Презентація на тему: "Життєві іспити Жульєна Сореля" (за романом Ф. Стендаля "Червоне і чорне")

Роман «Червоне і чорне»Життєві іспити Жульєна Сореля. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ«СМІЛЯНСЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖНАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ»Викладач Чужинова Т. П.

1997 р. Жульен Сорель (Кім Россі Стюарт)Луїза де Реналь (Кароль Буке ) Матильда де ла Моль (Жюдит Годреш)Пан де Реналь(Бернар Верлі)Маркіз де ла- Моль(Клод Ріш)Эліза(Каміла Верхеге)Абат Шелан(Моріс Гаррель)Абат Пірар (Рюдигер Фоглер)Абат Фрілер(Пьєр Верньє) Пан Вально(Жан де Конінк)Фуке(Олівер Сітрюк) «Червоне і чорне»Країна: Франція, Італія, Німеччина. Переклад: Український Режисер: Жан-Даніель Веражhttps://youtu.be/0 Hz15j. Ad7 I4

Хто ж він, Жульєн Сорель — новий Наполеон, Дантон чи Робесп’єр?У центрі роману – звичайна людина свого часу — плебей, син власника лісопилки. Що вирізняє його серед грубих і неосвічених людей?Розум і талант. Прагне досягти високої мети. Як ставляться до нього батько, брати?Батько вважає невдахою, ненавидить сина, з призирством ставиться до його захоплення книгами (сам він не вмів читати). Брати насміхаються і б’ють його. Він занадто витончений і тендітний, нездатний до фізичної праці. Книжки були друзями й вихователями його чутливої душі Хто виховував Жульєна?Першим учителем Жульєна Сореля став старий лікар, кавалер ордену Почесного легіону, який брав участь в італійських походах армії Наполеона. Він розповідав про Бонапарта, бідного й не відомого нікому поручика, який став імператором. Кого Жульєн вважає своїм ідеалом?Жульєн живе думками про Наполеона, котрий зумів завоювати половину Європи. Його також приваблювали видатні діячі Французької революції — Дантон, Робесп’єр та ін. Ким мріяв стати?Мріяв про кар’єру військового, прагнув здійснити щось визначне й героїчне в житті. Хто став його другим учителем?Абат Шелан, який помітив незвичайну обдарованість хлопця. Чому ж вирішує стати священником?Він живе не в той час – в безславний період Реставрації, коли для простої людини всі шляхи були закриті. У романі поступово розгортається конфлікт між романтичними ілюзіями головного героя та суспільством, де все визначають гроші, влада й титули.

Перший іспит – в родині де Реналів герой витримав з честю, де вразив всіх знанням Нового Завіту. Абат Шелан порекомендував його меру Вер’єра — пану де Реналю — як гувернера для дітей. Пан де Реналь приймає юнака у свій дім, уважає його «хорошим надбанням», купуючи його в батька, старого Сореля, який торгується за свого сина, прагнучи якмогабільше заробити. Жульєн Сорель страждає не тільки через відсутність грошей, а й через своє принижене становище. Він розуміє, що людині без грошей та звання важко чогось досягнути в тогочасному суспільстві. Та все ж таки герой не відступає від своїх честолюбних планів. Крок за кроком він завойовує повагу пана де Реналя та всіх мешканців його будинку. Роботу в пана де Реналя Жульєн сприймає лише як перший крок для подальшого просування в обраній кар’єрі священнослужителя.

Несподівано пані де Реналь виявила симпатію до здібного юнака, і між ними спалахнула палка пристрасть. Стендаль показує різні етапи кохання, яке відкриває Жульєнові Сорелю себе самого й цілий світ. Спочатку він сприймає кохання як «битву», «воєнну кампанію» у боротьбі з такими пихатими багатіями, як пан де Реналь. Але поступово він віддається любовним почуттям з усією щирістю й силою молодості. Однак Жульєн та Луїза де Реналь не довго були щасливими. Унаслідок суспільного осуду та порушення церковних законів Жульєн Сорель вимушений був залишити дім пана де Реналя й виїхати на навчання в семінарію до Безансона. Випробовування коханням

