Генрік Юхан Ібсен народився 20 березня 1828 в портовому місті Шиєн, що на півдні Норвегії, в родині багатого комерсанта. Його батько в 1836 році розорився, і в 1844 році Ібсен залишив будинок і став працювати учнем аптекаря. Одночасно він займався журналістикою, писав сатиричні вірші.
В університеті Христианії Ібсен вивчав медицину, однак навчанню завадило захоплення театром. Завдяки створеній ним тираноборчеській драмі “Катіліна” (це його перша п’єса) і середземноморської ідилії “Богатирський курган” він отримав місце драматурга, режисера та керівника Норвезького театру в Бергені – перший національний театр.
В 1857-1862 роках Ібсен очолював столичний Норвезький театр. Генрік Ібсен став керівником норвезького театру, тому що він був норвежцем. На той час у країні діячі норвезької культури мріяли про культурницьку самостійність від датського впливу. Вони прагнули відродити давню норвезьку мову, поєднати національні традиції з новою норвезькою культурою. Тому було вирішено призначити керівником Норвезького театру норвежця за національністю. Найкращу кандидатуру виявили серед театральних діячів Бергена (де на той час працював Ібсен).
Залишивши Норвегію, драматург розпочинає життя у добровільному вигнанні в Римі, Дрездені та Мюнхені. Тобто, з 1864 по 1891 роки родина письменника жила то в Італії, то в Німеччині. Збираючи матеріали для драми про Юліана-відступника “Кесар і галілеянин” (1873), Ібсен задумав сатиричну поему, яка в результаті стала великою драматичною поемою “Бранд” (1866), герой якої – цілісна людина, що не зупиняється ні перед якими жертвами для здійснення свого ідеалу.