Презентація "Оноре де Бальзак. Повість «Гобсек»"

Оноре де Бальзак. Повість «Гобсек»

Познайомитися з життєвим та творчим шляхом письменника. Завдання

відомості про народження. Оноре де Бальзак народився 20 травня 1799 року в місті Тур (Франція).

Батьки письменника. Батько — Бернар Франсуа Бальса (бальс — «стрімка скеля») — був старшим сином у селянській родині. Мати - Анн-Шарлот-Лор Салламб'є

Освіта. Освіту Оноре розпочав у Вандомському коледжі у вісім років.

Зміна прізвища«Вийшовши в люди», батько Оноре вирішив, що має всі підстави змінити своє селянське прізвище Бальса і взяти таке, яке б підтверджувало його дворянське походження.

Освіта. У 1814 році життя Оноре змінилося — його родина переїхала до Парижа. Він ходив слухати лекції у Сорбонну і практикувався в адвокатській конторі.

Літературна діяльність. Бальзак написав історичну віршовану драму «Кромвель». Але жанр твору і художні засоби «високої трагедії» не відповідали природі його таланту. Трагедія була важкою для читання. Коли родина влаштувала перевірку творчої роботи Оноре, всі були одностайними в тому, що письменника з нього не вийде.

Готичний роман — твір, у якому зображено незвичні ситуації, життя привидів та інші обставини потойбічного життя, страхіття пекла, великі таємниці, що перетворюють людину на іграшку надприродних сил. Це предтеча сучасної детективної літератури, містики та фантастики жахів. Його елементи помітні у творчості Джорджа Байрона та Оноре де Бальзака.

Бальзак самостійно випустив вісім романів, також працював як співавтор. Ним рухало бажання розбагатіти, тому художня цінність творів була не на першому місці.

Фінансові та творчі невдачі стали причиною того, що Оноре де Бальзак втратив надію досягти добробуту за допомогою письменницької праці. Майже на два роки затяглася творча пауза. Натомість він захопився комерційними справами — спробував відкрити друкарню.

Бальзак любив пишні прийоми, однак потім письменник сідав за роботу і знову опинявся у світі своїх героїв, які виживають у складних умовах, продумують і комбінують, набувають і втрачають. Оноре безупинно писав, створював нові й нові шедеври, працював по 15-16 годин на добу, переважно вночі.

Після виходу роману «Шуани» у 1829 році Бальзак завоював репутацію одного з найоригінальніших авторів у світі.

Перші спроби написання великої епопеї — «Людської комедії» — були пов’язані з роботою в жанрі «фізіологічного нарису». Пізніше автор буде використовувати його в написанні новел. Так з’явився всесвітньо відомий твір «Гобсек» (1830), який «виріс» із «фізіологічного нарису» про лихваря.

ФІЗІОЛОГІЧНИЙ НАРИС — різновид художнього нарису, жанр, що виник на поч. 19 ст. у франц. і англ. прозі. Форма Ф. н. задовольняла потребу суспільства у вивченні соціальних низів, людей із "натовпу". Цьому жанру властиве відтворення фактів життя, відсутність прикрас і вигадки. Фізіологічні нариси подавали узагальнений соціальний портрет (напр., чиновника, лихваря, каторжника, няньки, жебрака), реалістично малювали певну картину життя.

Один за одним виходили романи й повісті «Шагренева шкіра» (1831), «Полковник Шабер» (1832), «Ежені Гранде» (1833), «Батько Горіо» (1834).

Для Бальзака було важливо не відриватися від роботи: «Я не зможу працювати, якщо змушений буду перервати роботу й вийти хоча б на прогулянку. Я ніколи не працюю годину або дві».

Відомий автор біографічної прози — австрійський письменник Стефан Цвейг — так зобразив роботу Бальзака: «Бальзак пише й пише, без пауз, без зупинки, його фантазія, запалавши, горить невпинно. Вона, наче лісова пожежа, перебігає від стовбура до стовбура, все палкіше й несамовитіше — і, нарешті, вогонь охоплює все навкруги. (...)Година, дві, три, чотири, п’ять, шість годин, іноді сім і навіть вісім. Жоден екіпаж більше не котиться провулком, ані звуку в будинку й кімнаті, лише тихеньке скрипіння пера та зрідка шелест відкладеного аркуша. Надворі вже світає, але Бальзак цього не помічає. Його день — це тільки невеличке коло від свічки, і немає жодних людей, крім тих, що він щойно створив, ніяких доль, крім тих, що він вигадав у процесі творчості; немає простору, немає часу, немає світу, крім того, що в його власному космосі».

Бальзак багато подорожував, спілкувався з різними людьми в різних країнах, зустрічався з шанувальниками його творчості і все більше надихався.

У лютому 1832 року він отримав листа без зворотної адреси за підписом «Іноземка». Евеліна Ганська, власниця маєтку біля Бердичева — висловлювала свої захоплення його романами й тонким розумінням жіночої душі. Так почалося їхнє кохання і знайомство Бальзака з Україною.

Бальзак і Україна. Київ справив на Бальзака надзвичайне враження. У листі до сестри він писав: «Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів». Він побував у Верхівні, у Бердичеві і в Києві. У «Листі про Київ» він захоплено зазначав: «Я слухав розповіді про степи, селян, снігопади, управителів і, нарешті, про поєднання цивілізації з варварством, і все це у таких висловах і в такому фантастичному освітленні, що Україна стала мені здаватися єдиним у світі краєм, де я зміг би ще побачити цілком нові явища і людей».