Презентація "Микола Братан: між долею та словом"

Поет. Прозаїк Драматург. Пісняр. Літературний критик«Між долею та словом»ратан. Микола Іванович. Б01.01.1935 – 13.03.2010

... По тобі Дніпро могутній плине,І до тебе горнуться моря,Золота південна Україно,Легендарна Таврія моя! М.І. Братан

З Херсонського державного архіву

Семені́вка — село в Україні, у Зеленопідській селищній громаді Каховського району Херсонської області. Семенівська сільська рада утворена в 1921 році. Братан Микола Іванович(правжнє прізвище - Баранов) народився в с. Семенівці Каховського району (на той час - Одеська область) в родині сільського механізатора. Офіційною датою народження Миколи Івановича вважається 1 січня 1935 року, насправді він народився на свято Миколая – 19 грудня 1934 року, і свій день народження завжди святкував саме в цей день.

Ми не німі. Нам звіку дане слово, Щоб світ оцей збагнуть могли до дна. В нім хліб і сіль – дві життьові основи.І третя – слово – теж не зайвина. «Пшениця наливається, зерниться…»Освіта 1943 – 1950 роки – після деокупації села вчиться у Семенівській семирічній школі. 1951—1954 роки – у Бериславському педагогічному училищі здобуває освіту вчителя молодших класів, алгебри та фізики. 1959—1964 роки – навчається на заочному відділенні філологічного факультету Одеського державного університету імені І. Мечникова, за фахом учитель української мови та літератури.

«Він – лірик у найвищому вимірі цього слова. І романтик. Він не виписав – виспівав свою Таврію: і Херсон, і рідне село(особливо у вінку сонетів «ПРАВДА ХЛІБА», і кораблі, що виходять у море від таврійських берегів, і тих дивних журавлів, що не дають спати чутливим серцям, – усе зігріте його душею» Михайло Шевченко Працював у редакції бериславської районної газети, на обласному телебаченні, займався викладацькою діяльністю. У 1971 р. його обрано керівником Херсонської організації Національної спілки письменників України Вісім років був головою Херсонського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка

Вірші почав писати у студентські роки, друкувався у періодичних виданнях. Творчий діапазон Миколи Івановича надзвичайно універсальний. З-під пера майстра слова вийшли друком романи, більш ніж 100 поетичних збірок, понад 300 пісень та експромтів, літературознавчі розвідки, понад 20 драматичних поем та комедій, чотири з яких присвячені Т. Г. Шевченку. Окремі нариси присвятив життю і творчості О. Гончара «Сила любові», «І краса, і держава».

М. І. Братан як письменник дебютував у 1961 році збіркою віршів «Смаглява Таврія». Згодом побачили світ поетичні книжки: «Луни» (1964), «Я – Сиваш» (1978), «Степові люди» (1979), «П’ята група крові» (гумор, сатира, 1999), «Царина» (1999), «Дожинок» (2004), «Семенівське шосе» (2007), «Пізні дощі» (2008), «У дорозі до нас» (2010) та ін. Перу автора належать романи: «Бережина» (1985), «Перепелина ніч» (1988) «Танго над лиманом» (2001), «Далі буде» (2006), «Голодна кров» (роман у новелах, 2008).

В останнє десятиліття свого життя поет звернувся до наймолодших читачів – вийшло друком близько 10 збірок творів для дітей: «Парасолька йде по місту» (2000), «Каченя шукає маму» (2006), «Футбол з парасолькою» (2008) та ін. У 2004 році у видавництві «Айлант» була надрукована книжка перекладів «Гостина». Вона включала дев’яносто п’ять перекладів із двадцяти однієї мови. На його вірші написана ціла низка пісень професіональними і самодіяльними композиторамиhttps://www.pisni.org.ua/persons/3812.html

Ні з якою у світі країною Не зрівняю Шевченківський край. Захлюпнуло мене Україною, І як хочеш мене називай! «Листвиною зеленопромінною…» Літературномистецьке  кредо М. Братан означує в багатьох ліричних творах, котрі звучать як декларації громадянської активності й патріотизму, гуманності й демократизму:  «Література – моє життя. Моя довічна любов – мій талановитий і врівні безталаний народ. Задля просвітління його долі писав, пишу, писатиму».

