Презентація "Мій рідний край"

Світ прекрасний навколо тебе – Сонце ясне і синє небо, Птахи і звірі, гори і ріки – Нехай він буде такий навіки! Нехай людина добро приносить – Бо світ навколо любові просить.

На зорі становлення людства ДАЛЕКЕ МИНУЛЕ КРАЮ. Школа, медичний пункт Пам'ятник - меморіал Однопрестольна церква Цукробуряковий завод купця Косикова Геграфічне положення Походження назви села Фортеця із часів козацтва Відродження краю

Край мережива річок і озер, високих круч і розлогих долин, багатих луків і родючих степів - благодатний куточок українського степу. Як стверджують науковці, заселений він був ще на зорі становлення людства. „Природа! Ми нею оточені й охоплені непереможно, нам не вийти з неї” І. В.Гете.

1732 с. Дмитрівка 1782 Перша дерев’яна церква 1883 Цукровий завод 1731 Тамбовська Фортеця 1870 Перебудовано церкву !917 працювали вугільні копальні 1967 Збудована школа 1965 пам'ятник 1971 Знайдено кам'яну статую 1995 Пам'ятник – меморіал 1958 Колгосп Ім.Ілліча

І хоч древні племена та міжплемінні союзи упродовж тисячоліть мігрували і змінювали одне одного на цій землі, трипільські племена становили основу її поселенців – мисливців - збирачів, а потім і орачів – скотарів. На нашій території зустрічаються пам’ятки сарматської культури. А ще північніше, ближче до річки Берека при будівництві ферм у 1969 -1971 роках був розгорнутий курган і «вигорнуто трактором» декілька кам’яних брил, серед них - кам’яна статуя, яка в цей час знаходиться біля Дмитрівської школи. Свідченням цього є кургани: на західній околиці села та вздовж північної околиці ланцюг із десяти курганів висотою 1,3 – 5 м. П’ятиметровий курган вище (на півночі) села Дмитрівка зберігся до цього часу.

у 1731 році почала будуватися Українська оборонна лінія, що являла собою ланцюговий вал з 16 фортецями й була простягнута на 268 верст. її завданням було захищати землі Лівобережної України від набігів кримських татар. Крім двох п'ятибастіонних (Борисоглібської і Лозівської), інші фортеці, в тому числі й Тамбовська, яка знаходиться в чотирьох кілометрах від с.Дмитрівка, будувалися у вигляді бастіонних чотирикутників. Внутрішній фортечний двір площею 1,5 га з чотирьох сторін був оточений високими земляними валами. Контрескарпи ровів були оточені прикритим шляхом з плац­дармами по вхідних частинах. У цей час ширина валу по верху була 2 м, а в основі 20 м. На кутових бастіонах були раніше встановлені гармати. З південно-західного та південно-східного напольних сторін, повернутих до берега р. Берека, оборона куртин посилювалася, доповнювалася земляними укріпленнями - равелинами. Фортеця і сьогодні знаходиться у непоганому стані.

Отже, Дмитрівка має давню історію. Вона виникла завдяки побудові Української оборонної лінії на початку 1730-х років (1732-1734, за ін. даними - 1840) і заселялася вихідцями із Гетьманщини та Правобережної України.. Першим і найбільшим із цих сіл на території Барвінківського архіпелагу стала Дмитрівка. Існує місцева легенда, буцімто на місці Покровської церкви, збудованої в 1732 році, стояла церква Дмитрія Солунського, від якої пішла назва села. Наскільки легенда обґрунтована, перевірити важко. Засноване село за одними даними в 1732-1734 роках, за іншими, документально підтвердженими, в кінці XVIII століття Дмитром Парфентійовичем Ієвлевим (народився в 1731 р.) Ми тут жили ще до часів потопу. Наш корінь у земну вростає вісь. Борис Олійник

Найпоширеніші місцеві прізвища: Третинник. Скороход, Несвіт, Малишко, Канівець, Стремоухов, Мусієнко. Єрофей, Терновий, Сисой, Самсоненко, Стельмах, Лобода, Блажко, Литвиненко, Наріжний, Павлюченко, Переваруха. Самарський та інші. Дмитрівка мальовничо розташована на лівому березі ріки Береки і фактично складається з двох сіл - власне Дмитрівки на сході і Катеринівки за мостом через ріку на заході. Дві основні вулиці - Шкільна і Набережна носять народні звичаєві назви Слобода і Вовківка.

