Презентація "Літописне Олешшя"

Літописна Херсонщина:давньоруське Олешшя. В історіографії поширена думка, що Олешшя було давньоруським містом-портом, контрольованим київськими князямиісторія та культура рідного краю 7 клас урок № ___© презентація укладена вчителем Трохимівської ЗОШ Шпир І. В.

Завдання та очікування. Ознайомитися із назвами нашого краю впродовж середньовіччя та встановити їх пояснення та причини;З’ясувати особливості розвитку та політичної історії Олешшя;Встановити значення Олешшя для давньоруської держави;З’ясувати причини занепаду Олешшя в ХІІІ ст.

Таврія в давньоруських літописах. В давньоруських літописах всю територію нашого краю називали по різному: і Ателькузою, і Лукомор’ям, і Полем Половецьким. Окремі частини краю мали власні назви як от: Олешшя (Нижнє Подніпров’я) та Біловежжя (пороги ?)

Літописне Олешшя. Олешшя — фортеця-порт, центр однієї з трьох ексклавних (віддалених) територій Київської Русі XI—XIII століть, що включала в себе землі в пониззі р. Дніпро, в радіусі до 50-60 км від низов’я річки Південний Буг на заході до берегів Каркинітської затоки Чорного моря на півдні.

Фортеця - порт. Олешшя мало надзвичайно важливе стратегічне значення, так як розташувалося на перехресті важливих степових та морських шляхів при впадінні Дніпра в Чорне море, що пов’язували Київську Русь (через Візантію) зі Середземним морем і Західною Європою та (навколо Криму через Азовське море, Дон і Волгу) з Каспійським морем та арабським світом. Олешські рибалки також регулярно постачали Київ великою кількістю місцевої річкової та морської риби. Саме в Олешші зустрічали багаточисельних послів із Візантії, Кавказу, Передньої Азії. В Олешші київські князі приймали візантійських кандидатів на київську православну митрополію

Перша літописна згадка про Олешшя. В давньоруських літописах Олешшя вперше згадується в 1084 р., у зв’язку із пограбуванням князем-ізгоєм Давидом Ігоровичем тут «гречників» (купців-русів), які торгували з Візантією

Суперечливий сусід: Поле Половецьке (Дешт-и Кипчак)З середини ХІ ст. наш край заселяють шари-кипчаки (половці). За свідченням літописця, в 1055 р. вони вперше підходять до південного кордону Русі і стверджують з Руссю мир. Спочатку їхні кочів’я були на Донщині. З часом донська орда починає пошук нових земель и розселяється далі на захід, що продовжується і в 2-й половині XII ст. Вона займає правобережжя Дніпра (до Інгульця) та кримські степи. Про це свідчить поширення камяних статуй (т. зв. «баб»), що відзначають кургани із похованнями половців. Саме звідси вони продовжують набіги на Русь та Візантію, в чому досягають значних успіхів

Лукоморські половціЗа свідченями дослідниці Світлани Плетньової більшу частину нашого краю займає орда т. зв. “лукоморських половців”. Сама орда складалася із чисельних родів-кошів на чолі із кошевими (літоп. ”кощеями”). Найвідомішими кошевим були Урусоба та

Половецьке військо. Основу могутності половців складало військо. Половецькі вояки воювали луками, дротиками та кривими шаблями. Сагайдаки носились збоку. Кипчатські воїни носили одяг з овечих шкір та мали кожен по 10-12 коней. Основною силою кочівників, як і всіх степовиків, були загони легкої кавалерії, озброєної луками, шаблями, арканами та списами. Піздніше у військах половецьких ханів з’явились і дружини з тяжким озброєнням. Тяжкоозброєні воїни носили кольчуги, ламеллярні лати та шоломи із залізними або бронзовими «личинами» (забралами) та бармицями. З 2-ї половини XII ст. половці застосовували важкі самостріли та «жидкий вогонь».

Половецькі статуї (баби)Ба́би полове́цькі — пам'ятки сакрального мистецтва половців  (кипчаків або куманів) ІХ—ХІІІ ст. До наших днів дійшло понад двох тисяч кам'яних баб. Статуї символізували предків і ставилися в спеціально споруджених для них святилищах. Їх зводили зазвичай на вершинах високих курганів або пагорбів. Це були звичайні квадратні або прямокутні загородки, споруджені з каменю. Розміри святилищ залежали, мабуть, від кількості шанованих в нім предків. Частіше за інші ставили дві статуї обличчями, оберненими на схід, — чоловіче і жіноче: родоначальників коша. 

Знатний половець в степу. Уважно розгляньте ілюстрацію-реконструкцію та виконайте пропоновані завдання. Спробуйте висловити думку з приводу головного заняття половців-кипчаків. Чому ви так вважаєте?Висловіть судження щодо торгівельних зв’язків половців; соціальної структури їх суспільства. Що ви можете сказати про військову справу у половців? Вірування кочовиків?

