Презентація "Основи національної безпеки"

Основи національної безпеки України Я народився українцем, так Бог дав, і я маю обов'язок дбати про свій народ. Якщо я українець, то я маю дбати про Україну. Християнський патріотизм - це любити свій народ, бути його гідним сином... Блаженніший Любомир Гузар

Колективна безпека. Це поняття виникло у світовому політичному лексиконі та вкорінилося в дипломатичній практиці ще в 20-30-х рр. XX ст. Основними елементами колективної безпеки є група держав, об'єднаних спільною метою (захист своєї безпеки), і система військово-політичних заходів, спрямованих проти потенційного супротивника чи агресора. 

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення передусім для визначення своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті.

Необхідною умовою забезпечення суверенітету нашої держави, недоторканності її кордонів залишається захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що є священним обов'язком кожного з нас - її громадян.

Особиста безпека кожного громадянина формується на основі функціонування глобальних безпекових механізмів і моделей, що входять до системи світової безпеки. Боєздатність Збройних Сил України, що становлять лише частину в системі національної безпеки держави, є гарантом національної безпеки в державно-політичному аспекті. З огляду на те, що багато громадян/громадянок України можуть служити не лише в лавах Збройних Сил України, але й в підрозділах Національної гвардії України чи Державної прикордонної служби України, а резервісти можуть служити і в інших державних військових формуваннях, важливо отримати знання про весь військовий механізм системи національної безпеки

Міжнародна (світова) безпека - система міжнародних відносин, заснована на дотриманні всіма державами загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, що не допускає вирішення спірних питань і розбіжностей між ними за допомогою сили або загрози. Принципи міжнародної безпеки передбачають:• утвердження мирного співіснування як універсального принципу міждержавних відносин;• забезпечення рівної безпеки для всіх держав;• створення дієвих гарантій у військовій, політичній, економічній та гуманітарній сферах;• недопущення гонки озброєнь у космосі, припинення всіх випробувань ядерної зброї і повну її ліквідацію;• безумовну повагу суверенних прав кожного народу;• справедливе політичне врегулювання міжнародних криз і регіональних конфліктів;• зміцнення довіри між державами;• вироблення ефективних методів запобігання міжнародному тероризму;• викорінення геноциду, апартеїду, засудження пропагування фашизму;• вилучення з міжнародної практики всіх форм дискримінації, відмову від економічних блокад і санкцій (без рекомендацій світового співтовариства);• запровадження нового економічного порядку, що забезпечує рівну економічну безпеку всіх держав.

Основними засобами забезпечення міжнародної безпеки є:• двосторонні договори про забезпечення взаємної безпеки між зацікавленими країнами;• об'єднання держав у багатосторонні союзи;• всесвітні міжнародні організації, регіональні структури та інститути для підтримання міжнародної безпеки;• демілітаризація, демократизація і гуманізація міжнародного політичного порядку, встановлення верховенства права в міжнародних відносинах. Залежно від масштабів прояву та реалізації механізмів розрізняють рівні світової безпеки: національний, регіональний, глобальний.

Зосередимось на понятті "територія держави". Державна територія - це частина земної кулі, у межах якої здійснює суверенітет певна держава. Таким чином державна влада в межах своєї території має верховенство і не залежить від інших сил та обставин.

Однак таке трактування слід віднести до ідеального, яке існує в теорії, моделі. На практиці державний суверенітет обмежений взаємодією країни з іншими суб'єктами міжнародних відносин. Ці обмеження пов'язані із зобов'язаннями держав, які уклали міжнародні договори, вступивши до різних міжнародних організацій чи блоків. Подумайте: чому на сусідню з нами країну - Росію - були накладені міжнародні санкції?

Сучасне розуміння міжнародної безпеки було сформульоване за часів створення ООН у першій статті Статуту цієї організації, де визначене її основне завдання: "1. Підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання й усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень миру і проводити мирними засобами, у згоді з принципами справедливості й міжнародного права, залагоджування або розв'язку міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть призвести до порушення миру".

