Презентація "Маловідомий Франко"

Маловідомий Франко

У 2016 році ми відзначали три дати, пов'язані з Іваном Яковичем Франком: 160 років від дня народження геніального українського поета, прозаїка, драматурга, публіциста, вченого; 100 років від дня його смерті; 120 років з тих пір, як побачила світ знаменита поетична збірка "Зів'яле листя".

Друга кімната у хаті Франка. Нагуєвичі. Музей Івана Франка у Криворівні. Львівський національний літературно-меморіальний музей І.Франка Поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч.

Маленький мольфар Іван Франко – це унікальний людський документ, якому немає аналогів не тільки в українській культурі, а й у світовій. Ця його унікальність бере початки ще з дитинства. Богдан Тихолоз

Мама називала хлопчика вдома Мироном. А в селі його називали "лісова душа", адже малий Франко дуже часто блукав у лісі, розмовляв із деревами, пташками. Один із цікавих епізодів цього надзвичайного дитинства, коли малий Мирон дуже тісно спілкувався зі світом духів, Іван Франко навів в автобіографічному оповіданні "Під оборогом", у якому хлопчик – такий собі маленький мольфар – відвів від села грозову хмару. Однак замість того, щоб стати сільським ворожбитом чи чарівником, Іван Франко став одним із провідних європейських інтелектуалів.

Франко у цифрах Іван Франко прожив неповних 60 років земного життя, з них понад 40 років віддав активній творчій діяльності. У практичному підсумку ці 40 років – це 6 000 творів. Це означає, що кожних два дні з-під пера письменника виходив новий твір, який міг бути віршем чи новелою, або й повістю, романом чи монографією. За час активної творчої діяльності Франка в нього вийшло 220 окремих видань, це означає, що кожного року Франко видавав 5-6 книжок.

Іван Франко став першим українським письменником, який почав заробляти на життя пером. До нього наші літератори здебільшого у літературу бавилися. А якщо й працювали серйозно, то вижити з цього не могли. І, незважаючи на те, що всі звикли вважати Франка бідним-бідним письменником, що мало місце в його біографії, він заробляв доволі непогано. Богдан Тихолоз Перший фаховий літератор

А все лукавство в нашім строю - Дороги наші віддалило І серця наші розлучило, Та нашої любви не вбило. Іванове кохання Після розриву стосунків з Ольгою Рошкевич Іван Якович робив пропозиції кільком жінкам.

Юлія Шнайдер (1860–1947). Учителювала у Бібрці, що за 30 км від Львова. Мала псевдонім Уляна Кравченко. Франко публікував її вірші в журналі "Зоря", де працював редактором. Пропонував переїхати в село та разом займатися літературою. Відмовила. Зберігала його листи до смерті. Найвідвертіші фрагменти вирізала ножицями.

Юзефа Дзвонковська (1862–1892). Познайомилися через учасників таємного гуртка польської молоді. Франко зробив пропозицію "о руку й серце" в листі до матері Юзефи. Йому відмовили. Згодом дізнався, що дівчина мала туберкульоз — на той час невиліковну смертельну хворобу. Присвятив їй 10 віршів. Останній написав після смерті Юзефи. Там є слова: "Вона умерла! — Ні, це я умер".

Климентина Попович (1863–1945). Учителька з Жовтанців, що за 15 км від Львова. Надіслала до редакції журналу "Зоря" кілька віршів під псевдонімом Зулейка. Франко опублікував один твір. Зав'язалося листування. Письменник майже щотижня ходив до неї в гості пішки. Припинили спілкуватися після його одруження. У шлюбі з Омеляном Боярським письменниця, на жаль, щастя не знайшла.

Ольга Білинська (роки життя невідомі). Ще одна вчителька — потенційна наречена Франка. Вона навіть пошила плаття для весілля та склала список гостей церемонії. А згодом повернула всі його листи. Про припинення стосунків говорила: "Ми не зривали, а розійшлися добровільно. Такі зв'язки не зриваються". Твої очі, як те море  Супокійне, світляне;  Серця мого давне горе, Мов пилинка, в них тоне. Твої очі, мов криниця Чиста на перловім дні,  А надія, мов зірниця,  З них проблискує мені. 16.IV 1883

Целіна Журовська (Зигмунтовська) (1856 — рік смерті невідомий). Познайомилися після того, як Франко зробив пропозицію Хоружинській. До стосунків не дійшло. Під впливом почуття до Целіни написав збірку віршів "Зів'яле листя“, повість "Маніпулянтка“, роман “Перехресні стежки”. Пропонував бути хрещеною матір'ю своїх дітей — відмовила. Доглядала за письменником, коли його дружина через нервові розлади перебувала в лікарні. Явилась третя — женщина чи звір?  Глядиш на неї — і очам приємно, Впивається її красою зір.  То разом страх бере, душа холоне  І сила розпливається в простір.

Забув про весілля через вірш Шлюб Ольги Хоружинської та Івана Франка став, як казали гості на весіллі, символом єднання Галичини і Наддніпрянщини. Молодята вінчалися далекого 1886 року в Києві. Проте щастю закоханих мало не завадив… вірш. Коли вся весільна процесія вже була готова до церемонії: зібралися дружки, бояри, гості, молода вже одягла фату, нареченого все не було. Кинулися шукати молодого. Франка знайшли в кабінеті батька нареченої. Іван забув про власне весілля, бо знайшов якусь стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша. Бібліоманія, якою страждав Франко, мало не поставила під загрозу шлюб письменника.

“Я вірю в Бога, але не так, як ви усі” Поширена думка, що Франко був атеїстом. Насправді письменник не був атеїстом, адже виріс у побожній родині. Його батько, коваль Яків, який викував хрест на честь скасування панщини і подарував церкві коштовне Євангеліє, був одним із найбільших жертводавців Нагуєвицької церкви. Дитинство Франка було сповнене селянської релігійності, а от потім він почав шукати свій власний шлях до Бога. Проте його вільнодумство не заважало йому досліджувати Святе Письмо, товаришувати з галицькими священиками та навіть співати при Службі Божій. Наприкінці життя одній із своїх сучасниць Франко сказав: "Я вірю в Бога, але не так, як ви усі". Франко вірив у Бога, і багато творів свідчать про це, але його віра була понадконфесійною. Як і Шевченко, він був глибоко віруючою людиною, проте пройшов свою тернисту дорогу до цієї віри. Як і митрополит Андрей Шептицький, з яким у письменника були приязні взаємини, Франко став Мойсеєм свого народу.

Презентацію підготувала вчитель Лисиничівської ЗОШ І-ІІст. Дуда Лариса Степанівна На світлині сидять зліва направо: Марія Грушевська з донькою Катериною, Стефанія Левицька, Михайло Грушевський; стоять: Іван Труш, Северин Данилович, Іван Франко. Львів, 1901 р.