Презентація на тему: "Як працювати з історичною інформацією"

Як працювати з історичною інформацією?

Насамперед, говорячи про роботу з історичною інформацією, слід визначитися з об’єктом дослідження та темою дослідження.Історична наука і отримувані нею знання належать до сфери гуманітарних досліджень, об'єктом яких є Людина, світ людини, відносини, які складаються між людьми і оточуючим їх природним і соціальним середовищем. Працюючи з історичною інформацією, слід використовувати у своїй роботі наступні методи:

МЕТОД ІСТОРИЧНОЇ ПЕРІОДИЗАЦІЇ ІСТОРИКО-ГЕНЕТИЧНИЙ МЕТОД ІСТОРИКО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ МЕТОД ІСТОРИКО-ТИПОЛОГІЧНИЙ МЕТОДІСТОРИКО-СИСТЕМНИЙ МЕТОД

Періодизація історії — це поділ історії людства на періоди. Це раціональний спосіб впорядкування масиву емпіричної та теоретичної інформації за часовою протяжністю з метою поглиблення пізнання й розуміння змінних станів об'єктів навколишнього світу. Найпоширенішим на теперішній час є поділ історії людства на такі періоди: Первісна доба (Первісність), Стародавній світ, Середні віки (Середньовіччя), Ранньомодерна та Модерна доба, або Ранньомодерний та Модерний час (від англ. modern — «сучасний») та Новітній час

Історико-генетичний метод – це один з основних методів історичного дослідження, який націлений на вивчення генезису (походження та етапів розвитку) конкретних історичних явищ і аналізу причинності змін.

Вчені-історики за допомогою історико-генетичного методу намагаються встановити причини (природньо-географічні умови, клімат, т.) які призвели до еволюції та розвитку людства за певної історичної доби

Історично-порівняльний метод — спосіб дослідження, що дає змогу шляхом порівняння встановити схожість і відмінність між історичними явищами та періодами, що вивчаються.

Одним з перших, хто розпочав використовувати порівняльний метод для осмислення історії слов'янського права, був професор Київського університету Микола Дмитрович Іванішев.

Історико-типологічний метод є засобом виявлення загальних рис у просторових групах історичних подій і явищ та виокремлення однорідних стадій в неперервно-часовому їх розвитку. Наприклад: що може об’єднувати первісну добу розвитку людства з Стародавнім світом або навіть Ранньомодерновою добою?Відповідь – винаходи, завдяки яким людство полегшувало та спрощувало для себе життя і робило його комфорнішим

Історико-системний метод направлений на вивчення об'єктів і явищ минулого як цілісних історичних систем: аналіз їх структури і функцій, внутрішніх і зовнішніх зв'язків (морфології), а також динамічних змін (генезис). Завдяки даному методу можна вивчати певний історичний етап, наприклад, добу Середньовіччя, розглядаючи якісні зміни, які відбувалися з людством впродовж даного історичного періоду

Цікаво знати!Сьогодні за один день людина отримує більше інформації, ніж люди в XV ст. отримували впродовж життя. Згідно з дослідженнями сучасного британського історика Мартіна Гільберта, у 1986 р. людина за день отримувала обсяг інформації, якої б вистачило на 40 газет. У наш час завдяки Інтернету та легкому доступу до телебачення обсяг інформації значно збільшився. Так, у 2007 р. інформація, яку людина отримувала щодня, помістилася б уже щонайменше в 174 газети. Наприклад, століття тому людина за все життя могла прочитати лише 50 книг. Тому дуже важливо правильно працювати з величезним обсягом інформації, яка нас оточує, у тому числі, і історичною. Зазвичай, вчені-історики працюють з двома основними видами джерел – писемними та речовими, але у своїй роботі найчастіше спираються саме на писемні джерела – аннали, хроніки, літописи, щоденники, т.

Виходячи з цього, величезну вагу має ВІДБІР ІНФОРМАЦІЇ, яка має здійснюватися за певними критеріями, а саме: з використанням критичного та аналітичного методів. Критичний метод насамперед застосовують, якщо для отримання необхідної інформації використовуються медійні джерела та інтернет, які мають необмежені ресурси, але є істотний ризик зіштовхнутися з неправдивою інформацією – фейками. Але так само, працюючи з історичними джерелами, важливо пам’ятати, що і автори літописів, хронік, щоденників та інших творів можуть мати своє суб’єктивне бачення тієї чи іншої історичної події або діяльності певного історичного діяча, тому необхідно застосовувати і аналітичний метод для роботи з історичним джерелом

