Презентація на тему "Збережемо первоцвіти"

Підготували :члени гуртка “Зелені скарби” керівник: Приймак Алла Анатоліївна,члени гуртка “Фантазія”керівник Шарлай Наталія Анатоліївна. Відділ освіти Смілянської райдержадміністрації Черкаської областіЕколого-натуралістичний відділ ЦДЮТМалосмілянська ЗОШ І-ІІ ступенів«»РОБОТА НА КОНКУРС «ЗБЕРЕЖЕМО ПЕРВОЦВІТИ»

Природа не визнає жартів, вона завжди правдива,завжди серйозна, завжди сувора; вона завжди права;помилки ж і омани виходять від людей. І. Гете

Завдання проектузалучити учнів до збереження довкілля; виховання духовності, поваги до природи; розуміння того, що природа – це наші легені; вчити дітей бути спостережливими, уважними до природи рідного краю. Розвивати вміння бачити красу, дивуватися і пізнавати світ. виховання культурної особистості та створення умов для вільного формування нею власної світоглядної позиції; прищеплення любов до природи; виховувати культурно розвинену особистість. 

Мета проекту вчити учнів усвідомлювати себе частиною світу природи; формувати екологічну культуру особистості, набуття навичок і досвіду розв'язання екологічних проблем; формувати інтерес до навколишнього середовища; розвивати увагу, спостережливість, бажання допомогти довкіллю; формувати дух громадянина України, будити почуття любові до рідного краю. сприяти активізації пошуково-краєзнавчої роботи; вдосконалювати навички проектної роботи; розвивати монологічне мовлення, мислення; розвивати життєві компетенції; виховувати любов до рідного краю, бажання зберегти і примножувати природу,  милуватися її красою. 

Актуальність проекту: Люби природу не як символ душі своєї, Люби природу не для себе, люби для неї.  (М. Рильський)

Ми живемо в епоху бурхливого розвитку цивілізації. Життя суспільства не стоїть на мiсцi, розвивається, вдосконалюється. Але це вдосконалення чомусь інколи йде лише на користь людині, завдаючи невиправної шкоди природі. Виходить, утворюється замкнене коло: людина залежить від природи, але, прагнучи поліпшити своє буття, вона цю природу нищить! Прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, величні ліси, квітучі гаї - все це величезне багатство може зникнути, якщо людство не схаменеться. Багатогранно використовуючи природні ресурси для потреб суспільства, нам треба діяти так, щоб не завдати шкоди, а навпаки, всебічно поліпшувати та примножувати можливості природи. Ми повинні жити не лише сьогоднішніми потребами, а й дбати про стан природи завтрашнього та майбутніх днів. Наше довкілля, рідна природа чарує нас в усі пори року. Ми, українці, маємо гордитися тим, що доля подарувала нам це диво – чарівну й неповторну красу природи. Та багатства природи небезмежні. Маємо їх дбайливо оберігати, як порядні господарі. Так роблять в усьому світі, бо проблеми екології, охорони природи нині найважливіші, адже природа – це наше життя, наше здоров’я.

Очікувані результати: поповнити скарбничку знань дітей новим та цікавим; більше дізнатися про первоцвіти; прищеплення навичок пошуково-краєзнавчої, дослідницької, творчої роботи; розуміння того, що природа – це життя! виховати культурно розвинену особистість 

Члени гуртка “Зелені скарби” керівник: Приймак Алла Анатоліївна

Члени гуртка “Фантазія”Керівник Шарлай Наталія Анатоліївна

Для створення проекту була обрана місцевість с. Мала Смілянка. Смілянського району Село Мала Смілянка розташоване за 10 км на південь від міста Сміли, та за 8 км від вузлової залізничної станції ім. Т. Шевченка. Сучасна назва села походить від «Мало-смілянської економії» графа Бобринського. Село оточують 3 яри, ліс, річка, поля у яких можна зустріти зникаючі види рослин та тварин. У селі та на околицях села є 1 ставок і гранітний кар’єр.

