Презентація на тему:"Епоха Просвітництва. Російська імперія".

Російська імперія. Автор: Петрина Анастасія Петрівна. Уніформа професорів Московського університету в кінці XVIII століття. Гравюра XVIII століття з медаллю, випущеною на честь заснування університету

У січні 1725 р. помер Петро І, не залишивши законного спад-коємця престолу. Це спричинило низку державних переворотів. Недарма другу чверть XVIII ст. називають «періодом палацових переворотів». За короткий час на престолі змінилося кілька мо нархів: Катерина І (1725-1727 рр.), Петро ІІ (1727-1730 рр.), Анна Іоанівна (1730-1740 рр.), Іван VI (1740-1741 рр.). У 1741 р. внаслідок чергового палацового перевороту імператрицею стала донька Петра І- Єлизавета І (1741-1761 pp.). Катерина ІПетро ІІ Анна Іоанівна Іван VI

Внутрішня і зовнішня політика Єлизавети ІУ зовнішній і внутрішній політи ці Єлизавета взяла курс на поверпення до петровських часів. Вона відмінила державні органи, які ви никли після смерті її батька, повернула колишнє значення Сенату й колегіям. Ліквідувала смертну кару. Створена в 1754 р. законодавча комісія розробила проєкти реформ, якими передбачалося обмеження церковного землеволодіння і закріплення дворянських привілеїв. За часів правління Єлизавети Петрівни в Росії розпочалася доба Просвітництва. У 1744 р. вийшов указ про розширення мережі початкових шкіл. Було відкрито перші гімназії в Москві й Казані. У 1755 р. був заснований Московський університет, а в 1757 р. Академія мистецтв. Величезні кошти виділяли з казни на облаштування імператорських резиденцій. За проектом придворного архітектора Франческо Растреллі в 1754-1762 рр. Був збудований Зимовий палац резиденція російських монархів. Головна. Ще за свого життя Єлизавета визначи-ла офіційним спадкоємцем престолу свого племінника герцога Голштинського Петера Ульріха, який зійшов на престол як імператор Петро ІІІ. Петро ІІІ

Внутрішня політика Катерини ІІПетро ІІІ (1761-1762 рр.) перебував при владі лише 186 днів. 28 червня 1762 р. внаслідок перевороту владу узурпувала вдова Петра ІІІ німецька принцеса Coфія Фредерика Августа, яка зійшла на престол як Катерина ІІ (1762-1796 pp.). Нова імператриця була німкенею і не мала жодного відношення до династії Романових. Але саме період її правління російські історики вважають «золотим часом» Російської імперії.

Економічний розвиток росії за Катерини ІІКатерина ІІ продовжила політику зростання і зміцнення держави. Економіка Росії залишалася аграрною. Частка міського населення майже не збільшилася і становила близько 4%. Промисловий розвиток все-таки пришвидшився. Більш як удвічі зросла виплавка чавуну, збільшилася кількість мануфактур. Напри кінці XVIII ст. в країні діяло 1200 великих підприємств. Проте російська промисловість залишалася мануфактурною і кріпосницькою, що зумовило її відставання від Західної Європи. Значно збільшилося вивезення російських товарів до інших євро-пейських країн, у т. ч. через чорноморські порти. Однак на зовнішніринки Росія постачала лише сировину, а ввозила готові промислові товари.

Захист інтересів дворянства та посилення соціальних протиріч. Отримавши владу з рук дворянства, імператриця діяла винятково в його інтересах. У 1785 р. була видана «Жалувана грамота дворянству», яка значно розширювала привілеї цього стану суспільства. Дворяни звільнялися від державної служби й повинностей, сплати податків. За землевласниками юридично закріплювали селян паків, яких тепер можна було продавати навіть без землі. Кріпаки були позбавлені права подати скаргу на свого господаря. У 1783 р. кріпацтво поширилося на Слобожанщину та Лівобережну Україну, де в 1764 р. ліквідували гетьманство. Україна втратила залишки автономії, українські землі почали називати Малоросією. Посилення кріпацтва й свавілля землевласників спричинило най-більшу в історії Росії Селянську війну під проводом донського козака Омеляна Пугачова. Повстання було жорстоко придушено, а кріпацтво в Росії проіснувало до 1861 р. Омеляна Пугачова

Розвиток освіти та культури.Імперське «переписування історії»Катерина ІІ цікавилася ідеями Просвітництва, листувалася із самим Вольтером. У дусі «освіченого абсолютизму» дбала про розвиток освіти й науки в імперії. За її правління було створено мережу міських шкіл, відкрито училища, закладено основи жіночої освіти. Так, у 1764 р. в Петербурзі було відкрито Смольний інститут (Виховне товариство шляхетних дівчат). Російська академія наук стала однією з провідних в Європі. Тут діяли обсерваторія, фізичний кабінет, анатомічний театр, ботанічний сад, інструментальні майстерні, бібліотека. Однак працювали в академії переважно зарубіжні вчені. Для зміцнення імперії Катерина І прагнула від істориків створити нову версію історії Росії, яка підкреслювала б велич держави і її монарха. Указом 1783 р. було створено «Комісію для складання записок про давню історію, переважно російську». У створенні нової версії історії Російської імперії брала безпосередню участь імператриця. Вона перечитувала всі напрацьовані комісією матеріали, вносила виправлення, писала й свій текст історії, особисто уклала родовід руських князів. У підсумку було написано фальшиву версію історії Російської імперії. Усупереч історичній правді, витоки Російської імперії пов'язувалися з Київською Руссю (Русь-Україна). Імперська історія стверджувала право росіян на державотворчу й культурну спадщину Русі-України. Смольний інститут шляхетних дівчат

За правління Катерини ІІ Російська імперія значно розширила свої володіння. У 1772–1795 рр. внаслідок поділів Речі Посполитої Росія приєднала Правобережну Україну, Волинь і більшу частину Білорусі. Російсько-турецька війна 1768–1774 рр. завершилася Кючук-Кайнарджійським миром, за яким Росія отримала території між Дніпром і Південним Бугом, узбережжя Азовського моря, право на судноплавство в Чорному морі, а Кримське ханство стало незалежним від Османської імперії. У 1783 р. Росія анексувала Крим. Унаслідок війни 1787–1791 рр. та Ясського миру Росія здобула землі між Дністром і Південним Бугом, а Османська імперія відмовилася від претензій на Крим. До кінця XVIII ст. Росія контролювала північне узбережжя Чорного моря. Загалом імперія отримала близько семи мільйонів нових підданих, для яких встановлювалися різні умови управління: німецькі колоністи звільнялися від податків, а для євреїв створено «смугу осілості», що обмежувала територію проживання. Зовнішня політика Катерини ІІ

Висновок. Отже, у XVIII столітті Російська імперія значно розширила свої території, посилила політичний вплив і зміцнила позиції в Європі. Водночас внутрішні перетворення, хоч і носили просвітницький характер, залишались вибірковими й обслуговували інтереси дворянства, закріплюючи кріпацтво та соціальну нерівність. Європеїзація була формальною, а спроби модернізації — обмеженими самодержавним устроєм. Замість справжнього розвитку суспільства імперська політика зосереджувалась на зміцненні влади та контролі, що в перспективі лише поглиблювало протиріччя між владою і народом.