ВІДКРИТТЯ ВІРУСІВ Отже у 1892 р. Д.І. Івановський довів існування нової, невідомої досі науці, групи збудників захворювань. Їх назвали віруси (від лат. Вірус – отрута). Але оскільки більшість вірусів неможливо помітити у світловий мікроскоп, справжнє вивчення будови і життєдіяльності вірусів стало можливим лише у 30-ті роки ХХ ст. після винаходу електронного мікроскопа.
БАКТЕРІОФАГИВіруси, що уражують бактерії, називають бактеріофагами. Бактеріальні віруси спричиняють руйнування бактерій та інших мікроорганізмів.нуклеїнова кислотакапсидкомірецьчохолхвостові ниткибазальна пластинкашипи. СТРУКТУРА ФАГА Т2головкавідросток. Фаги, адсорбовані на бактерії під електронним мікроскопомбактеріофаг – природжений вбивця бактерій. ЦІКАВО!Через 25 років після відкриття вірусів, канадський учений Фелікс Д'Ерел, відкрив бактеріофаги. Властивість бактеріофагів руйнувати бактерії використовується для попередження і лікування бактеріальних захворювань. Через 10-15 хвилин після введення бактеріофагів в організм збудника чуми, черевного тифу, дизентерії, сальмонельозу вони знешкоджуються. Вада методу: імунна система людини сприймає фагів як інфекцію та знешкоджує їх раніше, ніж вони уразять хвороботворних бактерій. Крім того бактерії більш мінливі (у плані захисту від фагів) ніж бактеріофаги, тому бактеріальні клітини швидко стають нечутливими до фагів.
Віруси належать до царства Віра Віруси відрізняються від інших царств:1. Не мають клітинної будови. 2. Поза клітиною-хазяїном вони не проявляють ніяких властивостей живого3. У них відсутні: обмін речовин, ріст, розмноження, подразливість. 4. Лише взаємодіючи із синтезуючими апаратами клітин-хазяїв, віруси здатні проявляти свою життєдіяльність.
БУДОВА ВІРУСІВОдноланцюгова РНК вірусу. Трансмембранний білок. Білок клітини-хазяїна. Подвійний ліпідний шар. Серцевинний білок. Білок матрикса. Зворотна транскриптаза. Мал. Схематична будова вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ)капсидвіруснануклеїновакислота. Розміри вірусів варіюють від 20–30 (вірус некрозу тютюну) до 300–400 нм. Головними компонентами вірусу є молекула нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і захисна оболонка — капсид
Класифікація вірусів за типом нуклеїнових кислот ДНК - вмісні РНК - вмісні1. Одноланцюговою або дволанцюговою, кільцевою або лінійною. 2. Оболонка вірусів - капсид складається з однакових білкових частинок — капсомерів. 3. Деякі віруси поверх капсиду мають ліпідну оболонку — суперкапсид. Соколенко Є. М.
ДНК та РНК - вірусні хвороби. ДНК-вмісні вірусивірус тютюнової мозаїки, герпесу 2. Ретровіруси (ВІЛ). Містять одноланцюгову РНК і використовують власний фермент — зворотну ранскриптазу, що пере-носить генетичну інформацію з РНК на ДНК.3. РНК-вмісні віруси (вірус кору). Реплікація зазвичай відбувається в цитоплазмі. Для копіювання своїх геномів РНК-віруси використовують власний фермент РНК- репліказу. Соколенко Є. М.
КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРУСІВПРОСТІ ВІРУСИСКЛАДНІ ВІРУСИмолекула нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) оточена тільки білковими молекулами під час формування віріонів захоплюють частину клітинної плазматичної мембрани, яку вони “інкрустують” власними білками і використовують як зовнішню оболонку. ВІРУСИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД МІКРООРГАНІЗМІВ ТАКИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ:містять нуклеїнову кислоту лише одного типу – або ДНК, або РНК;для їх репродукції необхідна тільки вірусна нуклеїнова кислота;вони не можуть розмножуватися поза живою клітиною;вони не виявляють жодних властивостей живого поза живою клітиною. вірус тютюнової мозаїкивірус папіломи людинивірус грипу А (H1 N1)генно-модифікований вірус віспивірус гепатиту В
БУДОВА ВІРУСІВВірус ВІЛ Паличкоподібна частинка вірусу тютюнової мозаїки. Цифрами позначені: (1) РНК-геном вірусу, (2) капсомер, що складається всього з одного протомера, (3) зріла ділянка капсида. Цікаво знати! Вірусні частинки мають розміри від 15 до сотень нм (найбільший серед вірусів тварин і людини збудник природної віспи — до 450 нм), іноді - до 2 000 нм (деякі віруси рослин). Рекордсменом серед вірусів є нещодавно відкритий мегавірус. Новий вірус, виявлений неподалік узбережжя Чілі, отримав ім'я Megavirus chilensis. Його геном містить 1 мільйон 259 тисяч 197 пар нуклеотидів, які кодують 1120 білків. а розмір 680 нм.680 нм.