Інформація про населений пункт. Назва: Мала Смілянка. Тип: село. Область: Черкаська. Район: Смілянський. Географічні координати: Північна широта: 49° 09‘ Східна довгота: 31° 52'Висота над рівнем моря: 115 м

Ми любимо своє село Ласкаво просимо в наш дім                     Він, знаю до вподоби всім,Цей надзвичайний дім, дивись: У ньому дах - небесна вись. А стіни із живих ялин,Що дістають аж до хмарин!Долівка в домі цім – з трави,В нім квітів стільки – хоч, диви. Червоні, жовті, голубі  -Не рви їх у  букет собі. Послухай і пташиний спів - Найкращу пісеньку без слів,                  Що не змовкає ні на мить,Весь день між квітами дзвенить. Отож скоріш до нас іди,Любий друже поспіши.

Рідне село. Розцвітай калиною, Малосмілянко моя!Слався з Україною, батьківська земля!Іменами, справами в вічності віків,Працею громади вільних земляків. Село моє рідне – це батьківська хата,Криниця жива й росяниста трава. А люди тут щирі й душею багаті. Які ж тут пісні, і які в них слова!Село моє рідне – це історія давня,Це слов’янськая кров і традиції спів. Ще й війна страхітлива (надіюсь остання).І роздолля врожайних полів. Малосмілянко рідна, зазнала ти лиха. Та радощів, думаю, більше було. Про них вітерець нагадає нам стиха. Й гайне у поля за село. Село моє рідне – це вічна краса. Дідівських джерел чисті води. Це зорі далекі й сумні небеса,Мов звід над простором природи. Розцвітай калиною, Малосмілянко моя!Слався з Україною, батьківська земляІменами, справами в вічності віків,Працею громади вільних земляків.

Історія села Без верби і калини нема України», - говорить народне прислів’я. А ще нема, мабуть, такого міста чи села, яке б не мало своєї яскравої легенди або захоплюючого повір’я. Наше рідне село Мала Смілянка! Тут кожен камінчик пахне річкою, кожен яр, сповнений тонким ефіром квіткових росяних пахощів, а кожен куточок села – це жива історія. Немає нічого прекраснішого ніж рідна природа, милозвучнішого за рідне слово і цікавішого легенд свого краю. Всі вони неначе запрошують мене дізнатись про свою неповторну і приховану в століттях історію, кличуть знайти покриту віковим пилом істину. Легендою оповита назва нашого села Мала Смілянка. І часто буває важко з’ясувати, де закінчується вигадка, а починається правда. В цій легенді розповідається, що колись давно (кілька століть тому) до могили над Тясмином підійшла стара жінка. За руку вона тримала маленьку дівчинку. Вони обоє стали на коліна і, гірко плачучи, молилися за ту, хто спочивав тут вічним сном. Стара жінка – то була няня, яка привела до могили дочку Сміли(відважної дівчини, що врятувала своє містечко від татар. Сама героїня загинула, а містечко згодом назвали на її честь Смілою). Про доньку Сміли дізнався Богдан Хмельницький і подарував маленькій доньці сміливої жінки хуторець за 6 верств від міста Сміли. Так хутір на честь малої донечки відважної жінки було названо Малою Смілянкою. Ця назва збереглася до наших днів.