При вступі до семінарії від склав другий своєрідний іспит абату Пірару на знання латині і Біблії. Але й тут на нього чекали не кращі враження, ніж у Вер’єрі. Жульєн, прагнучи знань, швидко стає першим у навчанні. Але інші сприймають це як гординю. Семінаристи, за спостереженнями Жульєна, переймалися не стільки служінням Богові, скільки прагненням отримати хороші парафії та розбагатіти. Герой не поділяє їхні тваринні інстинкти, брутальні розваги, нікчемні розмови, тому в церковному середовищі, як і у Вер’єрі, він протиставлений іншим. Жульєн зробив для себе висновок: що більше він знає і мислить, то більше заздрісних ворогів у нього з’являється. Суспільству не потрібні сильні особистості. Тож він продовжує відшліфовувати вміння лицемірити, яке він почав опановувати у Вер’єрі. Безансон. Духовна семінарія. Як складає Жульєн випускний іспит? Чому замість очікуваного першого він отримав останнє?Він не зміг розгадати хитрощів екзаменаторів, які спіймали його на знанні світської літератури – що вважалося негідним для священника. І замість очікуванного першого, він отримує останнє місце. Парадокс: навчальний заклад карає учня саме за знання.

Другий етап – навчання в семінаріїДругий етап - навчання в семінарії. Тут ми розуміємо, чому Жульєн і сам автор відкидають християнство і все, що з ним пов’‎язано. (Таке часто трапляється з тими, хто не відділяє віри в Бога від релігійних інститутів). Щоправда, Стендаль зображує і кількох істинно віруючих священиків, зокрема кюре Шелана. На відміну від інших семінаристів, щастя яких у ситному обіді й пристойному одязі, Жульєн старанно вчиться. Однак невдовзі з’‎ясовується, що це не приведе його до заповітної мрії. На думку учнів і вчителів семінарії, Жульєн «мав страшний гріх: він думав, він судив сам, замість того щоб сліпо коритися авторитету і наслідувати приклад». Відтак герой намагається стати як усі, але й після багатьох місяців зусиль виглядає «людиною мислячою», за що дістає прізвисько Мартін Лютер (себто ворог католицької церкви, а отже - ворог семінаристів).

Третій етап – Париж. Служба у маркіза де ла Моля. Це випробовування розкошами, знанням манер. Зумів виявити своєрідність думки, безпосередність, почуття гідності, впевненість і незалежність. Він цікавиться політикою, філософією і міркує в дусі свого кумира — мета виправдовує засоби. Основний принцип життя аристократів - лицемірство: нещире шанування традицій, монархії, удавані побожність і пристойність. На цьому етапі Жульєн дізнається рецепт свого часу: «Ви не розумієте свого століття... - говорить князь Коразов. - Робіть завжди протилежне тому, що від вас очікують. Це, далебі, єдиний закон нашого часу». Зрештою, герой успішно долає своє третє випробування, отримавши те, чого прагнув усе життя: кохання аристократки, титул, статок... Неординарним розумом, наполегливостю, працелюбством завойовує авторитет у маркіза де ла Моля. З часом той починає підписувати його листи не читаючи. Поступово перекладає на Жульєна самі складні і заплутані справи. Доручає йому таємну місію. Нагороджує орденом. Проводить з ним вільний час, як з рівним, насолоджуючись бесідою. Добивається кохання дочки маркіза – Матильди де ла Моль.

Випробовування коханням. Матильда де ла Моль Отже, у Парижі Жульєн знову діє через жінку. Його кохання вже “цивілізоване”, нагадує цілеспрямовану облогу, націлену на те, щоб зламати гордість Матильди. Розігравши свою партію як по нотах, Сорель отримує все, про що мріяв: вродливу жінку, титул і навіть офіцерський мундир. Але заплачено за це надто дорого: Сорель уже не мрійник, а самозакоханий егоїст. Почувши від Матильди звістку про присвоєння йому звання гусарського поручика, Жульєн говорить собі: “Отже, роман мій завершений, і я завдячую цим тільки самому собі. Я примусив це горде страховисько покохати себе. Її батько не може жити без неї, а вона — без мене”. Горда і холодна красуня, що царює на балах, де збирається весь блискучий паризький світ, екстравагантна, дотепна й насмішкувата, вона вища за своє оточення. Гострий розум, освіченість — вона читає Вольтера, Руссо, цікавиться історією Франції, героїчними епохами. З презирством ставитися до всіх родовитих залицяльників, що претендують на її руку і серце. Від них, і зокрема від маркіза де Круазнуа, шлюб з яким мав би принести Матильді герцогський титул, про який мріє її батько, — для неї віє нудьгою. Почуває себе здатною до великих подвигів заради відновлення старих часів. Матильда звертає увагу на Жульєна тому, що відчуває в ньому незвичайну натуру. Він викликає її зацікавленість і повагу як такий, що «...не народився, щоб плазувати». Вагаючись між коханням і ненавистю до Жульєна, презирством до себе, вона то відштовхує його, то віддається з усією силою пристрасті. Жульєнові доводиться підкоряти її. Покохавши нарешті Жульєна до самозабуття, Матильда готова пожертвувати і своєю репутацією, і титулом, і багатством. Вона врятувала б Жульєна від страти, якби той цього захотів. Після смерті коханого вона виконала його останнє прохання — поховала в печері на високій горі, що здіймається над Вер’єром. Залишилася відданною йому до кінця.

