Презентація "Неклітинна форма життя''

Знати1.Історія відкриття вірусів. 2. Що таке віруси? Вірусологія. 3. Місце вірусів у системі органічного світу. 4. Будова вірусів. Класифікація вірусів 5. Життєвий цикл вірусів. 6. Розмноження вірусів. 7. Значення вірусів у природі та житті людини. 8. Гіпотези походження вірусів 9. Типи вірусних інфекцій. 10. Висновки.

Що таке віруси?  Віруси – неклітинні форми живих організмів, які складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки, зрідка включаючи інші компоненти ферменти, ліпідні оболонки). Віруси — більш простіші мікроорганізми, ніж бактерії, вони не мають оболонки (клітинної стінки), мікроскопічних структур (органел), які притаманні живим клітинам, і не можуть тривалий час існувати поза межами іншого організму. Гемоглобін

Вірусологія. Вірусоло́гія — галузь науки, яка вивчає властивості вірусів людини, тварин, рослин, бактерій, грибів і процеси, котрі вони спричиняють в організмі чутливих хазяїв, розробляє методи діагностики, лікування та профілактики вірусних інфекцій. Внаслідок розвитку вірусології були досягнуті певні успіхи в боротьбі з деякими вірусними інфекціями. Наприклад, у XX столітті на земній кулі завдяки масовій вакцинації населення була ліквідована віспа. Існує, однак, ряд вірусних захворювань, невиліковних на сучасному етапі розвитку науки, найвідоміше з них — ВІЛ-інфекція.

Історія відкриття вірусів Відкриття вірусів належить Д.І.Івановському-вченому ,який працював в Україні,зокрема в Нікітському ботанічному саду (1892р)-основоположник вірусології. Вчений досліджував мозаїчне захворювання тютюну і з’ясував,що збудник проходить через мікробіологічні фільтри,які затримують бактерії. Згодом дані збудники були названі віруси (від. лат. слова – отрута)Мартінус Віллем Бейернік(нідерландський мікробіолог)першим використав термін ,,вірус.’’

Основні напрямки досліджень вірусології. Вивчення властивостей вірусів людини, тварин, бактерій, рослин та інших організмів, особливостей їх взаємодії з клітиною, молекулярно-біологічних механізмів організації та експресії геному вірусів. Вивчення патогенезу вірусних інфекцій, суперінфекцій, зокрема людини та тварин, молекулярних механізмів ураження різних органів і систем. Розроблення методів індикації вірусів і методів діагностики спричинюваних ними інфекційних захворювань.

Основні напрямки досліджень вірусологіїВивчення закономірностей циркуляції вірусів у різних біоценозах. Розроблення заходів боротьби з вірусними інфекціями та їх профілактики. Розроблення нових біотехнологій зі створення ефективних діагностичних і вакцинних препаратів, їх впровадження. Експериментальне розроблення методів і засобів лікування вірусних інфекцій, їх впровадження.

Місце вірусів у системі органічного світу. В таксономії живої природи віруси виділяються до окремого таксону Vira, що утворює в класифікації Systema Naturae 2000 разом з доменами Bacteria, Archaea і Eukaryota кореневий таксон Biota. Протягом XX століття в систематиці висувалися пропозиції про створення виділеного таксона для неклітинних форм життя (Aphanobionta Novak, 1930; надцарство Acytota Jeffrey, 1971; Acellularia), проте такі пропозиції не кодифіковано.

Будова вірусів. Влаштовані віруси дуже просто. Характерними особливостями вірусів є наявність у них лише одного типу нуклеїнової кислоти (залежно від виду віруса це може бути ДНК або РНК) — генетичного матеріалу, укладеного у білкову оболонку, яка називається капсид.   Вірусна нуклеїнова кислота представлено одно- або дволанцюжковими молекулами ДНК чи РНКВірусні білки бувають декількох типів:білки-ферменти для самовідтворення молекул нуклеїнових кислот;білки-гемаглютиніни для розпізнавання клітин;білки-нейромінідази для руйнування рецепторів клітин;структурні білки для побудови капсид

Будова вірусів У вірусів немає власних білок-синтезуючих систем, тобто у них немає власних іРНК, т. РНК, рибосом. Для вірусів характерна специфічність, що полягає у можливості взаємодії вірусів лише з певними рецепторами клітинних мембран

Будова вірусів

Види вірусів. Прості віруси. Складні віруси і

Бактеріофаг. Схематична будова бактеріофага Т4: 1 - геном у вигляді дволанцюгової ДНК; 2 - головка; 3 - хвостовий відросток із чохлом; 4 - білкові нитки

Схематична будова вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ)

Розмноження вірусів. Розмноження вірусів включає декілька етапів:розпізнавання клітини і прикріплення до неї;проникнення у клітину і підпорядкування білоксинтезуючого апарату клітини-хазяїна;збирання вірусних частинок;вихід з клітини.

Життєвий цикл вірусів У життєвому циклі вірусів наявні дві фази:позаклітинна — віріон — вірус не проявляє жодних ознак життєдіяльності;внутрішньоклітинна — проявляє окремі ознаки живого, наприклад: мінливість, розмноження.

Життєвий цикл вірусів

Шляхи передачі вірусів. Шляхи передачі вірусів:контактний шлях (герпес, папілома);харчовий шлях (гепат А, поіломеліт);повітряно-крапельний шлях (грип, вітряна віспа, SARS-Co. V-2);перентеральний шлях (ВІЛ, гепатити В і С).

Властивості вірусів

Вірусні частинки (віріони) складаються з двох чи трьох компонентів: генетичного матеріалу у вигляді ДНК або РНК (деякі, наприклад мімівіруси, мають обидва типи молекул); білкової оболонки (капсиду), що захищає ці молекули, і, в деяких випадках, — додаткових ліпідних оболонок Віруси не мають власної біосинтезуючої системи,тому вони є внутрішньоклітинними паразитами. Висновки

Поміркуй