ІМУННА СИСТЕМА – сукупність молекул, клітин, тканин й органів, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із середовища або утворюються в організмі. Імунна система – це живий щит організму, основною функцією якого є захист організму від речовин і клітин з ознаками генетично чужої інформації.
3. Тканинний рівень. Лімфоїдна тканина є скупченням лімфоцитів і допоміжних клітин у складі слизових оболонок багатьох органів. В тонкому кишечнику розташовуються пеєрові бляшки, в бронхах – лімфоїдні фолікули, в носоглотці –аденоїди. Для цієї тканини характерна рання вікова інволюція старіння лімфоїдна тканина тимусу до 40 років повністю замінюється жировою.
Імунна система підтримує сталість внутрішнього середовища організму (здійснює імунну регуляцію) за допомогою двох основних механізмів : 1. Клітинного імунітету (захисні функції виконують клітини) 2. Гуморального імунітету (захисні функції виконують молекули білків — антитіла) І.І. Мечніков Пауль Ерліх
Клітинний імунітет забезпечується завдяки діяльності Т-лімфоцитів. Види Т-лімфоцитів: 1. Т-хелпери отримують сигнали від тих клітин, стимулюють вироблення антитіл.2. Т-кілери руйнувати чужорідні структури, помічені антитілами.3. Т-клітин пам’яті, забезпечують швидку відповідь у випадку повторної зустрічі з антигеном. 4. Т-супресори гальмують вироблення антитіл.
Гуморальний імунітет забезпечується В-лімфоцитами. В- лімфоцити містять рецептори, здатні розпізнавати антигени. Після розпізнавання антигена В-лімфоцити активно розмножуються і виробляють високоспецифічні білки — антитіла. Антитіла взаємодіють тільки з одним антигеном і нейтралізують його токсичну дію або полегшують поглинання фагоцитами клітин із цим антигеном. Анитіла Антиген
В організмі людини умовно розрізняють два види імунітету: 1. Неспецифічний (вроджений) імунітет: А)здійснюється речовинами (HCl, жовч, молочна кислота, лізоцим, інтерферони, білки плазми) Б) клітинами (фагоцити, NК-лімфоцити) на всі чужі білки та мікроорганізми . Цей імунітет має спадковий видовий характер і позбавлений імунологічної пам’яті. 2. Специфічний (адаптивний) імунітет А) здійснюється імунокомпетентними речовинами (гуморальний імунітет) Б) клітинами (клітинний імунітет), що діють і знищують тільки певний вид чужих білків або мікроорганізмів.
Імунокорекція та імунотерапіяІмунологія-наука про дослідження роботи імунної системи людини та лікування захворювань.Імунокорекція - сукупність засобів і методів, спрямованих на нормалізацію функцій імунної системи. Розрізняють три основні види імунокорекції: 1. Стимулювальна-з участю стимулювальних препаратів (кофеїну, елеутерококу)2. Пригнічувальна - дії на ЦНС3. Замінна- іншою.
Імунотерапія – сукупність методів лікування, що мають цільовий вплив на клітини, тканини та органи імунної системи. За механізмом дії розрізняють1. Специфічна імунотерапія -передбачає вплив на механізми адаптивного імунітету2. Неспецифічна імунотерапія – на вроджені імунологічні процеси.
Механізм взаємодії антиген-антитіло. Антитіло має форму, що нагадує літеру«Y» і складається з двох важких і двох легких поліпептидних ланцюгів. На кожномуз кінців легкого і важкого ланцюгів, розташованих паралельно, утворюється активний центр, який із дуже високою специфічністю зв’язується з антигеном.
Усі антитіла належать до імуноглобулінів, які поділяють на 5 класів: Ig. G, Ig. M, Ig. A, Ig. D і Ig. E. За характером впливу на антиген розрізняють три групи антитіл: 1.антитіла (аглютиніни),що зумовлюють склеювання (аглютинацію) мікроорганізмів або клітин; 2) антитіла (лізини), що здійснюють розщеплення (лізис) клітин за обов’язкової участі комплементу – сукупності багатьох білків сироватки крові; 3) антитіла (преципітини), що осаджують комплекси антиген – антитіло.
Запитання та завдання1. Навіщо людині потрібен тимус, якщо він усе одно редукується у процесі індивідуального розвитку?2. Яким чином організму людини, маючи не дуже багато генів, що кодують білки антитіл, вдається створювати специфічні антитіла для дуже великої кількості антигенів, із якими організм взаємодіє протягом свого життя?