Народжений у героїчний час з героїчною душею, не може до кінця зрадити собі. Він обирає смерть, а разом з нею любов, ніжність, щирість… Він стверджує себе як людиу. Останній іспит – на людяність, чесність і відвертість. Вибір між життям і смертю. Жульєн Сорель стріляв у свою коханку, але не вбив її. Чому ж його засудили до страти? Герой сам відповідає на це запитання в суді: «Я бачу тут людей, які, не задумуючись над тим, що молодість моя заслуговує співчуття, захочуть покарати в моїй особі і раз назавжди зломити тих юнаків незнатного походження, пригнічених бідністю, яким пощастило здобути добру освіту, унаслідок чого вони насмілилися проникнути в середовище, яке … зветься вищим світом. Ось у чому, панове, полягає мій злочин, і він буде покараний тим суворіше, що, по суті, мене судять люди, не рівні мені. Я не бачу тут на лавах присяжних жодного заможного селянина, а тільки самих обурених буржуа...».«Яка радість для Вально помститися мені, нарешті, за наше давнє суперництво через пані де Реналь!..». Директор будинку піклування, а під час суду вже барон, мер Вер’‎єра й до того ж один з присяжних таки скористався нагодою взяти гору над щасливим суперником. Утім, смерть Жульєна Сореля мала ще одну причину - він... хотів померти.

Злочин Жульєна полягає у повстанні проти низкості свого стану, в намірі розірвати межі вищої касти, довести своїми розумом, здібностями, талантом, що він заслуговує кращої долі, може зробити кар’єру. Постріл у пані де Реналь – це постріл у самого себе, бо Жульєн більше не міг приховувати ненависті до оточуючого суспільства, не міг приховувати того палючого вогню, що горів у його душі, не міг лицемірити. З очищеною і оновленою душею постає перед нами у кінці роману «людина 93-го року» - Жульєн Сорель.І тут виникає питання, яким переймаються дослідники творчості Стендаля, що вважають Жульєна невиправним кар’‎єристом: навіщо герой стріляв у пані де Реналь? І. Еренбург пояснює його вчинок так: «Безперечно, Матильда домоглася б свого, і, незважаючи на злощасний лист, Жульєн став би зятем маркіза де ла Моля. Усе це так, але Жульєн не холодний кар’‎єрист. Ним опановує безумство. Він уже не розмірковує. Він гадає, що мститься пані Реналь, і, тільки оговтавшись у в’‎язниці, розуміє, що він її любить».«Честолюбство померло в його серці, і з праху його з’‎явилося нове почуття; він називав його каяттям у тому, що намагався вбити пані де Реналь. Насправді ж він був у неї без пам’‎яті закоханий». «Дайте мені жити моїм ідеальним життям», - вигукує герой у в’‎язниці. І полягає це ідеальне життя в бажанні померти мріючи, у мистецтві радіти життю. Жульєн зізнається пані де Реналь, що тільки у в’‎язниці він дізнався, що таке щастя. З погляду совісті

Композиція роману «Червоне і чорне»