Йдемо по вулиці Зарічній, що знаходиться в мальовничій частині села, яку в народі називають «Гавань». Нам завжди було дивно і цікаво: чому саме «Гавань». Адже через наше село судноплавні річки не протікають. Але легенда ось що розповідає: «Більш як двісті років тому омивали Малу Смілянку води повноводної і широкої ріки. Несла свої води річка до Дніпра могутнього. Ходили по ній великі човни і вітрильники. Приїжджали купці зі своїми товарами з усіх кінців. Недалеко від колишнього гранкар’єру зупинялися купці, приставали до берега. З усіх навколишніх сіл та хуторів з’їжджалися два рази в рік сюди селяни, щоб придбати необхідний товар, виміняти його на добірну пшеницю, рибу, янтарний мед і віск». Давно обміліла і висохла річка, давно жодного човна не зустрінеш на ній, а назва кутка «Гавань» збереглася до цих пір. А інший не менш живописний куточок в селі має свою загадкову поетичну назву «Софіївка». Історія походження цієї назви по-своєму чарівна і цікава майже детективна. «Було в нашому селі надзвичайно гарне місце. З усіх сторін його омивала широка і глибока ріка. Лише з однієї сторони воно було з’єднане із землею. Біля річки росли високі старі верби, що купали свої віти в прозорій воді. Береги були вкриті густою розкішною зеленню. Цвів горицвіт і сон-трава, ромашки і дзвоники, волошки і чебрець. Тільки човном можна було переплисти на цей півострів. Недалеко від села була і є невеличка станція «Софіївка». Жили тут сміливі й злодійкуваті конокради. Довго терпів це граф Бобринський, а потім із військом прибув на станцію і всіх чоловіків переселили на півострів. Переселенці побудували землянки, посадили садки, створили сім’ї. Після закінчення строку заслання ніхто вже не захотів повертатись на станцію. Так і залишились жити тут переселенці. Побудувалися, звели місток, забули про конокрадство. Став цей куток частиною села». І назвали його «Софіївкою» тому, що першими жителями були люди зі станції.

Є в Малій Смілянці і свої магічні, чудодійчистою, холодною, цілющою водою. Односельці ні місця: джерела і криниця, що славиться своєю дуже шанують цю криничку, доглядають та розповідають про неї своїм гостям цей давній місцевий переказ. «Було це дуже давно. Жив у сусідньому селі пан. І була у нього хвора донька – єдина панська дитина. До яких тільки лікарів не звертався пан – ніщо не допомагало. Вельможа був хорошою людиною: завжди допомагав біднякам, жебракам, ніколи нікого не образив, не скривдив. А його єдина донька помирала від невідомої хвороби. Наближався Великдень. Ліг пан спати і сниться йому сон, що є в селі Мала Смілянка криничка чарівна. Бере з неї початок річка Дігтярка – притока Гнилого Ташлика. Якщо в світлий день Христового Воскресіння напоїти до схід сонця хвору дитину водою з кринички, то вона відразу ж одужає. Пан звелів запрягти коней і поїхав сам до чудодійного джерела, набрав води і привіз додому. Рано-вранці до схід сонця на Великдень напоїли хвору дитину водицею святою. І сталося диво. Зарожевіли щічки у дитини, заблищали оченята. Міцно стала на ноги дівчинка і вперше за своє життя підбігла до татка». Пройшли століття… Люди не забувають цю криничку. Зробили цямрини, поставили хрест. Є там і кухлик, з якого в будь-який час можна напитися смачної джерельної водиці. Криничка охайна, доглянута дбайливими руками жителів. А в свята йдуть до криниці люди з навколишніх сіл. Всіх частує водою ця чудодійна криничка. Перлини народної творчості – давні легенди – їхня історія сягає глибини віків, вона дивовижна і цікава. В цих легендах, ніби «метелик у краплі бурштину» застиг світ таким, яким його бачили наші прадіди двісті-триста років тому. І нам треба тільки без поспіху, дуже уважно перегортати сторінку за сторінкою, щоб отримати можливість «переміститися» в минуле і «побачити» своє село на зорі його заснування.

Легенда про село Легендою оповита назва села Мала Смілянка. І часто буває важко з’ясувати, де закінчується вигадка, а починається правда. В цій легенді розповідається, що колись давно (кілька століть тому) до могили над Тясмином підійшла стара жінка. За руку вона тримала маленьку дівчинку. Вони обоє стали на коліна і, гірко плачучи, молилися за ту, хто спочивав тут вічним сном. Стара жінка – то була няня, яка привела до могили дочку Сміли(відважної дівчини, що врятувала  своє містечко від татар. Сама героїня загинула, а містечко згодом назвали на її честь Смілою).       Про доньку Сміли дізнався Богдан Хмельницький і подарував маленькій доньці сміливої жінки хуторець за 6 верств від міста Сміли. Так хутір на честь малої донечки відважної жінки було названо Малою Смілянкою. Ця назва збереглася до наших днів.

