Презентація "На хустки Україна багата".Проектна робота.

Інформаційно - пошуковий проект:"На хустки Україна багата..."

- Познайомитись з історією хустки; - з'ясувати, яку роль відіграла і відіграє вона в обрядах українського народу; - прищеплювати інтерес до традицій і звичаїв краю, у якому живемо; - виховувати любов до народної краси і гармонії, до родинних оберегів; - презентувати матеріали пошукової діяльності в рамках проекту: давні обряди, звичаї, фольклор рідного краю. Мета проекту:

Очікувані результати: Розвиток життєвих компетенцій учнів. Удосконалення навичок дослідника. Поглиблення знань щодо традицій і звичаїв, пов’язаних з хусткою, які існували на Україні і збереглися до сьогодення. Створення збірки пісень, віршів, оповідань про хустку.

Етапи реалізації проекту:1. Складання плану роботи над проектом.2. Створення робочих груп, розподіл обов’язків для здійснення пошукової роботи: З історії хустки. Хустка в народних обрядах. Особливості носіння хустки в різних регіонах України. Різновиди хусток. Хустка в образотворчому мистецтві, літературі. Сучасне хустки і мода.3. Створення презентації «На хустки Україна багата». Проведення свята Хустки.4. Систематизація матеріалу. 

Українська хустина, дівоча і жіноча прикраса, незмінна супутниця у житті прекрасної половини людства, оспівана у піснях, завжди була вагомим доповнюючим елементом жіночого народного одягу.

Видатний історик Михайло Грушевський писав у своїй "Історії України", що хустка відома на всій території України, починаючи з часів Київської Русі, вона була поширена в козацьку епоху і дійшла до наших днів. Змінювалися тільки кольори, а хустка залишалася хусткою. Правда ,в різних місцевостях її по-різному носили.

СХІДНЕ ЗАКАРПАТТЯБарвиста хустка з квітами на чорному тлі.

ХАРКІВЩИНАПарчовий очіпок циліндричної форми з «вушками». На очіпок пов'язували квітчасту хустку.

ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬХустка квітчаста шерстяна,аботернова. 

КИЇВЩИНАВишитий бавовняний очіпок затягувався на потилиці червоною стрічкою.

Хустка і очіпок, Черкащина. Гуцулка в терновій хустціЯворівська хустка,Львівщина

УКРАЇНСЬКА ХУСТКА – ЦЕ СПРАВЖНІЙ МИСТЕЦЬКИЙ ВИТВІР. КОЛИСЬ ХУСТКИ ВИШИВАЛИ ШОВКОМ, СРІБЛОМ ТА ЗОЛОТОМ. ЯКЩО НИТКАМИ, ТО -ЧЕРВОНИМИ, ЗЕЛЕНИМИ, ЖОВТИМИ ТА РОЖЕВИМИ. ТРАПЛЯВСЯ І ЧОРНИЙ КОЛІР. СИНІЙ НЕ ВИШИВАЛИ ОКРЕМО, А ПОЄДНУВАЛИ ЙОГО З ЧЕРВОНИМ.

Крім побутового, хустка в Україні має ще й обрядове значення. Народні обряди, пов’язані з хустиною, супроводжували дитину від самого народження Велика радість у наш дім прийшла. Родилося малесеньке дитя.І перший крик її для нас Став піснею на довгий час.

У кожній родині, де підростала дівчина, скриня повинна була наповнюватись хустками. Їх дбайливо оберігали, хизувалися перед гостями і сусідами. Я – не панна, я – господиня,У мене хусток повна скриня.

Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу. Дай мені, мамо, хустку на щастя, Хай буде на згадку вона,Щоб не була поміж нами далека. Навіть чужа сторона.

Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо парубок був до душі, то нареченому дарувала хустку. Маю хустку, маю хустку,Має штири кінці,Ой кого я полюбила. Стелю під колінця.

Під час вінчання молодих людей їхні руки пов’язують хусткою. Не люди з’єднали, а з’єднав Бог навіки,На щастя, на долю, на довгий вік. 

Свято весілля завершувалося покриттям голови нареченої хустиною. Свекруха, повиваючи голову невістки, говорить:Іди доню за милого,Візьми хустку гонорово,Іди у світ широкий,Візьми хустки у боки.

А ще у скрині кожної господині мала бути звичайна ситцева хустка. Нею не зав’язували ні голову, ні шию, а нею зав’язували миску зі святою вечерею і несли до хрещених.

Як би ми не любили своїх батьків, як би їх не шанували, але в житті приходить неминуча хвилина, коли ми прощаємось із дорогими нам людьми. Після смерті рідних, як знак жалоби, носять чорну хустку. На похоронах усіх обдаровували хустинками, ними тримали свічку, хустку вішали на хоругви. Померлому закривали очі хустиною. Хустку вішали, як прапор, на хресті померлих дівчини або хлопця.

Хустка - життя… Вона пам'ять роду, його святиня. Хустка - це оберіг жінки, бо оберігає її від усього злого, лиха, хвороби.

Ці скарби наші бабусі ховали колись у скрині. А там знаходились:віночок – символ  віри, надії, любові,рушник – символ долі,хустка – берегиня вроди,намисто – символ радості.

Ілля Рєпін, портрет С. ДрагомировоїК. Трутовський, Українка. М. Пимоненко портрет М. Нестеренко. Хустка в образотворчому мистецтві

Хустка у сучасній модіВона продовжує залишатися вживаним елементом і у сучасному вбранні.«Бабусину хустку» як головний елемент використовують у своїх колекціях сучасні дизайнери одягу.

Сьогодні ми зробили спробу повернути в життя ще один з призабутих звичаїв нашого народу – вшанування хустини. І хочеться вірити, що він оживе, наповниться новим змістом і передасться новим поколінням. Бо що би не казали, а все таки в хустині є своя принада, щось ніжне і близьке, щемливе і священне. Хоч, на жаль, сьогодні це трапляється рідко, але коли повз нас пройде дівчина чи жінка в хустині, ми не обминемо її увагою, поглянемо і подумаємо: А гарні ж були наші звичаї! Хустка - це життя. Вона – пам’ять роду, наша святиня.