Увага! Увага ! Село Дмитрівка розташоване на лівому березі річки Берека, за 60 км від районного центру і залізничної станції місто Барвінкове, за 120 км від міста Харків. До найближчої залізничної станції Краснопавлівка - 35 км. В населеному пункті у 179 дворах проживає 529 чол. населення.

Район, розміщений, в межах Великого Донбасу. Так називають обширний прогин земної кори, що утворився в девонський і кам'яновугільний періоди палеозойської ери на місці кристалічного щита. Найбільш розповсюдженими є відкладення періоду крейди, глибина яких доходить до 600 метрів, і більш пізні налеогенні і неогенні відкладення. Геологічна будова

Територія села являє собою пагорбисту малопересічену рівнину, перерізану подекуди балками і річковими долинами. Найбільша з річок району Берека, що протікає в с. Дмитрівка, — тече здебільшого у широтному напрямку із заходу на схід, що пояснюється розташуванням району на водорозділі Дніпра і Дону. Рельєф і гідрографія

Дмитрівка розміщена у степовій зоні Харківської області. Тому ліси і займають незначну територію.. Повсюдно (особливо по балках) розповсюджені терники, зарості шипшини і гльоду. Степова рослинність представлена різнотравною типчаку ковиловою байрачною рослинністю. Слід зазначити, що багато із рослин наших степів занесені у Червону Книгу—звіробій, наприклад. Однак, більша час­тина території району являє собою антропогенний ланд­шафт: орні землі, пасовища та інші сільськогосподарські угіддя. Рослинність Важливе значення мають лісосмуги (посадки), до створення яких широко приступили у післявоєнний період. Нині лісосмуги — неодмінна прикмета пейзажів степової України Із дерев найбільш розповсюджені клен, ясен, дуб, тополя, сосна ,береза та інші

Тваринний світ представлений зайцями, лисицями, косулями; повсюдно, особливо по балках, ховрахи і хом'яки та інші гризуни; в лісових масивах можна зустріти дикого кабана і навіть вовка. Багатий світ плазунів і земноводних: жаби, ящірки, вужі, степові гадюки. Дикий пташиний світ представлений, крім сімейства горобиних, більш екзотичними перепілками та. іншими степовими птахами; поблизу людського житла селяться лелеки. Нерідко в небі мож­на помітити і крилатих хижаків—сокола або степового орла. . тваринний світ

ґрунти і погода. Чорнозем — головне багатство, це «чорне золото». Саме ця обставина обумовила основну діяльність поселення—заняття землеробством. Чорноземи займають більшу частину території Крім чорнозему, по річкових долинах розповсюджені кислі ґрунти, по схилах балок—вилужені і змиті. Останнім часом все більше поширюються солонці, що є поряд із зникненням річок серйозною екологічною проблемою. Клімат помірно-континентальний із нестійким зволоженням і нерівномірним розподілом опадів по місяцях і сезонах, періодичні посухи. Найбільше опадів випадає в осінньо-зимовий період.

Багато жителів не повернулося з фронтів останньої війни, були замордовані фашистами в роки окупації. Село тричі переходило з рук в руки. Тут смертю хоробрих загинув командир 270-ї стрілець­кої дивізії генерал-майор Кутлін Закі Юсупович, герой визволення в січні 1942 року Барвінкового, Лозової й інших населених пунктів району 130 радянських воїнів, що загинули при звільненні села від німецько-фашистських загарбників, покояться нині в братській могилі, над якою в 1965 році був поставлений пам’ятник, а у 1995 році було зведено пам'ятник-меморіал.

і стоять вони, як вартові нашої історії, як . вартові біля братських могил полеглих радянських воїнів в роки Великої Вітчизняної війни Великим історичним надбанням і символом є пам'ятники. які розміщені на території нашого села

В селі Дмитрівка працювала загальноосвітня школа, де останнім часом навчалося 43 учні й трудилося 9 вчителів. Є фельдшерсько-акушерський пункт.

На шкільному подвір’ї лежить валун з написом: “Мій друг, якщо сьогодні день прожив й залишив слід в душі дитячій, на камінь руку поклади і ти відчуєш – він гарячий” Сподіваюся, що мандри просторами мого краю надовго залишать слід у ваших серцях. Багато залишається невідомого про наше село, нашу місцевість, але якщо людина хоче знати про свій рід, родину, Батьківщину, то вона обов’язково буде вести пошуки і узнавати нові дані із затертих сторінок історії. Земля – дім тих, хто живе сьогодні й житиме завтра. Нинішнє покоління має піклуватися не лише про себе, а й про своїх нащадків – дітей. онуків, правнуків, любити і шанувати Землю, яка благословляє життя і управляє ним.