презентація "Літературна спадщина Г. Сковороди

Літературна спадщина Г. С. Сковороди. Григорій Савич Сковорода — видатний просвітитель, філософ, байкар та прозаїк. Його вірші пронизані духом українського бароко — стилем, який найбільше припав йому до душі та допоміг якнайточніше висловити власні думки та передати свої ідеї суспільству. Як відомо, Григорій Савич протягом усього життя дотримувався Божих заповідей, пропагував гуманістичні ідеї, із повагою ставився до оточуючих людей, а також до природи. В основу своєї першої збірки віршів «Сад божественних пісень» автор поклав ідеї, взяті зі Святого Письма, доповнив їх, розширив та показав власне бачення проблем, які, на його думку, у той час панували в суспільстві. Наприклад, у 23-ій пісні просвітитель засуджує людей за марну витрату часу, байдикування, заняття непотрібними та некорисними справами. Поет щиро переконаний, що необхідно цінувати кожен день, кожну хвилину нашого життя й не забувати про добро, взаємоповагу та набожність:

Творчість Григорія Сковороди. Коли він пішов у подорож він написав дуже багато цікавих збірок. Це був плідний період його життя. «Сад божественних пісень», написав свої основні філософські трактати, діалоги і притчі: «Діалог, або Розмова про давній світ» (1772), «Розмова п'яти дорожніх про істинне щастя в житті» (1773 — 1774), «Кільце» (1773 — 1774), «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру (1774), «Ікона Алківіадська (Ізраїльський Змій)» (1775 — 1776), «Жінка Лотова» (1780 — 1788), «Боротьба архистратига Михайла з сатаною про це: легко бути добрим» (1783), «Суперечка біса з Варсавою» (1783 — 1784). «Вдячний Еродій» (1787), «Убогий Жайворонок» (1787), «Діалог. Назв; його — Потоп зміїний» (1791).

Творча спадщина Г. С. Сковороди. Байки ХарківськіТрактати. Діалоги. Прокинувшись, побачили славу Його (1765–1766) Хай цілує мене поцілунками уст своїх! (1765–1766) Вступні двері до християнської добронравності (1766) Наркіс. Розмова про те: пізнай себе (1767)Симфонія, названа Книга Асхань, про пізнання самого себе (1767) Діалог, або розмова про давній світ (1772)Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті (1773–1774) Кільце. Дружня розмова про душевний світ (1773–1774)Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу (1774)Вдячний Еродій. Вбогий Жайворонок У творах Сковороди є чимало посилань на грецьких та римських філософів. Найчастіше він використовує висловлювання з морально-етичних питань представників філософських шкіл

«Байки Харківські». Байки Сковороди написані прозою, кожний із творів складається з двох частин —   «фабули» (розповіді про якусь подію) і «сили»(моралі). Сила у письменника більша від фабули і є своєрідним філософським трактатом, повчанням автора.  Байки Харківські» складаються з тридцяти творів сатиричного спрямування. У них Сковорода засуджує суспільні вади, самодурство панів, жадобу до наживи,кар’єризм, лінощі тощо. Він підносить культ людського розуму й гідності.1. "Пси". 2. "Ворон і Чиж". 3. "Жайворонки". 4. "Голова і Тулуб". 5. "Чиж і Щиглик". 6. "Годинникові колеса". 7. "Орел і Сорока". 8. "Голова і Тулуб". 9. "Мурашка і Свиня". 10. "Дві курки". 11. "Вітер і Філософ". 12. "Оселка і Ніж". 13. "Орел і Черепаха". 14. "Сова і Дрізд". 15. "Змія і Буфон". 16. "Жаби". 17. "Два коштовні камені — Діамант і Смарагд". 18. "Собака та Кобила". 19 "Нетопир і двоє пташат — Горленя та Голубок". 20. "Верблюд і Олень". 21. "Зозуля та дрізд". 22. "Гній та Діамант". 23. "Собака і Вовк". 24. "Кріт і Лінкс". 25. "Лев та Мавпи". 26. "Щука і Рак". 27. "Бджола та Шершень". 28. "Олениця та Кабан". 29. "Баба та Гончар". 30. "Соловей, Жайворонок та Дрізд". Складається з 30 байок

Вплив Сковороди на сучасників. Григорій Сковорода мав величезний вплив на своїх сучасників і на дальше українське громадянство, і то не тільки своєю етичною наукою, а головним чином своїм життям, в якому слово ніколи не розходилося з ділом: його вчення було в повній згоді з його життям. Щоб оцінити цей вплив, як писав Єфремов,досить буде сказати, що сучасники бачили в ньому «мандровану академію» і його самого вважали вартим за університет; досить сказати, що коли треба було тоді знайти в Україні ідейну, чесну та чисту людину, шукали її між «сковородинцями», тобто учнями цього чудного чоловіка та прихильниками його науки. Впливу од Сковороди безперечно зазнав і батько нового українського письменства КотляревськийІм'ям Сковороди названо…Ім'ям Сковороди названо село Сковородинівка, Золочівського району на Харківщині; вулиці у Києві, Харкові, Полтаві, Одесі та інших містах; Харківський педагогічний інститут та Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди носять ім'я Сковороди. 15 вересня 2006 року Національний банк України випустив банкноту номіналом 500 гривень, на аверсі якої зображено Григорія Сковороду. На його честь також названо астероїд 2431 Сковорода

Сковорода виступив як виразник етико-гуманістичних ідеалів людей праці. Його твори пройняті пафосом неприйняття несправедливої,ворожої людині соціальної дійсності,критикою вад панівних верств тогочасно суспільства,що позбавляло людину можливості утвердити себе у спорідненій праці,в якій Сковорода бачив єдиний засіб досягнення щастя. Його творча спадщина є актуальною і сьогодні. Більше думай і тоді вирішуй.

Погляди Г. С. Сковороди в афоризмах«Розмова про премудрість»Афоризми Г. С. Сковороди. Хіба розум чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?Не все те отрута, що неприємне на смак. Добрий розум, робить легки будь-який спосіб життя. Бери вершину і матимеш середину. Підготувала Рекушева Анжеліка студентка групи АВ-20

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестане вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.

Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.***З усіх утрат втрата часу найтяжча. Сліпі очі, коли затулені зіниці.***Як нерозумно випрошувати те, чого модель сам досягти!

Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — це рух. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Словосполучення з розговору між Людиною та Мудрістю. Людина. Так ти і серед варварів живеш?Мудрість. Ну що це за дурноту ти плетеш?Без мене навіть рисці не бувать,Чому ж між хінцями мені не існувать?Де ніч і день живе, де літо і весна,Із батьком правлю я ускрізь сама одна. Людина. Хіба у тебе є сестра?Мудрість. Увіч!Звичайно ж, є, як в дня сестрою ніч. Людина.І бреше, хоч з тобою і в рідні?Мудрість. Один в нас батько, діти ж не одні. Людина. А ймення як?Мудрість.Їй сто імен. Вона. У росіян є безтолковщина. Мудрість. Покинь! Вона складаІ суть тебе, як хочеш. Гей-но! Зникни пріч!Я біля тебе, наче біля світла ніч. Людина. Зникни краще ти! Біжи з очей моїх,Дурна сама ти, здурена на сміх. Про все, чого нема ніде, плетеш,І, прямо кажучи, дурноту ти верзеш. Зродився тут народ і навчений не так,Тож дикі брехні слухать не мастак. Бо може віднайтись один лише такий,Щоб уподобав дикий змисел твій