Конкурс патріотичної пісні на Звенигородщині За інформацією відділу освіти Звенигородської районної Державної адміністрації, 08 лютого 2013 року відбувся районний фестиваль військово-патріотичної пісні «І знову пам'ять оживає».

У залі районного Будинку культури юні учасники фестивалю виконували фронтові пісні,  пісні-реквієми про Афганістан. Зокрема, зразковий хореографічний колектив «Зорепад» (керівник Звєрєв Ю.А.) підготував композицію «Смуглянка» із кінофільму «В бой идут одни старики», а вокальний ансамбль «Світанок» виконував улюблені багатьма пісні.

       Учні підготували  яскравий, змістовний сюжет про те, що, перебуваючи під постійною, нелюдською напругою, знаючи, що короткі години перепочинку можуть бути останніми в житті, наш солдат не кам'янів душею, а зігрівався улюбленою піснею, спогадом про своїх рідних та про мирний день.  Захід пройшов у дусі патріотизму та вшанування пам'яті героїв.

Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.

Ми знаємо так докладно античну історію, історію Римської держави, бо її оспівали славетні поети — Гомер, Овідій, Вергілій. Наша ж історія, як сказала Ліна Костенко у романі "Маруся Чурай", написана "плугом, шаблею, мечем, піснями". Так, і піснями. А нашими Гомерами були народні співці — кобзарі. До нас дійшли імена найталановитіших із них. Це Остап Вересай, Федір Кушнерик, Євген Мовчан... Остап Микитович Вересай Сліпий бандурист Ф. Кушнерик

У давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність захисників народу, любов до рідної землі. Народна пам'ять зберегла імена деяких авторів давніх народних пісень. Найталановитіші з них — полтавчанка Маруся Чурай, козак Семен Климовський. Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісні. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі

У моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. Я чув їх змалку від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно Тарас Шевченко пророчо сказав про це так: Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине. От де, люди, наша слава, Слава України.