Презентація на тему "Держави доколумбової Америки"

Держави доколумбової Америки

У 1492 р. мореплавець Христофор Колумб здійснив одне з найбільших відкриттів в історії людства — перетнув Атлантичний океан і дістався до невідомої європейцям Америки. Попри те, що вікінги здійснювали подорожі до Америки ще в X ст. і навіть заснували там свої поселення, більшості європейців про далекий материк та його жителів нічого відомо не було.

Єдиної точки зору щодо часу заселення людьми Америки не існує. Більшість учених припускають, що заселення Америки людьми відбувалося через «суходільний міст» на місці нинішньої Берингової протоки між Євразією та Північною Америкою. Під час зледеніння води океану відступили, внаслідок чого Берингова протока перетворилася на суходіл, яким і відбулася міграція людей на континент.

Згодом під час потепління і танення льодовиків води океану «відрізали» Америку від Євразії. Тож людські спільноти Америки розвивалися в ізоляції від населення Старого світу. Старий світ — назва частин світу (Європи, Африки й Азії), що були відомі європейцям до відкриття Америки. Новий світ — назва Північної та Південної Америки після відкриття їх європейцями за доби Великих географічних відкриттів.

Цікаво, що, навіть перебуваючи в ізоляції, жителі Америки пройшли подібний до суспільств Старого світу шлях розвитку. Близько 7000 років до н. е. жителі Америки почали займатися землеробством. Вирощували картоплю, квасолю, помідори, ананаси, кукурудзу, арахіс, гарбузові культури, різні види перців. Одночасно одомашнили індиків, лам, альпак та інших тварин.

Для виготовлення знарядь праці й обробки матеріалів використовували кремінь і твердий камінь обсидіан. Поширення землеробства сприяло зростанню чисельності населення та появі міст. Загалом у регіоні жило близько 400 різних племен і народів. Довкола міст сформувалися перші цивілізації доколумбової Америки.

Більшість цивілізацій і культур доколумбових часів виникли в землеробських регіонах Центральної (Мезоамерики) та Південної Америки. Найвідомішими є цивілізації мая, ацтеків, інків. Але насправді їх було значно більше. У розвитку суспільств Мезоамерики спостерігалися культурні зв’язки і спадкоємність. Спільними рисами їхнього розвитку були використання величезної кількості працівників у господарстві, чіткий розподіл суспільства на верстви, уявлення про божественне походження влади, поклоніння жорстоким богам і будівництво величезних архітектурних споруд.

Великі міста будувалися за чітким планом. Для подачі води споруджували акведуки. У центральних районах міст жили жерці, правителі й аристократія. Звичайні громадяни селилися на околицях. Строкаті релігійні уявлення народів Америки поєднували значний вплив тотемізму й обожнення сил природи. У пошані були надприродні сили, з якими пов’язували родючість землі.

Одним із найшанованіших був Кетцалькоатплъ (у мая — Укулькан) — бог ранкової зорі, рослин, дощу і вітру. Міфи розповідають, що саме він приніс людям зерна кукурудзи, роздобувши їх у підземному мурашнику. Головними спорудами були величні піраміди з масивними храмами на вершинах. До них вели численні сходинки. На думку їх творців, так люди ставали ближчими до богів. Храми і палаци щедро оздоблювали розписами та рельєфами із зображеннями людей і тварин, а також орнаментами.

Однією з улюблених розваг доколумбових народів була гра в м’яч. Ігри в м’яч влаштовували як з ритуальною метою, так і для вирішення суперечок. Щоб проводити ігри, будували спеціальні майданчики, а м’ячі виготовляли з каучуку — еластичної природної речовини. Ще з часів ольмеків (1200-500 рр. до н. е.) народи Мезоамерики використовували ієрогліфічне або піктографічне письмо, розробляли сонячні календарі. Найвідоміші у світі — сонячні календарі мая та ацтеків. Зображення Кетцалькоатля в Кодексі Борбонікус (XVI ст.). Традиційно його зображали в образі пернатого змія.

У 1911 р. професор Гайрам Бінгем високо в Андах знайшов дивне місто. Це була вціліла пам’ятка Імперії інків — «втрачене місто інків» Мачу-Пікчу. Насправді воно називалося Уайна-Пікчу — «Нова вершина». Силою зброї та задобрюванням еліт інкам вдалося підкорити численні племена. Підкорені народи змушували жити за звичаями інків та вивчати мову кечуа. Самі жителі — народ кечуа — називали свою країну «Землею чотирьох частин». Інками («Синами Сонця») називали представників правлячого роду імперії. Зі столиці імперії Куско виходили чотири дороги, якими можна було дістатися до кожної з чотирьох частин імперії. Дороги завжди утримували в чудовому стані. Колеса інки не знали.

Майстерні будівники інки, не знаючи заліза й сталі, цементу, вміли так ретельно припасувати камені споруд, що їхні будівлі витримували численні землетруси. Для збільшення сільськогосподарських площ інки вміло перетворювали гірські схили на тераси. Це дозволяло їм обробляти більше землі в Андах, ніж в наші часи.

Для передавання інформації інки користувалися особливим видом письма — кіпу. Це була складна система знаків, заплетених у вузлики, винайдена жителями Анд ще на початку III тис. до н. е. У такому «листі» значення має все: основа — нитка-підвіска, колір ниток, вузлики, петлі та їхня кількість. Щоб прочитати цю писемність, потрібно докласти чимало зусиль. Кіпу — вузликове письмо інків

На жаль, значна частина пам’яток доколумбових цивілізацій Америки була втрачена. Проте і в Центральній Америці, і в сучасних країнах Південної Америки досі живуть нащадки давніх цивілізацій. Вони зберігають пам’ять про культуру своїх предків.Інті-Раймі — свято Сонця — традиційна церемонія інків та інших індіанських народів Перу, Болівії та Еквадору (сучасне фото)

Завдання (виконуємо усно)Назвіть культури і цивілізації доколумбової Америки