Презентація " Літературна Волинь"

Волинські письменники

Ніна Петрівна Горик Народилася 7 вересня 1957 року в мальовничому селі Забужжі Любомльського району Волинської області. Звідси простелилися її стежки у великий світ. Тут народилась мрія стати вчителькою української мови та літератури і перші поетичні рядки. В селі закінчила середню школу. Вчилась старанно, в основному на «відмінно». Особливий потяг мала до гуманітарних предметів, багато читала. Активною була і в громадському житті: секретар комсомольської організації школи, активний учасник художньої самодіяльності. Знала кожну стежину у навколишніх лісах, любила ходити туди сама, багато думала, мріяла і співала.

Після закінчення Лесиного вишу вчителювала у школах смт Головно та міста Ковеля, викладала в машинобудівному технікумі, зараз — у Луцькому педагогічному коледжі. Любов до слова привела її у Товариство української мови імені Тараса Шевченка, у Волинську спілку письменників, працювала у низці громадських організацій, бо має таку вдачу — турбуватися про інших, про що засвідчують усі, хто знає близько цю багату душею жінку. Віршами Ніна Горик не сипле, а видає їх дозовано, наче за приписами, і вони з'являються — глибокі, проникливі, як рентген душі. Але про це не треба говорити, читайте — і переконуйтеся.

На сизій трав'яній долівціСвітанок мовчки палить хмиз. Тумани, наче білі вівці,Пасуться ген аж попід ліс.І хто там, хто стриже черідку,Нечутно травами бреде,Пряде з куделі білу ниткуІ творить день?…На сизій трав'яній долівціСвітанок мовчки палить хмиз. Тумани, наче білі вівці,Пасуться ген аж попід ліс.І хто там, хто стриже черідку,Нечутно травами бреде,Пряде з куделі білу ниткуІ творить день?…

Валентина Штинько  народилася 23 лютого 1953 року в смт. Локачі Волинської області. Навчалась у Локачинській, Кремецькій, Маньківській, Затурцівській школах Локачинського району, так як батька майбутньої письменниці скеровували на роботу в різні села Волині. Валентина Штинько — член трьох національних спілок — Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України, очолює первинну організацію Національної спілки журналістів України редакції газети.

Анатолій Махонюк. Народився 10 вересня 1962 року у селі Чевель Старовижівського району,Важка хвороба підрізала крила дитячих мрій і прагнень, але не згасила жаги життя, краси і любові. Навчався він у спецшколі м. Борислава Львівської області та вечірній школі с. Овадне. Його вірші друкувалися у районних та обласних газетах, в альманасі « Світязь» Волинської письменницької організації. 1992 року вийшла перша зірка творів. Помер письменник на 53 році життя.

Герасим Чук. Під псевдонімом Герасим Чук заховався автор – любомльчанин Юрій Герасимчук. любомльський поет, що має у своєму творчому доробку і пісенну лірику, зокрема, колискові, про кохання, про природу і мисливство, адже сам лісівник і мисливець Музику підбирає сам, тож на презентації виконав кілька власних пісень під гітару.

Надія Гуменюк2 січня 1950 року в селі Онацьківці Полонського району Хмельницької області. Поетеса, прозаїк, публіцист. Закінчила Хмельницьке педагогічне училище (1970) та факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1977). Журналістську діяльність розпочала 1973 року в редакції Каланчацької районної газети на Херсонщині. Працювала кореспондентом Рівненського обласного радіо (1975–1980), завідувачкою відділу Луцької районної газети (1980–1985), редактором радіогазети Луцького шовкового комбінату (1987–1990), заступником головного редактора луцької міської газети «Народна трибуна» (1990–1995). З 1996 року — редактор відділу культури Волинської обласної газети «Віче». Н. П. Гуменюк є членом Національної спілки журналістів України (з 1977), членом Національної спілки письменників України (з 1995). Нагороджена Почесним Знаком Національної спілки журналістів України.

Володимир Лис. Народився 26 жовтня 1950 року на хуторі поблизу села Згорани на Волині. 1977 року закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Служив у війську, працювавжурналістом у районних газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини, у волинській молодіжці, завідував літературною частиною Рівненського музично-драматичного театру. Нині редактор відділу державного будівництва незалежної громадсько-політичної газети «Волинь».

