Сформувати знання про морфолого – анатомічні особливості гігрофітів.; Визначити риси пристосованості до умов життя; ознайомити з їх різноманітністю.
Навіть незначне зниження вмісту вологи в ґрунті атмосферному повітрі призводить до їх в'янення і загибелі. До цієї категорії відносяться рослини, які мають схожі морфологічні та фізіологічні особливості. Всі вони позбавлені пристосувань, які обмежують витрачання вологи. У цих рослин погано розвинені механічні тканини, маються повітроносні порожнини в листі, стеблах і коренях.
Гігрофіти є прямою протилежністю ксерофітів (посухостійких рослин) і різко відрізняються від мезофітів, що ростуть в умовах помірного зволоження. Для гігрофітів характерна наявність тонких листових пластинок великої площі з погано розвиненим поверхневим шаром (кутикулою). Завдяки цьому, транспірація (випаровування) через кутикулу здійснюється на високому рівні.
Структурною особливістю листя гігрофітів є наявність особливих продихів-гідатодів, через які відбувається виділення води з листя у вигляді крапель. Цей процес носить назву гутація. Таке пристосування життєва необхідно для виживання рослин в умовах надмірно насичених вологою атмосфери і ґрунту. ОСОКА
Типові приклади гігрофітів - трав'янисті рослини джунглів - вологих тропічних лісів. Багато рослин, які ростуть на болотах, також відносяться до цієї групи. Але вони відрізняються за низкою ознак від типових гігрофітів. Через високу освітленість і більше сухого повітря кутикула їх листя потовщена, тому листя більш товсте і меншої площі.