Межі села

Хотілося б, щоб люди наступного покоління пам’ятали мислителя Л. Сенеки, сказані ще в І ст. н.е.: «Жити щасливо і жити в злагоді з природою слова римського мовою – означають одне й те саме«».

Людина - частинка природи Ми, люди, невід’ємна частинка природи. Незалежно від наших життєвих потреб, хочемо ми того чи ні, йде дощ, напуває спраглу землю, наповнює ріки; свище вітер і несе зірвані листочки; страшний смерч налітає і знищує все навколо; світить яскраве сонечко і зігріває довкілля; густий білий, як молоко, туман оповиває всю землю і робить її таємничою; приходять на землю день і ніч; ніжні роси випадають на зелену траву і виблискують діамантами та заворожують душу; чарівна веселка враз встає над рікою і кличе у справжню казку. Природа різнобарвна і дивовижна, мудра і всесильна. Людина — дитя природи і мусить жити за її законами, любити все те, що дарує вона кожному з нас. А дарує вона нам усе для життя: повітря, воду, тепло, світло та їжу. Без цього людина не може жити. Природа нам, як мати, отже, треба її любити і берегти. Збережемо природу — захистимо себе від біди. Природа самодостатня і цінна сама собою. І завдання людини — не зашкодити, оскільки вона є лише частинкою цієї природи. Ми живемо на прекрасній планеті Земля та всі відповідальні за неї. Сьогодні ми хочемо привернути загальну увагу до збереження первоцвіту. Весна — пора пробудження первоцвітів, вони милують наше око своєю красою, ваблять ніжним ароматом.

Сьогодні ми хочемо привернути загальну увагу до збереження первоцвітів. Весна - пора пробудження первоцвітів, вони милують наше око своєю красою, ваблять ніжним ароматом. Ми всі радіємо весні, бо вона несе на своїх чарівних крилах тепло, приліт наших друзів птахів, що чарують своїм співом, а ще тим, що саме ранньої весни, коли тільки – тільки зійшли сніги, на проталинках та горбочках, які щедро освітлює любе сонечко, з’являються ніжні, тендітні і неповторні своєю красою квіти. Це ті рослини, які зимують під землею, тобто зимують їхні кореневища, цибулини, бульби, що є «коморою» з запасом поживних речовин. Деякі з таких рослин зацвітають уже на 2—3-й день після того, як розтане сніг. Такі рослини називаються ранньоквітучими.

Первоцвітам не страшні ані сніг, ані злі морози – до всіляких примх природи ці ранні квіти добре пристосувались. Але є у них інший, набагато страшніший ворог, від якого важко врятуватись – це ми з вами. В Україні вже зникло майже 50 видів рослин. І цей процес триває... Дуже швидко з „лиця Землі” зникають усі види підсніжників, диких тюльпанів, сон-трави та інших первоцвітів. Ще трішки і ми більше ніколи не зможемо милуватись їх красою, а наші діти та онуки будуть знати про них лише з книг та оповідей. За вікном ще панує зима, але про весняне тепло нам нагадують перші вісники пробудженої природи – первоцвіти. Та, на жаль, не встигли квіточки порадіти теплу сонячного проміння. Бо, ми, „дбайливі господарі”, та „шанувальники краси” вже встигли зірвати їх та прикрасити ними власні оселі. А через день викинути їх на смітник, через те, що зів’яли. Підсніжники, сон-трава, дикі тюльпани, цикламен, шафран - це все жертви людської бездумності. Заради грошей щороку знищуються тисячі цих видів рослин. Не зупиняє „торгівців красою” і те, що ці первоцвіти занесені до Червоної Книги, а деякі зовсім знаходяться на межі зникнення.

Та, на жаль, не встигли квіточки порадіти теплу сонячного проміння. Бо, ми, «дбайливі господарі», та «шанувальники краси» вже встигли зірвати їх та прикрасити ними власні оселі. А через день викинути їх на смітник, через те, що зів’яли. Підсніжники, сон-трава, дикі тюльпани, цикламен, шафран - це все жертви людської бездумності..

Заради грошей щороку знищуються тисячі цих видів рослин. Не зупиняє „торгівців красою” і те, що ці первоцвіти занесені до Червоної Книги, а деякі зовсім знаходяться на межі зникнення.

