені Бог сусідку – нічого й казать!

Параска. Та й мені прикро, що таку сусіду маю: як «захарамаркає» щось, то й не второпаю, про що говорить. Ходи лише до мене в гості, я тебе кавою пригощу. Ходи-ходи…

Палажка. Що це ти мені махаєш?

Параска. Не махаю, не говори так некультурно. Я тобі подаю знак, щоб ти до мене зайшла до хати. Маю вдома запашну каву, хочу тебе почастувати.

Палажка. А печення у тебе є? Чи, може, пирожено слойоне? А блінчики пекла? Конфети якісь маєш? З ними добре кофе пити.

Параска. Почастую тебе всім, лише культурно скажи. Я ж тебе вже вчила.

Палажка. Та я так лишень жартую. Я ж запам’ятала, що слова «кофе» в українській мові немає, а є кава; замість «блінчики» потрібно говорити «млинці»; замість «конфети» − цукерки; не «печення», а печиво; не «пирожено слойоне», а тістечка листкові.

Параска. Звертаємося до всіх українців: любіть, вивчайте, збагачуйте нашу мову!

 

Ведуча 2  Спасибі вам, добрі господині. Тож пам’ятаймо кілька простих правил, яких слід дотримуватися, щоб розвивати й удосконалювати свої знання з рідної мови.

Надія. Говори українською. Роби це завжди, особливо в публічних місцях. І ніколи не переходь на іншу мову, окрім розмов з іноземцями.

Сашко. Обери українську мову в електронних налаштуваннях сайтів і техніки.

Орина. Завжди пиши українською паперові документи та електронні повідомлення.

Надія. Шукай інформацію в Інтернеті спочатку українською мовою.

Сашко. Спілкуйся українською в контактах з владою та сервісними службами.

Орина. Купуй книги та пресу українською мовою, переглядай фільми, дубльовані українською, купуй диски з українською музикою, відвідуй українські фестивалі.

Надія. Бери участь у конкурсах і вікторинах з українознавства.

Орина.

Любіть красу своєї мови,

звучання слів і запах слів:

це квітка ніжна і чудова

широких батьківських степів.

 

Ведуча 1. А згадаймо український дотепний жарт! А сміх іскрометний! Українці сміялися споконвіку. Відомо,що українці – творці найтоншого гумору.

 Ведуча 2. Я з тобою згодна. Українці сміються відтоді, відколи себе

пам’ятають , бо гумор, сміх, веселість, дотепність є однією з найкращих рис. Час іде, мудра ріка веселих народних усмішок не міліє, талановитих гумористів не меншає.

Інсценізація гуморески

 Яке їхало, таке здибало.
Після свадьби каже Рая:
- Прости мене, Грицю!
Я від тебе приховала
Одну таємницю.
Я про це раніш боялась
Навіть говорити.
Знай, коханий: я нічого
Не вмію варити.
Я ніколи навіть супу
Іще не варила...
Гриць утішив:
- Не для того
Взяв я тебе, мила.
Не псуватимеш на кухні
Білих своїх рук ти:
Я ж не вмію заробляти
Грошей на продукти.

 

Ведуча 1. Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну.

Ведуча 2. Про це можна багато говорити, та я пропоную провести вікторину «Вірю не вірю» з присутніми у залі. Зараз я вам поставлю декілька питань, а ви повинні відповісти – Так або Ні.

Вікторина «Вірю не вірю»

1. Дніпро, Десна, Амазонка – ріки України. (Ні)
2.  Назва герба України – тризуб. (Так)
3. В Україні прийнято Закон про сало. (Ні)
4. В Україні 24 обласні центри. (Так)
5. Чи вірите, що на українських грошах номіналом 5 грн. зображений Ярослав Мудрий. (Ні)
6. Дівоча коса може витримати вагу 20 тонн. (Так):
7.  Край, де ми живемо мав назву Слобожанщина. (Так)
8. Головна вулиця Києва – вулиця Богдана Хмельницького. (Ні)
9. Прапор України – біло-жовтий. (Ні)
10. Харків, Полтава, Ізмаїл – міста України. (Так)
11.  Чи вірите, що на українських грошах номіналом 10 грн. зображений Тарас Шевченко. (Ні)
12. Квіти чорнобривці родом із Америки. (Так)

Ведуча 1. Молодці. Я бачу ви добре обізнані.

Ведуча 2. Українською написано безліч книжок. Тож гайда до бібліотеки.

Виконання пісні «Тримай» 

Ведуча 1. Читай українське! Читай українською! Читати – це класно! Бути грамотним -  це модно!

Виконання пісні «Як у нас на Україні» 

Ведуча 2. Ось бачите, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.Шановні гості, ми вдячні всім,  хто прийшов на наше  свято. На цьому наш фестиваль закінчено. До нових зустрічей!