Презентація на тему "Старіння та смерть клітини"

СТАРІННЯ ТА СМЕРТЬ КЛІТИНИ Підготувала Студентка 1 ЖББСтеба Діана

ЩО ТАКЕ СТАРІННЯ КЛІТИНИ?Старіння клітин — це природний закономірний і незворотний процес вікових змін будови й функцій клітин, що спричиняє зниження їхніх адаптивних можливостей. Загибель клітин може бути природним або патологічним процесом, що відбувається під дією генів або шкідливих чинників середовища. Порушення клітинного циклу зумовлюють генетичну нестабільність та порушення диференціації клітин

Тривалість життя клітинвід кількох хвилин – лейкоцитидекількох діб – клітини кишкового епітеліюдо багатьох років – кардіоміоцити і нейрони

4 Які ознаки старіння клітин? Леонард Гейфлік 1965 р. - Л. Гейфлік, уперше описав клітинне старіння;було встановлено, що нормальніклітини втрачають здатність дорепродукції після певної кількостіподілів; подальші дослідження у цьому напрямі виявили, що в процесі старіння клітин змінюється не лише їхня здатність до поділу, а й структура та функціонування усіх її складників

5 МЕЖА Хейфліка Межа кількості поділів соматичних клітин у живому організмі, названа на честь її відкривача Л. Гейфліка. Явище було відкрите у 1961 р., коли вчений помістив людські клітини для поділу у клітинній культурі та спостерігав, що вони вмирають приблизно після 50 поділів й виявляють ознаки старіння при наближенні до цієї межі. Середньостатистична клітина ділиться близько 50–70 разів, перш ніж загинути. У міру поділу клітини теломери на кінці хромосоми стають меншими.

Прояви старіння клітини. Поверхневий апарат. Цитоплазма. Генетичний апарат. У клітинній мембрані спостерігаються ущільнення іпотовщення, зменшення інтенсивності транспортування речовин, кількості міжклітинних контактів. З віком клітин змінюється структура хроматину, зменшується транскрипційна активність еухроматину та швидкість реплікації ДНК, втрачає ефективність система репарації ДНКЗмінюється щільність гіалоплазми, що позначається на інтенсивності біохімічних реакцій й біофізичних процесів. Однією зі сталих ознак старіння клітин є морфологічні й функціональні зміни мітохондрій.

Гіпотези клітинного старіння1. Молекулярно-генетичні гіпотези (вікові зміни є спадково запрограмованими)2. Теломерна гіпотеза (скорочення теломер після кожного подвоєння хромосом і втрата здатності до поділу)3. Гіпотеза вільних радикалів (причиною клітинного старіння є шкідливі впливи вільних радикалів)4. Гіпотеза виснаження стовбурових клітин (уповільнюють свій поділ і не так часто перетворюються на соматичні клітини)5. Гіпотеза порушення білкового гомеостазу (накопичення пошкоджених й змінених білків).

ШЛЯХИ ЗАГИБЕЛІ КЛІТИНАПОПТОЗ:1 – стиснення клітини та конденсація хроматину,2 – фрагментація ядра,3 – фрагментація клітини;НЕКРОЗ:1 – набухання клітини,2 – набухання мембранних органел,3 – лізис клітини

ПРОГРАМОВАНА КЛІТИННА СМЕРТЬ - АПОПТОЗАпоптоз – це природна смерть клітини, яка генетично контрольована, регулюється внутрішньоклітинною програмою, а запускається зовнішніми факторами. На початковій латентній стадії в клітині відбувається синтез певних ферментів, втрата міжклітинних з'єднань, руйнування хроматину, конденсація цитоплазми.

НЕПРОГРАМОВАНА КЛІТИННА СМЕРТЬ - НЕКРОЗНекроз – це загибель у результаті незворотного пошкодження клітин або ділянки тканини, органа внаслідок дії шкідливих факторів: перегрівання, переохолодження, гіпоксії, ішемії, дії отрут, лікарських препаратів, механічних травм. Руйнування клітин супроводжується запальним процесом, викликаним продуктами розпаду клітини.

Порівняльна характеристика апоптозу та некрозу{BDBED569-4797-4 DF1-A0 F4-6 AAB3 CD982 D8}Ознака. Апоптоз. Некроз Активація спеціальними сигналами – фізіологічними або патологічнимидією пошкоджувального чинника. Поширеність поодинокі клітинигрупа клітин. Морфологія клітини зморщування клітиннабухання клітин. Ядро конденсація хроматину, розпад ядра на фрагментилізис ядра. Клітинна мембранацілісність збереженацілісність порушена. Органели мітохондрії, ЕПР, апарат Гольджі інтактні (незаймані)Мітохондрії набухають, ЕПР та АГ фрагментуються. Лізосоми інтактні вивільнення ферментів. Руйнування клітинифрагментація з формуванням апоптичних тільцьлізис клітини. Запальна реакціявідсутнязазвичай є

Адаптаційно-регуляторна гіпотеза старіння Фролькіса. Він висунув гіпотезу, що старість генетично запрограмована. А тривалість життя і ймовірність розвитку тих чи інших старечих захворювань визначаються балансом процесу старіння і зворотного процесу, який він назвав «вітаукт» (з латини - збільшення життя)

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!