Олешшя та половціПроїжджаючий через кримський степ із Судака в напрямку Перекопу монах-францисканець Віллем Рубрук відзначав, що до приходу сюди татар, т.т. за 20 років до цього, тут жили комани (зх.євр. назва половців), які змушували приморські міста та замки платити їм данину. Так, очевидно, було і з Олешками. Важливо відзначити, що з середини XI до 20-х рр. XIII ст. для мешанців як степу так і передгір’їв Криму настали сприятливі часи. Остаточно встановився размір та час передачі данини. Вченим не відомо про жодне вторгнення в ці землі. Археологічні матеріали подають картину мирного життя християнського населення краю

Напад берладників 1159 р. Віддалене Олешшя відзначалося неспокійною соціально-політичною атмосферою. В 1159 році на нього напали так звані  «берладники» (напів кочові бродяги-маргинали, що стали праобразом козаків більш пізнього часу). Того ж року великий київський князь Ростислав Мстиславович, а також воєводи Георгій Нестерович та Якунь, які відправились вниз по Дніпру із воєнним флотом, зуміли повернути Олешшя Київському князівству

Нижньодніпровські бродники. Бро́дники— населення нижнього Дніпра, узбережжя Азовського моря, нижнього Дону і Подунав'я в 12-13 століть, можливо слов'янське. Брали участь у міжусобицях руських князів, русько-половецьких і русько-татарських боях. Уперше згадані в Іпатіївському літописі під 1147 роком. Деякі дослідники вважають їх прототипом козаків поряд з берладниками

Південна брама РусіДруга звістка— 1153 р.: біля Олешшя представники київського князя Ізяслава Мстиславича чекали його наречену – грузинську царівну Русудан. Наступна — 1160 р. і повязана із здійсненням піратського нападу берладників на Олешшя, котрі були розгромлені воєводами князя Ростислава Мстиславича

Напад берладників 1161 р. В 1161 році  берладники знову несподівано напали та захопили порт  Олешшя, чим завдали великих збитків торгівлі київських і іноземних купців та власне великому київському князеві

Похід кн. Ростислава Мстиславича. Великий київський князь Ростислав Мстиславич, а також його воєводи Георгій Нестерович та Якунь, які відправились вниз по Дніпру з військовим флотом, зуміли знову надовго повернути Олешшя Київському князівству. І лише монгольское нашестя на початку ХІІІ ст. на Русь поклало кінець існуванню цієї окремої області Русі в нашому краї

Літописні згадки про Олешшя1164 рік. Посольство князя Ростислава Мстиславича їде до Константинополя з вимогою висвятити на київську митрополію русина Климента Смолятича випадково зустрілося в Олешші з новопоставленим київським митрополитом греком Іоанном IV та візантійським послом

Інші літописні згадки про Олешшя1219 рік: волининський князь Данило Романович (Данило Галицький) завдяки човнам, що прийшли з Олешшя, зміг переправитися через Дністер

Занепад Олешшя. Татаро-монгольское нашестя на Русь в 1223 р.  не поклало кінец існуванню Олешшя: ще існувало кілька десятиліть, але без торгівлі поступово занепадало і обезлюдніло. Вже в 14 столітті воно перетворилося в невелике поселення-аул кочових татар, що виникло на руїнах Олешшя…В 1711 році, в урочищі Олешшя, запорізькими козаками, під орудою кошового отамана Костя Гордієнка, було засновано воєнне поселення-Олешківська Січ , замість знищеної за наказом царя Петра І царськими військами в 1709 р. Чортомлицької Січі

Закріплення та рефлексія. Які назви носив наш край за раннього середньовіччя ?Чому доба ІХ-ХІV ст. в історії нашого краю називається «літописною»?Де знаходилося д/рус. Олешшя ?Яке місце займав цей анклав в історії Русі ? Що ви дізналися про половців-кипчаків? Чи можна вважати половців нашими предками?Як монголо-татарське нашестя вплинуло на наш край ? Чому ви так думаєте?

Дякуємо за співпрацю на уроціВикористана література та інші ресурси: Грушевський М. Історія України - Руси в 10 тт: т. 1 –Полонська-Василенко Н. Д. Історія України в 2 тт: Т.1 - До середини17 століття.- Київ, ”Либідь”, 1995http://wikimapia.org/38707794/uk/%D0%9 E%D0%BB%D0%B5%D1%88%D1%88%D1%8 Fhttp://www.siver-litopis.cn.ua/rab/polovec/polovci.pdf. Плетньова С. А. Половцы . (Страницы истории нашей Родины). Москва: Наука, 1990.