«Століття Якова» — український історичний мінісеріал з 4-х серій, створений телеканалом «1+1», екранізація однойменного роману Володимира Лиса. Роман, за мотивами якого була відзнята картина, є лауреатом української премії «Коронація слова»[1].

Сюжет. Не кожному щастить дожити до свого вікового ювілею. Головному герою, простому українському селянинові, довелося усього побачити на своєму довгому віку – і доброго, і такого, про що лише мріяти можна. А ще на його долю випало таке, чого й ворогові не побажаєш… Фільм – це надзвичайно хвилююча романтична драма кохання сільського парубка Якова, що розпочалася ще під час польського володарювання в Західній Україні і тривала до наших днів, основана на справжніх подіях, правдивій історії. Стрічку знято за однойменним романом українського письменника Володимира Лиса. [2]

Частина перша. «Уляна»У селі Загоряни з'являється дівчина Олена. Вона заходить до хати столітнього діда — Якова Меха. Дівчині стає погано, виявляється, що у неї ломка від наркотиків. Дід вирішує прихистити наркоманку. За своє столітнє життя волинський селянин пережив кохання, війну, втрати — він не судить людей. Дівчина змушує Якова пригадати свою далеку молодість. З дитинства він був закоханий в Уляну, проте батьки вирішили видати її заміж за хлопця із заможної родини. Та їхнє кохання не минулося безслідно. Не в силах повернути кохану, Яків їде із села та вступає до Війська Польського.

Частина друга. «Зося»Оля погрожує вигнати приблуду-наркоманку, яка оселилася у діда Якова. Дівчина знайшла у хаті альбом старих фотографій та побачила на світлинах гарну панянку. І змусила діда пригадати події 1935 року, коли він познайомився із польською шляхтянкою Зосею. Через своє захоплення Яків знову втрапив у неприємності. Та ця жінка вирішила стати його долею. Частина третя. «Війна»Правнук Якова Валік зібрався добровольцем на війну. Дід подарував йому оберіг, з яким сам колись пройшов Другу світову. Медальйон Якову передав колишній чоловік Зосі у німецькому полоні. Тиміш, брата якого забили поляки у в'язниці, пішов до націоналістичного підпілля, боротися з поляками. З полону Мех повернувся додому, та у Загорянах вже була нова — радянська влада. Люди почали зникати. Тимоша заарештували за листівки, які він мав вдома. Німеччина напала на Радянський Союз, енкаведисти, тікаючи вирішили без суду розстріляти Тимоша та інших в'язнів.

Частина четверта. «Фінал»По Олену приїхав Ростислав. Він називається її «хазяїном». Дівчина винна йому гроші. Дід пообіцяв віддати йому борг замість Оленки і повів Ростика до водоймища, де у молодості закопав зброю. Дід розриває «скарб» і вбиває Ростислава… У далекому 1945 після втечі з німецького концтабору Якова рятують і він потрапляє до радянського шпиталю, вилікувавшись, повертається додому. У Загорянах знову радянська влада. Мех записується до колгоспу. Тиміш переховується у лісі, а Уляна у повстанців за зв'язкову. Якось вона занедужала та попросила Якова віднести послання замість неї. У цю ніч, коли Яків йде до лісу, нібито «Бандерівці» вчиняють страшне вбивство у селі: вбивають жінку і дітей Якова, живою залишається лише Ольга. Це вбивство вчинили місцеві посіпаки НКВС. Ольга по голосу впізнає одного із них — давнього батькового товариша по службі, Романа. Яків мститься за вбивство сім'ї…Далі біля могили Зосі на кладовищі до Меха приходить Уляна. Вона тільки-но вийшла з радянської тюрми. Вони довго говорять…

Вже у наші дні пан Яків Мех святкує своє сторіччя! На його день народження повертається його правнук з війни і приїжджають усі його родичі. Його дочка Ольга нарешті називає його татом. Фільм завершується тим, що дід Яків озирається на Улянчину сусідську хату і згадує своїх Зосю та Уляну…Тож, «Століття Якова» — це адаптований серіал про історію волинського селянина на тлі історії цілої країни, посеред епох, подій і течій минулого й сучасного. В основі сюжету драматичні події життя Якова, пов'язані з кровопролитною війною, німецькими та радянськими окупантами, польською армією Крайовою, польсько-українськими міжусобицями, українськими партизанами, УПА. Але головний герой хотів лише одного — жити. Обробляти рідну землю, ростити любих дітей і кохати…