Аналітичний метод на основі детального вивчення історичного джерела дає змогу на основі аналізу тих чи інших подій або явищ зробити висновки щодо поставленого проблемного питання. Але історики у своїй роботі, так само як і ми з вами, при опрацюванні історичних джерел можуть зіштовхнутися з певними проблемами, як-то: - незначна (або недостатня для повноцінного аналізу) кількість історичних джерел та інформації про певний історичний період розвитку людства. Наприклад, у світі і зараз замало інформації про життя первісної людини, бо на ті часи писемних джерел ще не існувало, наші прапрапращури використовували піктографічне або позначкове письмо, і зробити висновки про життя первісної людини ми можемо тільки на основі аналізу археологічних знахідок, тобто речових джерел

Писемні джерела як повноцінні джерела інформації починають з’являтися за часів існування Стародавнього Сходу (єгипетська «Книга мертвих», індійська «Махабхарата», т.) та Античної Греції і Риму («Історія» Геродота, «Аннали» Тацита, т.)Якщо писемні пам’ятки країн Стародавнього Сходу здебільшого стосувалися історії та традицій (а також фольклору) власного народу, то у працях грецьких та римських істориків ми вже можемо знайти відомості і про інші країни і народи світу. Так, зокрема, грецького ученого і історика Геродота називають батьком історії, бо він першим створив працю, яка так і називалася – «Історія»

Але найбільшим мінусом історичних писемних джерел Доби Античності була їх низька вірогідність та суб’єктивізм, тому, опрацьовуючи праці істориків Давньої Греції та Риму, слід брати цей факт до уваги.

За Доби Раннього (або Темного) Середньовіччя розвиток освіти і науки жорстко контролювала церква, тому освічених людей було дуже мало, так само, як і книжок, які тоді писали на пергаменті – обробленій телячій шкірі. Одна така книга, на написання якої витрачалося дуже багато часу, могла коштувати як стадо коней, тому у церковних школах на всі учні користувалися лише однією книгою на всіх.

Найпоширенішими історичними писемними джерелами на той час були аннали, літописи та хроніки, які здебільшого стосувалися життя королів, князів, царів і розповідали про особливості церемоніалу і традицій при королівському дворі та дипломатичні відносини з іншими державами

Наприклад, найвідомішими історичними джерелами Київської Русі і Галицько-Волинської держави були «Повість минулих літ» монаха Нестора, «Іпатіївський літопис» та «Галицько-Волинський літопис», а за козацької доби – літописи Самійла Величка, Граб’янки та Самовидця

Характерним недоліком джерел Доби Середньовіччя є їх вузька спеціалізація, яка не давала змогу зробити висновок про життя усіх верств населення за даного історичного періоду

З винайденням печатного станка німцем Іоганном Гутенбергом у 1440 році ситуація стрімко покращується. Збільшується кількість книжок та історичної літератури, що значно сприяло розвитку освіти населення Середньовічної Європи. Доба Гуманізму, так зване «Кватрочетро», так само подарувала світу багато видатних письменників, істориків і наукових праць, які сприяли розвитку людської цивілізації

За Ранньомодернової доби та Нового часу включно до сьогодення людство має необмежений доступ до інформаційних джерел завдяки новітнім технологіям – інтернету та ЗМІ. Але головним недоліком інформації, отриманої з інтернет-ресурсів та засобів масової інформації є велика ймовірність потрапити на фейк – неправдиву інформацію, і щоб цього уникнути, необхідно, по-перше, шукати та отримувати інформацію тільки на перевірених джерелах (якщо ми кажемо про історичну інформацію – то з офіційних сайтів наукових бібліотек та архівів) та застосовувати аналітичний і критичний методи обробки отриманої інформації

На останок хочу завважити – знання – наш найбільший скарб, який ми можемо використати на користь собі і іншим людям. Чим більше історичних джерел ми опрацюємо, тим обізнанішими станемо, бо не можна вважати справжнім громадянином людину, яка не знає власної мови, культури, традицій і історії. Чим частіше ми будемо використовувати аналітичний метод у опрацюванні історичних джерел, тим важче нас буде обдурити, і ми навчимося відрізняти правдиву інформацію від фейкової. Пам’ятайте, що знання – це наша зброя, яка допомагає битися з внутрішніми і зовнішніми ворогами – брехнею, підступом, агресією, невіглаством. Тож і свого навчайтесь, і чужого не цурайтесь, як казав наш великий громадський діяч, письменник і поет Тарас Григорович Шевченко

!Дякую за співпрацю на уроці!