…Розбуджує і сумніви й надіїЦей відзимок-цей друг чи недруг твій. Та віриться: не вихолодить хуга. Тепла, що для скресінь нам берегти. Тож відзимок стрічай-таки, як друга,І для весни дорогу промети Як художник слова він починав із поезії і перебував у творчому пошуку, в її полоні щоденно, до останньої митті. Ліризм пронизує його вірші, їх зміст і форму, характери, пейзажі, мову, композицію, авторські відступи. Багато поезій присвятив рідному селу, односельцям. «Відзимок»

Поет дбайливо шукав теми і відповідні слова, щоб передати харак­тер, мову; викарбовував образи, точно і ретельно змальовував пейзажі, передавав найдрібніші нюанси настроїв, характерів, щоб викликати інтерес до прочитаного; виховував почуття гідності, любові, патріотизму, поваги до рідних, роду, праці, краю, українського слова.

Світи мені, поезіє добра, Де небеса бентежать в журавлинні. Край світу залітаю від Дніпра – І відкриваю Всесвіт у людині «Життя, життя…»Та після всіх мандрівок птахом з вирію. Я повертаю до свого гнізда. Дніпро-Славутич - благодатна водо,Тобою спраглу душу напоїв. Де б не бував, - «А я з Каховки родом», -Скажу, як ти, між ленських берегів.«З Каховки родом»Я помудрів, поїздивши по світу. Мені відкрилась істина проста: Життя коротке – як північне літо,Як субтропічне літо – суєта.

За рішенням виконкому Семенівської сільської ради від 20 грудня 2004 року М.І. Братану присвоєно почесне звання громадянина с. Семенівки На будівлі Семенівської школи відомому митцю встановлено меморіальну дошку, в музеї можна переглянути надзвичайно насичену експозицію, присвячену життю й творчості поета.

Нагороджений:- орден «Знак пошани». - почесна грамота Державного Комітету телебачення і радіо України «За сумлінну працю і професійні здобутки». - обласна літературна премія імені Миколи Куліша. – лауреат республіканської літературної премії ім. А. Малишка. - 2001 - медаль Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка «Будівничий України». - 2004рік - присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України»

Лауреат премії імені Андрія Малишка Микола Братан, за словами Леоніда Куліша: «вперто, твердо і надійно ввійшов в українську літературу. Перші віршовані твори засвідчували, що їх автор неординарний, непересічний поет, щиро закоханий в навколишнє життя з його радощами й прикрощами, болями й надіями... І в кожному творі гранично окреслювалась неперебутня любов до степових людей, серед яких народився й виріс, творчо змужнів письменник».

Протягом творчого життя митець виховав десятки молодих літераторів, патріотів України, займався громадською діяльністю, активно популяризував рідну мову і культуру. Микола Іванович належить до генерації поетів, які несуть у собі Україну. Для них вона - не красива назва, географія, а сутність життя. Його працездатність гідна подиву. До останнього свого подиху Микола Іванович Братан залишався на передовій у боротьбі за утвердження рідної родинної мови на етнічно українських землях славної Таврії. За видноколом видноколо. Допоки серце б'ється - йди. Усе життя, по суті, - школа,Й легкого іспиту не жди «Усе життя, по суті, - школа»

Може, вість промайне: був такий-то… немає… Ви не вірте, що я передчасно погас. А повірте в мандрівку, яка не минає, Без печалі скажіть: він – в дорозі до нас. М.І. Братан «У дорозі до Вас»13 березня 2010 року обірвалося життя відомого українського письменника Миколи Івановича Братана

СОНЯШНИКОВИЙ СВІТІз матерніх добрих рук, що в поле мене вели,З блакитної чаші дня за даллю змайнулих літ. Явилося диво з див, як соняшники цвіли,Як вперше мені крізь них відкрився цей білий світ. Те літечко з-поміж літ не вмеркне, покіль живу,В останній, меженний час вітатиму ту ясень,Де сам я, мов ніжний квіт, між соняшників пливу. З-під матерніх смаглих рук в безмежно розлогий день. У зміні ночей і днів, у плинності літ і зим. Стежки заплелись в шляхи, простерті на сотні гін.І я пізнавав життя між сонячності й грози.І відав я гіркість втрат... І веснам складав я гімн... Отак на землі живу, як люди навкіл живуть,У славі не возгорджусь, не спопелить хула. Стежина веде в поля, де соняшники цвітуть, -Цей світ мені через них мати передала.