Віруси збудники хвороб. Вони уражають усі форми клітинних організмів, у тому числі тварин, рослини, бактерії та гриби. Серед вірусів тварин і людини існують збудники дуже небезпечних хвороб, таких, наприклад, як віспа, поліомієліт, сказ, врусний гепатит, грип, СНІД . Багато вірусів, до яких чутлива людина, уражає тварин, і навпаки. Крім того, деякі тварини є переносниками вірусів людини. Соколенко Є. М. НВК № 8
Способи поширення вірусів1. Тваринами-переносниками (наприклад, вірус сказу);2. Повітряно-крапельним шляхом під час кашлю або чхання (вірус грипу);3. Фекально-оральним шляхом під час контакту із зараженою їжею або водою (віруси, що спричиняють кишкові розлади);4. Статевим шляхом і під час переливання зараженої крові (ВІЛ). Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ
Вірус - неклітинна форма життя. Він досить просто побудований, але розмножуватися здатний лише у клітинах інших організмів і цей процес є багатоступеневий. Усі живі організми мають певний життєвий цикл, який повинен забезпечувати безперервність існування виду. Життєвий цикл – це період між однаковими фазами розвитку двох або більшої кількості послідовних поколінь. Життєвий цикл вірусів
проникнення ВІРУСІВ у клітину. Віруси мешкають усередині клітин та нездатні забезпечувати власні обмін речовин і перетворення енергії. Вірусам притаманна вибіркова здатність потрапляти до певних про- та еукаріотичних клітин, у яких існують сприятливі умови для розмноження. Способи проникнення віріонів до клітин різноманітні та залежать від особливостей будови поверхневого апарату видів-хазяїв.
Прикріплення бактеріофагу до бактеріальної клітини. Фаг зв’язується з рецепторними ділянками на поверхні бактеріальної клітини. Проникнення нуклеїнової кислоти вірусу в клітину бактерії. Реплікація нуклеїнової кислоти вірусу. Синтез вірусних білків. Збирання вірусних частинок віріонів. Оболонка клітини хазяїна: вона руйнується, звільняючи нових фагів, які проникають у нові клітини бактерій. ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ БАКТЕРІОФАГУ
1. Адсорбція (приєднання ВІЛ до чутливої клітини та проникнення всередину); 2, 3. “роздягання” вірусу; 4. РНК; 5. зворотна транскриптаза геному вірусу; 6. РНК-ДНК; 7. кільцева двониткова ДНК; 8. інтеграція; 9. транскріпція; 10. іРНК; 11. трансактивація; 12, 13. збирання та брунькування вірусу. ЖИТТЄВИЙЦИКЛ ВІЛВІЛ уражає Т-лімфоцити, їхня загибель призводить до дефіциту імунних клітин в організмі. Звідси походить назва – вірус імунодефіциту людини. ВІЛ спричиняє смертельно небезпечне захворювання людини – СНІД.
Вірусні інфекції та їх періоди1.Інкубаційний період, протягом якого симптоми захворювання відсутні. 2. Період поширення інфекції, під час якого заражений організм є джерелом вірусних частинок.3. Період захворювання. Віруси спричиняють загибель заражених клітин, від чого страждає весь організм. Соколенко Є. М.
Антивірусний імунітет. Вроджений імунітет проти вірусів, сформований у процесі еволюції.1. У хребетних після контакту з вірусом організм виробляє білок інтерферон, який пригнічує утворення нових вірусів,2. Специфічні антитіла (гуморальний імунітет) — імуноглобуліни, які приєднуються до вірусу і нейтралізують його. Набутий імунітет формується після перенесеного захворювання або шляхом вакцинації. Він здійснюється імунними клітинами: 1. T-лімфоцити розпізнають вірусні фрагменти, 2. Т-кілери руйнують уражені клітини (клітинний імунітет). Соколенко Є. М.
Профілактика і лікування вірусних інфекцій 1. Противірусні вакцини віспа, кір, поліомієліт. 2. Запобігання потраплянню вірусу в організм. Для профілактики вірусних кишкових інфекцій рекомендують мити руки та продукти харчування. Для профілактики СНІДу слід уникати випадкових статевих контактів, використовувати одноразові медичні інструменти, проводити контроль донорської крові.2. Противірусні препарати вживають під час захворювання. СоколенкоЄ. М.