Презентація на тему "Способи читання".

Способи читання.  Ефективність процесу роботи з книгою залежить не тільки від швидкості, а й від способу читання.

Найпопулярнішими способами читання за І. Радченко є такі: Попереднє читання. У процесі такого читання фіксуються всі незнайомі, іноземні слова, наукові терміни і поняття, щоб у подальшому можна було з'ясувати їх значення, наприклад, за словниками чи довідниками. Наскрізне читання (читання підряд) означає уважне прочитання всього матеріалу. Цей вид читання використовується за необхідності повністю охопити зміст розділу, статті, книги в цілому. Вибіркове читання передбачає певний відбір матеріалу для читання з метою його поглибленого вивчення. Інколи така необхідність виникає, коли треба знайти відповідь на певне запитання, тобто цей вид читання визначається інтересами і практичними потребами читача. Повторне читання використовується з метою повернутися до того, що дуже потрібне або не зовсім зрозуміле, через якийсь час є потреба грунтовно осмислити його. Аналітичне читання, або читання з опрацюванням матеріалу критичний розбір змісту з метою глибокого його вивчення, конспектування найістотнішого. Використовується під час роботи з першоджерелами, часто супроводжується виписуванням фактів, цитат, висновків на картки, складанням тез, рефератів і под. Партитурне читання, або, як його ще називають, динамічне читання, означає швидке ознайомлення з книжкою в цілому при великій швидкості читання (за 1,5-2 год. прочитується до 200-300 сторінок). Змішане читання - застосування різних видів читання залежно від змісту матеріалу, цілей і завдань його вивчення.

Яким би способом читання учень не користувався, він повинен виробити для себе систему читання. Для цього вчені (В. Атаманюк і Р. Гуревич) пропонують такий алгоритм:прочитати текст повністю;відповісти на запитання: «І що хотів сказати автор?»;з'ясувати, чи збігається відповідь з назвою теми тек сту; якщо так, то можна приступати до детального вивчення матеріалу;прочитати абзац навчального тексту;відповісти на запитання: «Про що йдеться у цьому абзаці?»;записати перший пункт плану: коротко, своїми словами, у вигляді називного речення чи запитання;прочитати новий абзац і виконати ті ж самі дії;прочитавши весь текст, відповісти на запитання: «Що є головним у ньому?». З'ясувати, чи збігається теперішня відповідь з попередньою. Якщо так, то читач уміє виділяти головне в тексті при ознайомленні з ним. Якщо ж між першою і другою відповідями існує розбіжність, то слід встановити, чому. Внаслідок такого аналізу легко ви ділити головне в тексті; переглянути ще раз пункти плану і відкинути ті, що не мають зв'язку з головним;ще раз прочитати текст і на певний пункт плану за писати коротку відповідь;прочитати свій план (тези) опрацьованого матеріалу;виділити з тексту аргументи, за допомогою яких ав тор доводить головне (тезу);подати у вигляді схеми, алгоритму шлях доведення тези, що допоможе усвідомити логічну структуру навчального матеріалу;обміркувати, чи можна викласти матеріал самому собі, спершу користуючись планом (тезами), а відтак по пам'яті; переказати його товаришеві, вислухати його зауваження.

Після такого самоконтролю можна стверджувати, що матеріал засвоєно. Економія часу і енергії читача досягається не лише швидкістю читання і запису, а й умінням правильно обрати і реалізувати раціональний вид запису (план, тези, конспект, анотація, рецензія, реферат та ін.). План - короткий, логічно побудований перелік запитань, які розкривають зміст прочитаного матеріалу. У ньому немає конкретного викладу матеріалу, а міститься структура, що визначає зміст. Щоб умі ти складати план, потрібно навчитися виділяти з прочитаного головні думки, встановлювати співвідношення, зв'язки між ними, чітко і коротко формулювати їх. Тези це коротко сформульовані основні думки, положення про читаного матеріалу. Якщо кожен пункт плану це запитання, то тези являють собою узагальнену, коротку відповідь на нього. Вони виражають саму сутність, але не розкривають змісту. Конспект - короткий виклад прочитаного матеріалу, доповіді, лекції, статті. Маючи в основі план і тези або план у тезисній формі, легко залучити для їх розкриття фактичний матеріал. Конспект містить у собі не тільки констатуючу, а й аргументуючу частину: приклад, доведення виучуваного матеріалу, власні думки. Анотація - невеликий (10-20 рядків) опис змісту книжки або статті, що інколи включає їх коротку оцінку. Анотація слугує, в основному, для орієнтування у пошуках потрібного матеріалу. Реферат являє собою невеликий цілісний виклад, у якому хоча й коротко, але з мотивуванням, визначеннями і висновками викладають ся основні ідеї, положення статті або кількох статей, книг, інколи - визначається власне ставлення до них. Реферати пишуться, в основному, для виступів на лекціях, семінарах, конференціях. Рецензія - це коротка оцінка виучуваного матеріалу. У ній дається виклад суті проаналізованого матеріалу (статті, книги, доповіді, лекції), аналізуються його зміст і форма, відзначаються достоїнства і недоліки, робиться узагальнення. Оціночні судження в рецензії повинні бути переконливо аргументовані. Цитата - дослівний вислів з книги, що найбільш характерно відображає ту чи іншу думку автора. Тут же вказуються автор, назва його роботи, місце і рік видання, сторінка. Зазначені вище види роботи і є тими виписками чи записами, які виступають відносно самостійно, використовуються в різних комбінаціях залежно від поставлених цілей і завдань.