Презентація "Озера. Походження озерних улоговин. Болота."

Географія України 8 клас Озера і лимани. Болота. Географія 8 клас. До підручника В.Ю.Пестушко, Г.Ш.Уварова, А.І.Довгань

О́зеро — природна водойма в заглибленнях суходолу (улоговинах) з виробленим хвилями і течіями профілем берегової зони, що заповнена в межах озерної чаші (озерного ложа) різнорідними водними масами зі сповільненим водообміном, не має однобічного ухилу і безпосереднього зв'язку з морем чи океаном.

Озера за походженням котловини бувають такі:  тектонічні,  льодовикові, річкові (стариці), приморські (лагуни і лимани), провальні (карстові, термокарстові), вулканічні (в кратерах згаслих вулканів), завально-заплавні.

За характером водного балансу озера поділяють на стічні безстічні зі змінним стоком За хімічним складом — на прісні, солонуваті, солоні й мінеральні (гідрокарбонатні, сульфатні, хлоридні).

Заплавні озера — озера, які виникли на заплаві річки внаслідок відокремлення рукава чи затоки від основного русла річковими наносами. Найзаплавнішими озерами України є Ялпуг, Кугурлуй і Кагул. Вони утворилися внаслідок затоплення заплави Дунаю її притоками, які відділені від головної річки піщаними валами чи дамбами. Протоками ці озера з'єднуються з Дунаєм і живляться його водами під час великих повеней.

Ялпу́г, або Ялпух — прісне озеро лиманного типу, найбільше природне озеро в Україні. Розміщене у Болградському та Ізмаїльському районах  Одеської області. Озеро Ялпуг сполучається з Дунаєм через озеро Кугурлуй (система озер Ялпуг — Кугурлуй є найбільшою природною прісноводною водоймою України). Підземні джерела озера розташовані в селі Ялпуг у Молдові.

Довжина 39 км, ширина до 15 км, площа 149 кмІ, середня глибина близько 2 м, максимальна — 5,5 м. Улоговина видовженої форми. Східний та західний береги переважно підвищені, розчленовані яругами, південні — піщані, крайня північна ділянка узбережжя заболочена та поросла очеретом.

Кугурлу́й — озеро заплавного типу на південному заході України, на півдні Бессарабії. Озеро приблизно круглої форми, діаметр близько 10 км, площа 82 кмІ, середня глибина 0,8-1 м, максимальна — 2,5 м. Береги низовинні, звивисті, заболочені. Температура води влітку до +28° — +30°. Взимку озеро замерзає. Мінералізація води 0,8 — 1,5 г/л. Дно замулене.

Кагу́л — заплавне озеро в пониззі Дунаю, в Ізмаїльському районі, на схід від міста Рені. Протоками сполучається з Дунаєм і озером Картал. Від заплави Дунаю відокремлене дамбою, в минулому мало режим водосховища. Водообмін у Кагулі регулюється шлюзованими рибопропускними протоками і каналом. Південна частина озера широка (ширина до 11 км, довжина 18 км), північна — вузька, видовжена (ширина до 2 км, довжина 15 км). Площа змінюється сезонно від 82 до 93,5 кмІ. Переважають глибини 1,5—2 м, максимальна — 7 метрів.

Причиною утворення лиманних озер на морських узбережжях є морські хвилі та течії. Намиваючи піщано-галечникові коси та вали, вони відділяють гирла річок або затоки від моря, створюючи окремі водойми. Якщо гирла річок підтоплюються морем, то виникають витягнуті мілководні затоки. На узбережжях Чорного та Азовського морів їх називають лиманами. Відокремлені від моря косами або валами лимани стають озерами. Більшість лиманних озер мають прісну воду, але є озера і з солоною. Вона солона, тому що через посушливі ділянки кіс морська вода продовжує проникати в озеро і насичувати його сіллю. Такі озера називають сивашами. На рівнинних морських узбережжях зустрічаються лагунні озера. Це колишні затоки чи бухти, відокремлені від моря піщаними косами. 

Саси́к, Саси́к-Сива́ш  — лиман лагунного типу, або солоне озеро на півострові Крим між містами Євпаторія та Саки, площа 71 — 75 кмІ, глибина до 1,5 м, рівень на 0,6 нижчий від рівня Чорного моря. Довжина 14 км, найбільша ширина до 9 км. Солоність від 90 до 160‰. Утворилося з лагуни Каламітської затоки Чорного моря, від якої відділене широким пересипом. На півночі і заході — довгі вузькі затоки. Від моря озеро відділене пересипом завширшки 0,9 — 1,7 км. Живлення озера відбувається в основному за рахунок підземних джерел та фільтрації морської води через пересип. Влітку площа значно зменшується, солоність води збільшується.