Листя на морозі посмутніло, Поскляніло - дзвонить, мов кришталь. Сніг - і зелень. Збоку глянеш - мило, Йде зима. Яка ще тут печаль! Між дерев людські потоки ллються. Ти і сам - у гаморі юрби. Та нічого так не жаль по-людськи Як тії плакучої верби.https://surl.li/uhvlwb

Метелик над вогнемІ ніщо не спиняє його,І не треба за нього тремтіти,Як метелик летить на вогонь,Не страхаючись крил опалити. Понад самим пломінням змайне,І спурхне, і повернеться знову. Розтривожить знічев’я мене,Воскресить нашу давню розмову. Так, як він, я спадав на вогонь,Той, котрим ти мені пломеніла. Крила серця сліпого мого. Найкоротшим зі слів опалила. Я згорів у святому вогні,Мав навіки забути про тебе. Слово те називалося «ні»,Та вмирати від нього не треба. Надаремне летіти вдогонь. За літами, що звіялись димом. Дивака, що спада на вогонь,Залюбки назову побратимом.

Дарма, що не збулось. Була любов, була зневіра,Ба навіть розпач в юні дні. Можливо, я страждав без міри,Як докоряла ти мені. Та що я вдіять міг з собою. У вісімнадцять мрійних літ,Я почувався сиротоюІ то на всенький білий світ. Такою збуреної муки. Затим не відатиму вік,Хоча стрічанням і розлукам. В подальшій долі втратив лік. Донині все те не забулось,В душі назавжди запеклось,Нехай би знову повернулось,Дарма що мрілось, не збулось.

Семенівське шосе. Стелилась тут баюриста ґрунтівка,Яку верстали коні і воли... Той клопіт мій забути можна б досі,Як я, хлоп'я, мотора виручав. А батько мій стократ по цій дорозіВ близькі й далекі рейси вирушав. Коли було - не пригадаю точно,Але не в помаранчеві літа. Вдягла вона асфальтову сорочку,Доріженька, по суті ж бо, свята.Її минуле не судімо строго,Поміж земних доріг така одна. Веде мене до отчого порога. Не автобан, а скромниця - вона. На ній згадаю радощі колишніІ потамую нинішні жалі... А я не вірю. Я шукаю сліду,Що замели минулих літ вітри.І він мені воскресне, як приїду,Бодай і з-під асфальтної кори. Свята святих живе в душі нетлінно,В запомин відкотилося не все. Через моє життя струмує, плине. Дорога ця - Семенівське шосе.2007 р. М. Братан.

Натхненне слово письменника - земляка, закоханого в степове безмежжя і людей рідного краю, знаходить відгук у серцях шанувальників художньої літератури.

Джерела: Олексюк О. В. Поетика творів Миколи Братана: Літературно-мовознавче дослідження. – Херсон-Київ: Просвіта, 2004. - 44 с.https://www.pisni.org.ua/persons/3812.htmlhttps://naurok.com.ua/prezentaciya-literatura-ridnogo-krayu-poetichna-tvorchist-mikoli-ivanovicha-bratana-223747.htmlhttps://suspilne.media/kherson/186758-vidomi-neznajomci-mikola-bratan-hersonskij-poet-pisni-akogo-spivaut-u-rodinnomu-koli/https://suspilne.media/kherson/186758-vidomi-neznajomci-mikola-bratan-hersonskij-poet-pisni-akogo-spivaut-u-rodinnomu-koli/https://artkavun.kherson.ua/bratan_nikolaj_ivanovich.htmhttps://unalib.ks.ua/bratan-mikola-ivanovich.htmhttps://unalib.ks.ua/bratan-mikola-ivanovich.htmhttps://krai.lib.kherson.ua/b2-peopl-2.htmhttps://lib.kherson.ua/tvori-mi-bratana-1952-2014.htm

Дослідження провели:учитель української мови та літератури Ірина Красновидта учениця Голопристанського ліцею №2 Анастасія Кузьміна 2025рік