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Елементи сюжету. Сюжетні перипетіїЗміст і характер конфлікту. Експозиція. Розповідь про життя Жульєна Сореля в домі батька. Нездатність хлопця до фізичної праці, захоплення книгами викликають вороже ставлення до нього з боку батька-теслі та братів. Між освіченістю та неуцтвом, невіглаством; тонкою організацією душі та грубою фізичною силою. Зав’язка. Мер міста пан де Реналь запрошує Жульєна гувернером до своїх дітей. Між бажаннями, можливостями Сореля і його низьким походженням; між захопленням високими ідеями, жагою наслідування кумирові Наполеону й становищем гувернера Розвиток діїКохання пані де Реналь;навчання в Безансонській семінарії; знайомство з маркізом де Ла-Моль, кохання Матильди. Просування Жульєна по службі. Питання про одруження з Матильдою. Лист пані де Реналь у відповідь на запит маркіза де Ла-Моля про особу Жульєна Сореля. Між справжніми почуттями та бажанням самоствердитися у відповідному суспільстві; між духовними, інтелектуальними запитами Сореля та пануванням культу задоволення фізичних потреб у семінарії; між презирливим ставленням представників вищого класу до «плебеїв» і прагненням Сореля стати з ними на один щабель завдяки своєму розуму, здібностям і таланту. Кульмінація. Постріл у церкві в пані де Реналь. Бажання Сореля з гідністю піти з життя. Між честолюбними уявленнями та реальними діями, між мріями та дійсністю Розв’язка. Роздуми Жульєна Сореля у в’язниці. Поведінка пані де Реналь та Матильди де Ла-Моль. Страта головного героя. Смерть пані де Реналь і глибоке горе та захоплення Матильди. Між бажаннями підвищити свій статус та звести рахунки з огидним йому світом; між справжнім коханням і коханням заради досягнення корисливої мети; між провиною та покарання Композиція роману «Червоне і чорне»Джерело: https://dovidka.biz.ua/chervone-i-chorne-analiz

Жульєн стає на шлях кар'єрних випробувань - той шлях, де він вимушений весь час ніби складати певні іспити. Останній іспит – на людяність, чесність і відвертість. Це вибір між життям і смертю. Народжений у героїчний час з героїчною душею, не може до кінця зрадити собі. Він обирає смерть, а разом з нею любов, ніжність, щирість… Він стверджує себе як людиу.

Етапи життя Жульєна Сореля. Висновки1. Жульєн на посаді вихователя дітей мера міста пана де Реналя. Юнак закохується в пані де Реналь. Побачивши, що подобається їй, вирішує закохати її в себе й використати це для просування вгору. Що це?Падіння. Жульєн намагається грати роль світського лева, але викликає лише сміх, адже йому бракує досвіду. Ці його намагання відлякують пані де Реналь. Під упливом темпераменту юнак забуває про роль і починає палати щирою пристрастю, при цьому домагається взаємності. Це що?Злет за автором та падіння за загальнолюдськими й християнськими моральними нормами. Незважаючи на романтику пристрасних почуттів, Сорель засвоює чимало “корисного” для майбутніх перемог, навчається краще розуміти оточуючих. “Це виховання любов’ю, яке провадилось жінкою зовсім недосвідченою, було для нього справжнім щастям. Жульєн безпосередньо побачив суспільство саме таким, яким воно тоді було”: “на перший план виступали різні складні інтриги”. Це злет чи падіння?Ні те, ні інше: герой набуває досвіду2. У Безансонській семінарії Жульєн уважає, що серед обмежених і нерозвинених семінаристів він легко стане першим учнем, говорячи: “За Наполеона я був би сержантом, а серед цих майбутніх кюре я буду старшим вікарієм”. І він дійсно стає першим, але не “своїм”, не здобуває поваги, адже в очах посередності бути надто розумним — гріх гордині. Даремно Сорель силкується стати “як усі”. Усе одно, “і після багатьох місяців невпинних зусиль Жульєн усе ще мав вигляд людини, що мислить”. Як це розцінювати?Злет душі, але падіння для кар’єри3. У Парижі, у родині де Ла-Молів, Жульєн знову діє через жінку. Його кохання вже “цивілізоване”, нагадує цілеспрямовану облогу, націлену на те, щоб зламати гордість Матильди. Розігравши свою партію як по нотах, Сорель отримує все, про що мріяв: вродливу жінку, титул і навіть офіцерський мундир. Але заплачено за це надто дорого: Сорель уже не мрійник, готовий померти за книжку, а самозакоханий егоїст. Почувши від Матильди звістку про присвоєння йому звання гусарського поручика, Жульєн говорить собі: “Отже, роман мій завершений, і я завдячую цим тільки самому собі. Я примусив це горде страховисько покохати себе. Її батько не може жити без неї, а вона — без мене”. Падіння4. Саме в цей момент із Жульєном відбувається катастрофа: пані де Реналь пише маркізові де Ла-Молю про те, що Сорель — безсоромний кар’єрист, аморальна людина. Маркіз відмовляється віддати за нього свою дочку. Жульєн їде до Вер’єра, стріляє в пані де Реналь і потрапляє до в’язниці. Самотні години у в’язниці й каяття повернули його до “природного стану”. Він відмовляється від допомоги, від самозахисту, на суді гордо заявивши: “Ви бачите перед собою простолюдина, обуреного проти свого низького походження... Ось мій злочин, добродії...”. Як ви це розцінюєте?Злет. Злети та падіння Жульєна Сореля