Донузла́в — найглибше озеро в Криму і найбільше озеро Чорноморського району, відноситься до Тарханкутської групи озер. Площа — 47 кмІ. Тип загальної мінералізації — солоне, на крайній півночі прісне. Походження — тектонічне. Зараз для озера більше відповідним статусом може бути лиман, оскільки починаючи з 1961 року (після з'єднання з водами моря) рівень загальної мінералізації змінився від ропи до мінералізованого (солоного), також змін зазнала рослинність, що росте на берегах. Озеро врізається углиб півострова на 30 км, відділяючи Тарханкутський півострів від іншого Криму. Найбільша його глибина — 27 м, у гирлі ширина досягає 8,5 км, а у верхів'ї міліє і звужується до декількох сотень метрів. Від моря Донузлав відокремлений піщаним пересипом, довжина якого становить 9 км, ширина — від 200 до 600 метрів. Площа дзеркальної поверхні Донузлава становить 47 кмІ.

Сива́ш, або Гниле́ Мо́ре  — система мілководних заток на заході Азовського моря, від якого відокремлюється Арабатською косою і сполучається з ним Генічеською протокою. Сиваш — система дрібних мілководних (максимальна глибина до 3,5 м) заток на західному березі Азовського моря, між Херсонською областю та Кримом. Відокремлений від основної частини Азовського моря піщаною косою Арабатська стрілка. Довжина — близько 200 км. Ширина — 2-35 км. Пересічна площа — нестала, 2 400 кмІ, з яких бл. 100 кмІ припадає на острови і 560 кмІ на ділянки, які лише періодично вкриті водою. Солоність води Сивашу сягає 260 ‰. Солі — хлористі сполуки Na, Mg, сульфат Mg — важлива хімічна сировина.

Карстове озеро — озеро, що заповнює негативну поверхневу форму карсту: воронку, ванну, знижену ділянку дна полья. Головною умовою утворення карстових озер є: наявність легкорозчинних гірських порід, протікання карстових процесів в сприятливих гідрологічних і кліматичних умовах: достатня вологість, наявність підземних вод, нахил рельєфу.

Сві́тязь  — найглибше озеро в Україні. Розташоване в межах Шацького району Волинської області. Належить до групи Шацьких озер, що у межиріччі Прип'яті й Західного Бугу, поблизу смт Шацьк, на території Шацького національного природного парку (Волинське Полісся).

Світязь розташований у північно-західній частині Волинської області, на північ від села Світязь. Довжина озера 7,8 км, ширина 4,1 км. Площа 27,5 кмІ, найбільша глибина 58,4 м, середня глибина — 7,2 м, прибережна смуга мілководна.

Шацькі озера — група з понад 30 озер у північно-західній частині Шацького району Волинської області, у межиріччі Прип'яті й Західного Бугу , поблизу смт Шацьк. Шацькі озера розташовані серед лісових масивів, де побудовано багато санаторіїв і таборів відпочинку. Для охорони рідкісних природних комплексів у районі Шацьких озер у 1983 році створено Шацький національний природний парк (площа 32 500 га).

Територія, на якій розташовані озера, називається Шацьким поозер'ям. Найбільші з Шацьких озер: Світязь (пл. 27,5 кмІ, друга за розміром природна водойма в Україні після озера Ялпуг), Пулемецьке озеро (пл. 16,3 кмІ), Луки (пл. 6,8 кмІ), Люцимир (пл. 4,3 кмІ), Остров'янське озеро (пл. 2,5 кмІ), Кримне (пл. 1,44 кмІ), Пісочне озеро (пл. 1,86 кмІ).

Льодовико́ве о́зеро — озеро, що виникло в заглибинах поверхней, пов'язаних з діяльністю льодовиків. Бребене́скул -найбільш високогірне озеро України (1801 м над рівнем моря); гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення, об'єкт туризму. Ширина озера 67 м, довжина 147 м. Найбільша глибина 3,2 м

З вулканічною діяльністю пов'язані також і загатні озера. При виверженні вулкану нерідко потоки лави загачують річкові долини або грабени, утворюючи природні греблі. Дуже часто загатні озера утворюються в гірських долинах шляхом обвалів, оповзання, морен льодовиків. При цьому обвалюється велика маса гірської породи і озера утворюються буквально за декілька годин чи діб. Причиною утворення деяких озер є оповзання, які виникли при землетрусах або великих опадах. До таких озер відноситься Синевир в Україні.

Синеви́р (інші назви — Синєви́р, Морське Око) — найбільше озеро Українських Карпат. Розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області, в гірському масиві Внутрішні Ґорґани. Входить до складу Національного природного парку «Синевир». Загатного походження.

Озеро вважається найцікавішим об'єктом Національного природного парку «Синевир» і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4—5 гектарів, його середня глибина становить 8—10 м, максимальна — 22-24 м. Через значну висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1—2 метри озера до максимальної температури 11—13°С. Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, спричиненого землетрусом близько 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам'янисті породи стали на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків.

Дуже екзотично виглядають вулканічні озера, які отримали поширення в областях сучасного та древнього вулканізму. 