Первоцвіти мають ще іншу назву – ефемероїди. Це слово грецького походження і в перекладі означає «швидкоплинний», «скороминучий». Таку назву вони отримали через те, що дуже швидко зацвітають. Первоцвіти ще восени готуються до весни, накопичуючи в своїх цибулинах запаси поживних речовин, щоб вчасно зустріти весну та порадувати нас своєю красою. Тому, зірвавши всього одну стеблину з трьома первоцвітами, ми знищуємо 45-60 насінин.

Ефемероїд – слово грецького походження і означає “ швидкоплинний”, “скороминучий”Ефемероїди. Швидко зацвітають. Не страшні ні сніг, ні морози. Найстрашніший ворог - людина. Прагнуть потішити своєю красою. Готуються до весни з осені, накопичуючи в своїх цибулинах запаси поживних речовин

Первоцвіти охороняються Червоною Книгою та Законами України. Законами України«Про рослинний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про Червону Книгу України»

Квіти, що з’являються першими навесні і занесені до Червоної Книги України Родина Первоцвітові (Primulaceae):цикламен коський (Кузнецова) Родина Лілійні (Liliaceae)рябчик руськийрябчик шаховийрябчик малийрябчик гірськийеритроній собачий зубтюльпан бузькийтюльпан змієлистийтюльпан дібровнийтюльпан Шренкатюльпан скіфськийтюльпан двоквітковий. Родина Гіацинтові (Hyacinthaceae)рястка відігнутарястка двозначнарястка Бушерястка гірська. Родина Амарилісові (Amaryllidaceae):підсніжник Ельвезапідсніжник білосніжний (звичайний)підсніжник складчастийбілоцвіт веснянийбілоцвіт літній. Родина Півникові (Iridaceae):шафран Гейфелівшафран сітчастийшафран гарнийшафран кримськийшафран вузьколистий 

Причини раннього цвітіння первоцвітів. Дерева і кущі ще не одяглися ранньою весною в свої вбрання і ніщо не заважає світлу і теплу проникати в землю, будити первоцвіти. В прозорому повітрі проходить краще запилення, ніщо не заважає вітру переносити пилок із чоловічих квіток. Можливість привернути увагу своїм яскравим забарвленням перших комах для запилення. Наявність великої кількості вологи пісня танення снігу, яка так необхідна для розвитку.

Ласують нектаром квітів бджоли, джмелі, метелики. Вони годують насінням і пилком тварин і інших комах. Впливають на позитивний емоційний стан людей, спонукають їх до творчостіЛікують тварин і людей своїми цілющими якостями. Значення первоцвітів

Мати і мачуха. Як тільки сходить сніг, по берегах річок і струмків, обривів, уздовж доріг скрізь у нас з'являються дрібні жовтувато-золотистого кольору квіти мати і мачухи. Це багаторічна трава, цвіте ранньою весною, до того, як розпуститься листя. Квітки і листя мати й мачухи здавна використовувалися лікарями для лікування найрізноманітніших хвороб.

Підсніжник. Підсніжник - це квітка весни. Ще навкруги лежить сніг, а він вже пробиває собі дорогу до сонця. Спершу з-під трави видніються невеликі зелені листочки. Згодом появляються білі голівки на тендітному стебельці. Квітка має три ніжних пелюстки. Ростуть ці чудові квіти густими білими

Проліска. Ранньою весною серед талого снігу крізь землю пробивається пролісок. Це невелика трав'яниста рослина. Листки зелені та довгі. Зазвичай стебло оточують два листочки. Квіти дрібні, правильної форми, подібні на зірочки. Завжди розташовані на верхівці стебла. Рослина наповнює повітря тонким ароматом. Вони ростуть купками.

Первоцвіт. Росте первоцвіт на схилах, лісових галявинах, серед кущів. У народі кажуть, що саме він відкриває двері в добре, щедре літо. Зацвітає у травні, є гарним медоносом та багатим на вітаміни. Багато поетів присвятили йому натхненні рядки. Квітконоси можуть досягати висоти до 80 см. Уже давно первоцвіт є як декоративною, так і лікувальною рослиною.