Виділяють чотири основні моделі, що конкурують між собою: «Однополярна система безпеки»Однополярна модель передбачає посилення системи військово-політичних союзів, де США відіграє вирішальну роль. НАТО, на думку деяких аналітиків, повинна забезпечувати стабільність у трансатлантичній підсистемі міжнародних відносин, гармонізувати відносини між США та європейськими державами в стратегічній галузі, забезпечувати американську військову присутність у Європі й гарантувати недопущення конфліктів на цьому континенті. Тих, хто не належить до членів НАТО і не має шансів увійти до цієї організації, відносять до "чужих" і навіть ворожих цивілізацій. Тому інтеграція України в структури Євросоюзу іде пліч-о-пліч з розширенням співпраці з НАТО та чіткою орієнтацією на вступ до цього військово-політичного союзу.

"Концерт держав". Деякі фахівці пропонують найкращою моделлю міжнародної безпеки союз кількох великих держав (за зразком Священного союзу 1815 р., що визначав устрій Європи після завершення наполеонівських війн), які могли б взяти на себе відповідальність за підтримку стабільності у світі, запобігання та врегулювання локальних конфліктів. Прерогатива "концерту держав", на думку прихильників цієї концепції, полягає в його кращому керуванні (адже "грають" учасники "оркестру" без диригента) і, відповідно, більшій ефективності, адже в рамках такої конструкції легше узгодити позиції і прийняти рішення, ніж у організаціях, які налічують десятки або навіть сотні членів (ООН). Нині у світі функціонують кілька варіантів таких "оркестрів" - "Велика сімка", "Велика вісімка" та "Велика двадцятка", - які регулярно "дають" свої "концерти".

До складу "Великої сімки" (G-7) входять Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Японія, Канада і Сполучені Штати Америки. Ця група держав має значний вплив на світову торгівлю та пов'язані з цим митні питання. Важливим елементом функціонування G-7 є діяльність Financial Action Task Force (FATF) - Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей."Велика вісімка" (G-8) об'єднує Німеччину, Францію, Великобританію, Італію, Японію, Канаду, Росію, Сполучені Штати Америки, а також Європейський союз. Делегати G-8 у деяких випадках є представниками експертних груп з окремих питань, таких, як розповсюдження зброї масового знищення або міжнародної боротьби з тероризмом та організованою злочинністю. Одним із найважливіших напрямів залишається діяльність G-8 щодо боротьби з корупцією. До "Великої двадцятки" (G-20) входять Аргентина, Австралія, Бразилія, Китай, Німеччина, Франція, Великобританія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, Південна Африка, Південна Корея, Туреччина, Сполучені Штати Америки та Європейський Союз.

Критики цієї моделі вказують, що вона дискримінаційна щодо малих і середніх держав. Система ж безпеки, створена на основі диктату декількох сильних держав, не буде легітимною і не користуватиметься підтримкою більшості членів світової спільноти. Ефективність цієї моделі може бути підірвана суперництвом між великими державами або виходом із союзу одного чи декількох його членів.

Багатополярна модель. Багатополярну модель вважає дієвою низка експертів, стверджуючи, що в період після закінчення "холодної війни" сформувалася не одно-, а багатополярна система міжнародних відносин. Прихильники багатополярності наполягають на тому, щоб США визнали необґрунтованість своїх претензій на світове лідерство і розпочали партнерський діалог з іншими центрами сили.

Глобальна (універсальна) модель. Прихильники цієї концепції виголошують тезу, що міжнародну безпеку можна гарантувати лише на глобальному рівні, коли всі члени світової спільноти беруть участь у її створенні. За однією версією, створити таку модель можна лише тоді, коли всі країни і народи будуть розділяти певний мінімум загальнолюдських цінностей і виникне глобальне громадянське суспільство з єдиною системою управління; за іншою, - подібна модель виникне як результат поступової еволюції вже існуючої системи режимів міжнародної безпеки та організацій за провідної ролі ООН. Але з огляду на принципи поведінки таких країн, як Росія, КНДР чи Сирія, які межують на грані міжнародних злочинів, система безпеки ООН виявилась неефективною щодо України та інших конфліктів,

Презентацію створила вчитель Захисту України Чкаловського опорного ліцею Лебедин Наталя Володимирівна2022 рік