НАПРИКІНЦІ XVIII – ПОЧАТКУ XIX СТОЛІТТЯ ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ ПЕВНОЮ МІРОЮ СТАВ ПРИВАБЛИВИЙ ДЛЯ ІНОЗЕМНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ У цей час уряд Російської імперії намагався у тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).
Французький посол граф Луї Філіпп де Сегюр. Ця історія почалася ще у 1782 році, коли один, на той час, маловідомий купець Антуан відкрив торгову компанію у Херсоні. Це стало можливим завдяки французькому послу у Санкт-Петербурзі графу Луї Філіппу де Сегюру. Він запропонував негоціанту все ж таки почати налагоджувати торгові відносини через південноукраїнський порт
Граф, розуміючи вигідність для Франції створення прямого комерційного шляху з чорноморськими портами, став ініціатором підписання Торгового трактату 1787 року. Цей документ давав можливість збільшити товарообіг між Херсоном та Марселем. У цей період Франція потребувала таких товарів, як льон, солонину, корабельний ліс, віск, селітру, шкіру, тощо. А доставити такий товар можна було швидко і фінансово вигідно саме з чорноморських портів, а не через балтійський регіон за посередництва англійців і голландців.
Розв'язувати формальні комерційні питання доводилося тільки в Кременчузі, де перебував генерал-губернатор Потьомкін та вся його свита. А для цього потрібно було проїхати близько 325 кілометрів. Тоді сухопутне сполучення було не таким, як сьогодні, тому часу витрачалося дуже багато на такі "подорожі". А в цей час в трюмах кораблів пшениця доволі швидко псувалася. Антуану доводилося зіпсований товар просто викидати за борт суден. ЗІПСОВАНИЙ ТОВАР
У результаті, торговий трактат дав можливість безмитно проводити експортно-імпортні операції. Масовий вивіз спровокував появу нової проблеми – брак купецьких кораблів, які можна було зафрахтувати. Антуану довелося спеціально привезти з Марселя фахівців для будівництва торгових кораблів. Так у Херсоні з'явилися офіцери французького торгового флоту: Ребо, Рейно, Жова, Готьє. ПРИЇЗД ФРАЦУЗЬКИХ ФАХІВЦІВ
Антуан планував з'єднати південноукраїнський порт з Аяччо, Ніццою, Генуєю, Барселоною, Константинополем, Олександрією, Ліворно, Мессіною, Марселем, Смирною та іншими ключовими портами Середземного моря. Але його намірам не довелося збутися, бо в кожному з цих портів були свої великі та потужні торгові фірми, які самостійно почали вести комерційні операції з Херсоном. Не витримавши конкуренції, Антуану довелося задовольнятися тільки одним шляхом - "Херсон-Марсель".“ХЕРСОН- МАРСЕЛЬ”
У роки російсько-турецької війни 1787-1791 рр. були певні труднощі для проходу купецьких суден через Босфор і Дарданелли. Але це було не найстрашніше. Гірша ситуація у Антуана склалася в 1793 році, коли французький республіканський уряд й імперська адміністрація припинила всі комерційні відносини. І французькому негоціанту довелося закінчити офіційні торгові операції в південному регіоні України. ПРИПИНЕННЯ КОМЕРЦІЙНИХ ВІДНОСИН
"ФРАНЦУЗЬКА ПРОВІНЦІЯ"Від імперського уряду французький вівчар отримав землі острова Джарилгач і Тендрівської коси. Також комерції-радник став власником землі, де потім з'явилися села Софіївка (Лазурне), Новочорномор'є, Чорномор'є, Кларовка (Круглоозерка), Михайлівка, Новомиколаївка, тощо. Рувьє перетворив сучасний південь Херсонської області на справжню "Французьку провінцію". Навіть в деяких офіційних документах, спогадах і листуванні тих часів таку назву використовували сучасники
НЕПРИЄМНІСТЬ ДЕ РІШЕЛЬЄНа першому етапі підприємство Рувьє не можна було назвати успішним. У 1804 році він, за рекомендацією герцога де Рішельє, отримав від царського уряду 100 тисяч рублів на закупівлю першої партії іспанських мериносів. Але сталася одна неприємність. Частина привезених овець померли, не витримавши випробування сухим степовим кліматом
Урочище Облої Володіння Рене Вассала. Основним помічником Рувьє був його зять і племінник Рене Вассал, який заснував кілька вовномийних підприємств в Херсоні і Олешках. За свою активну діяльність він отримав титул камергера Російської імперії. Він був одним з найбільших землевласників південного регіону. Рене Осипович був власником територій біля Перекопу Дніпровського повіту Таврійської губернії, урочищ Облої і Карабулат Херсонського повіту. Також разом з двома своїми синами, Олександром і Євгеном, володів селами Буркути і Софіївка.
Герцог Еммануїл Йосипович РішельєГерцог Арман-Еммануель дю Плессі де Рішельє (1766–1822), відомий в Одесі як «Дюк», був видатним французьким державним діячем, градоначальником (1803–1814) та генерал-губернатором Новоросійського краю. За час його управління Одеса перетворилася з провінційного містечка на великий європейський порт, розвинулася інфраструктура, культура та освіта