Липове́цьке о́зеро — розташоване в межах Хустського району Закарпатської області, біля села Липовець (звідси й назва), що на північний захід від міста Хуст. Липовецьке озеро ще в народі називають «Морське око». Озеро вулканічного походження лежить у північно-східній частині гірського масиву Тупий на висоті 526 м над рівнем моря. Площа 0,18 га (за іншими даними — 0,3 га), глибина 5—7 м. Глибина озера, як написано в покажчику — 45 метрів. У 2016 році громадські активісти разом з рятувальниками намагалася виміряти глибину, але їм цього не вдалося, адже на глибині 12 метрів починається вулканічний розлам, з якого відбувається наповнення озера водою. А туди потрапити аквалангісти не змогли. Площа — 300 мІ, глибина — 45 м, на висоті 526 м над р.м., не замерзає. Холодна прозора вода озера заповнює воронкоподібну яму, яка виникла на місці бокового кратера згаслого вулкана. Озеро не має приток і значних витоків, живиться підземними водами, що надходять з великих глибин. Звідси й повір'я, ніби озеро не має дна. З озера сильним струменем тече гірський потік. Липовецьке озеро — цінна пам'ятка вулканізму в Карпатах.

Лима́н - затоплена пригирлова частина річкової долини (або балки), що перетворилась у мілку й витягнуту затоку. Складається з озерець солоної води, мулистих берегів і солелюбної рослинності. Лимани утворюються в затоках річок і в місцях їхнього впадіння в море. Територія, на якій розташований лиман, зазвичай захищена від руйнівного впливу морських хвиль скелями або піщаними обмілинами. Проте коли вітер дме з моря, рівень води на території лиману може значно підвищитися, тому вода на деякий час затоплює більшу частину лиману. Рослини, що ростуть на лимані, допомагають осушити землю. Також вони затримують мул, намули й пісок, що виноситься на сушу річками або морськими хвилями. Відкладення, що накопичуються повільно, але безперервно, збільшують площу суходолу.

В Україні лимани поширені на узбережжях Чорного й Азовського морів. Будацький — 27—32 кмІ Дніпровсько-Бузький- 800 кмІ Дністровський — 360 кмІ Куяльницький — 60—56 кмІ Молочний — 168 кмІ Сухий — 15 кмІ Тилігульський — 70—150 кмІ Хаджибейський — 70 кмІ Утлюцький лиман — 700 кмІ

Утлю́цький лима́н — лиман (затока) в північно-західній частині Азовського моря. Довжина до 60 км, ширина до 15 км. Площа — бл. 700 кмІ. Найбільша глибина — 6—6,5 м. Живиться за рахунок водообміну з морем, а також річкового стоку. Температура води влітку від +22 до +30, +32; взимку від 0 до -0,3, льодовий режим несткійкий. Солоність води 12—15 ‰.

Дністро́вський лима́н — лиман річки Дністер, один з лиманів Чорного моря . Лиман відкритий, судноплавний. Назва походить від річки Дністер, яка впадає в лиман. Утворився в результаті трансгресії моря в долину Дністра. Довжина лиману становить 42,5 км, ширина — від 4 до 12 км, площа — 360 кмІ. (один із найбільших за площею серед лиманів України). Глибина — від 0,6 до 2,7 м, місцями до 5 м.

Моло́чний лима́н (Молочне озеро) — лиман річки Молочної (басейн Азовського моря). Основні параметри: довжина — 35 км ширина — до 10 км глибина — 0,5—3 м площа — 168 кмІ. Молочний лиман з'єднаний з Азовським морем штучною протокою. Відділений від моря піщано-черепашковим пересипом. Улоговина лиману видовженої (з півночі на південь) форми.Температура води влітку — до +30°C, взимку утворюється нестійкий крижаний покрив. Чверть століття тому водойма була повноводною. Максимальна глибина лиману становила 2,7 метра і водилося в ньому безліч видів риб, таких як калкан, карась, короп, риба-голка та інші. Були і гірші часи. Наприклад, на початку ХХ століття лиман був повністю пересохлим і на цьому місці вівся видобуток солі.

Боло́то, багно́, драговина́ — біотоп, надмірно зволожена ділянка земної поверхні, вкрита вологолюбними рослинами, наприклад, мохом , з залишків яких звичайно утворюється торф. Болота розділяють на 3 основних типи: Низинні болота утворюються в низинах, де збираються ґрунтові води. Завдяки багатому мінеральному складу ґрунтових вод низинні болота мають рясну рослинність і, зазвичай, вкриті зеленими мохами, хвощем, високою густою осокою, очеретом, заростями верби, вільхи та берези. Верхові болота живляться лише за рахунок опадів. Ґрунтових вод в таких болотах або дуже мало, або ж вони розташовані занадто глибоко. Оскільки дощова вода майже не містить мінеральних речовин, на верхових болотах розвиваються лише рослини, пристосовані до дуже бідного харчування. Головним чином це мох сфагнум . Перехідні болота мають добре виражені ознаки як низинного, так і верхового боліт. На перехідних болотах росте велика кількість сфагнуму, можна зустріти журавлину та росичку.

В Україні болота займають понад 1 200 тис. га з запасами повітряно-сухого торфу більш як 3 млрд тонн. Найбільше боліт в Україні на Поліссі (900 тис. га), менше — в Лісостепу (близько 300 тис. га), ще менше — в Степу і гірських районах.