Білоцвіт весняний. На початку березня, коли в Прикарпатті ще лежить сніг, у Закарпатті вже неподільно панує сонячна тепла весна, луки вкриваються чарівними білоквітими вишиванками — це розквітає білоцвіт. Своїми квітами рослина дещо схожа на підсніжник. З пазухи листка на квітконіжках звисають одна-дві тендітні запашні чарівні квіточки дзвоникоподібно-кулястої форми з шістьма сніжнобілими пелюстками. На дещо загострених кінчиках пелюсток знаходяться жовтувато-зеленуваті або жовті плями, ніби кожна квіточка розмальована рукою вмілого художника.

Ряст. Коли зацвітає ряст, його квіти не можуть залишитися непоміченими. Це невисокі рослини з одним стеблом, котрий закінчується густою, красивою китицею, яка складається із невеличких квіточок дивної форми. Оцвітина квітки - із чотирьох пелюсток, один з яких завжди утворює шпорку - вмістилище нектару. Під землею у більшості рясту є невеличка бульбочка із численними корінцями внизу, в якій накопичуються поживні речвини, що дають змогу рано рости і цвісти.

Рябчик шаховий. Ці квіти дуже витончені і цікаві. Заввишки 35-40 см, з вузьким листям блакитного кольору. Квіти в нього схожі на дзвіночки, повислі вниз. Ті, хто бачать квітучі рябчики перший раз, іноді запитують: «що Це, сон-трава?». Квіти насправді за формою трохи схожі на сон-траву. 

Крокус. Зникаюча декоративна ранньовесняна рослина, занесена до Червоної книги України. У народі їх називають брандушками, маслянками або сережками. Це багаторічна бульбоцибулинна трав'яниста рослина заввишки 25—35 см з поодинокими, фіолетовими, іноді сніжно-білими квітками. Територія розповсюдження — Карпати та Поділля.

Сон-трава. Ще можливі віхоли, нічні заморозки, холоднеча, але квітка сон-трава цього не боїться, вона завбачливо "утеплилась" щільним шаром м'якеньких срібних волосків, наче закуталась в хутряну шубку. Назву свою - сон-трава - рослина дістала через те, що її квітки в негоду і холод закриті, наче сплять, або через те, що використовували це зілля в народній медицині як снодійний засіб.

Горицвіт весняний. Одна із перших весняних квіток,поява якої знаменує пробудження природи. Лікарська рослина з коротким, товстим кореневищем і численними ребристими стеблами . Цвіте з ранньої весни до половині травня. Занесений до Червоної книги України в 2009 р. Статус: «неоцінений»

Конвалія. Надзвичайно красива, кореневищна рослина. Цінується за красу дрібних дзвоникоподібних квіток, зібраних у поникле суцвіття, що володіє сильним ароматом. Забарвлення пелюсток конвалії залежить від сорту, однак найчастіше пелюстки білі. Суцвіття конвалії розташовані на довгому тонкому квітконосі. Квіти конвалій розпускаються на початку, або в середині травня, в залежності від погодних умов. Не менш красиві гладкі листя конвалії, що мають широколистяну форму і пофарбовані в темно-зелений колір.

Звіт зелених патрулів, щодо проведеної роботи з охорони первоцвітів у Кириловому яру

Перед тим як зірвати, або придбати букет первоцвітів, згадаймо слова Джеральда Даррелла: «Пам’ятайте, у рослин та тварин немає кому скаржитися, їх немає кому захистити».

Чисте довкілля

Обгорожування ділянки

Підсаджування первоцвітів

Встановлення заборонних знаків

Кирилів яр

Пам'ятайте! Природа потребує розуміння і захисту з боку людини. Живіть у гармонії з природою!Пахнуть ніжно проліски тендітні і ніби дивляться нам у вічі. Ви лише придивіться. Невже ви наважитесь їх зірвати? Де ще стрінеться краса така? То ж хай цвіте і радує людей цей весняний цвіт. Не руйнуйте цієї краси, краще візьміть та сфотографуйте

Дякуємо за увагу!