Презентація "Пересопницьке Євангеліє"

До 450-річчя української Першокниги (1556-1561 рр.)ppt_x

Пересо́пницьке єва́нгеліє — визначна рукописна пам'ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. Один із перших українських перекладів канонічного тексту четвероєвангелія.style.colorfillcolorfill.type

Появі книги покровительствували волинські князі: Анастасія Юріївна Заславська (Гольшанська-Дубровицька), її зять і дочка — Іван Федорович Чорторийський та Ганна Кузьмівна Чорторийська (Заславська). Анастасія Юріївна Заславськаstyle.colorfillcolorfill.type

Відомо, що над перекладом, переписуванням і оформленням Євангелія працювала одна особа. Це Михайло Василієвич зі Сянока, що на Лемківщині. Крім нього, в записі до книги згадується ще архімандрит Пересопницького монастиря Григорій, щоправда його роль у створенні книги залишається нез'ясованою. Пересопницький монастирstyle.colorfillcolorfill.type

Робота була розпочата 15 серпня 1556 р. в заславському Святотроїцькому монастирі на Волині (нині місто Ізяслав Хмельницької області), завершена — 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі (тепер Рівненський район Рівненської обл.). Рівненська областьstyle.colorfillcolorfill.type

Матеріал, виконання. Другим аспектом цінності книги є художнє оформлення, бо її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом (різновидом письма з чітко викінченими і оформленими літерами) свідчить про високий майстерний рівень національних митців. style.colorfillcolorfill.type

Матеріал, виконання. Цим творці унікальної книги намагалися довести, що українська художня культура має вагомі цінності у світовому мистецтві, які не є гіршими від тих, що несли представники колоніалізму. Написане на пергаменті пізнім уставом чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо. Вага книги 9 кг 300 г.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Історична реліквія. Пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Історична реліквія

Історична реліквія. У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народнорозмовної фонеми И переднього ряду високого підняття, українські рефлекси ятя, перехід о, е в і в новозакритому складі тощо. На морфологічному рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. Синтаксична структура виразно українська.style.colorfillcolorfill.type

Оригінал книги. Розворот із зображенням Євангеліста.ppt_x

Мовознавче значення Євангелія. Книга свого часу стала дорогоцінним чинником утвердження живої української мови, бо появилася тоді, коли католицизм, що послуговувався латиною, підтримував колонізацію, тобто польське панство і короля, а православ'я з церковнослов'янською мовою, доповненою українськими народними елементами, стало релігією пригноблених верств українського народу. Боротьба між цими релігійними напрямами була, по суті, ідеологічною боротьбою. Для пригнобленої ідеології представники українського суспільства відчували потребу утверджувати живу українську мову в релігійних текстах. У той час здійснено чимало таких перекладів: Четія — 1489 р., Волинське Євангеліє — 1581 р., Крехівський апостол —XVI ст. та ін. Але найвизначнішою пам'яткою з мовного погляду став переклад канонічного Пересопницького Євангелія.style.colorfillcolorfill.type

Мовознавче значення Євангелія. Мініатюра "Євангеліст Матвій"Мініатюра "Євангеліст Матвій"Мініатюра "Євангеліст Матвій"Мініатюра "Євангеліст Матвій"Мініатюра "Євангеліст Йоан з Прохором"

Особливості мови. Народнорозмовну лексику введено до тексту переважно за допомогою глос. Вони, як правило, ставляться поряд із словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробним» письмом. Це, здебільшого, старослов'янські слова (наприклад, «чресла» — стегна, «бдѣти» — не спати), але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми («стрѣху» — дах, «через збожя» — через оранку тощо). На графіці рукопису позначився другий південнослов’янський вплив. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Сторінки книги, які постраждали від часу

Культурознавча парадигма Євангелія. Пересопницьке Євангеліє засвідчує загальний високий рівень української культури, що виявляється у справі книговидання, яка в той час була однією з найвагоміших у суспільному розвитку, у виконанні писемних форм, розміщенні тексту, способі перекладу, створенні так званих сумаріїв, у яких викладено зміст розділів, витворенні високої перекладацької стилістики і участі у творенні книги представників різних українських суспільних прошарків — монахів, селян, що годували молодняк для шкірок, ремісників, що виготовляли пергамент, відомих волинських меценатів — українських шляхтичів князів Заславських та Чарторийських.style.colorfillcolorfill.type

Історія. З часу свого завершення пам'ятка знаходилася в Пересопницькому монастирі. З 1600 р. до 1701 р. історія її побутування невідома. 17 квітня 1701 р. вона була подарована гетьманом України Іваном Мазепою до Переяславського кафедрального собору. З 1799 р. зберігалася в бібліотеці Переяславської семінарії, згодом — у Полтавській семінарії, в Полтавському історико-краєзнавчому музеї, в заповіднику «Києво-Печерська лавра». З 1948 року — у відділі рукописів Бібліотеки АН УРСР (нині Інститут рукописів Національної бібіліотеки України ім. В. Вернадського), де й зберігається.style.colorfillcolorfill.type

Оригінал Пересопницького Євангелія

Збереження. До наукового обігу пам'ятку ввів Осип Бодянський.24 грудня 1948 році Пересопницьке Євангеліє передали до Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (Київ), де зберігається і досі.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського

Дослідження. Якщо оригінал пам'ятки в бібліотеці Переяславської семінарії у тридцятих роках XIX століття відкрив для світу визначний український вчений Осип Бодянський, який був учнем Переяславської семінарії, то нове повнокровне життя дала їй Інна Чепіга — старший науковий співробітник Інституту української мови, яка понад 20 років присвятила вивченню цієї пам'ятки.style.colorfillcolorfill.type

Факсимільні видання. У 2001 році Інститутом української мови НАН України здійснено факсимільне видання Євангелія із науковою обробкою — впорядкуванням, дослідженнями, словопокажчиками, загальний наклад книги склав 500 примірників. Із 700 сторінок опублікованої книги транслітерований текст займає 270, решту сторінок присвячено дослідженням. Дослідники виробили спеціальну систему для передачі виносних літер, різних діакритичних та синтаксичних знаків, відчитання відповідних слів.style.colorfillcolorfill.type

Факсимільні видання. Вдруге факсимільне видання Євангелія здійснено 2008 року Українською православною церквою (Московського патріархату), видавничим домом «АДЕФ-Україна». Наклад — 1000 примірників.style.colorfillcolorfill.type

Факсимільні видання. Наразі розпочато друк нової мовної редакції «Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення». 9 листопада 2010, в День української писемності та мови, у місті Бучі на виробничому комплексі видавничого дому «АДЕФ-Україна» в урочистій обстановці був надрукований перший аркуш. Загалом же книга матиме понад 1800 сторінок. Планується видати 200 примірників. У книзі будуть художньо поєднані зменшені зображення оригінальних текстів, доповнені транслітерацією та сучасною українською мовою. Вручення факсимільного видання Пересопницького Євангелія Першому Президентові України Леоніду Кравчукуstyle.colorfillcolorfill.type

Факсимільні видання. Зіставлення кольоропроб з оригіналом

Символіка Євангелія. Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.style.colorfillcolorfill.type

Відзначення 450-річчя створення. У серпні 2011 року в селищі Пересопниця планується зустріч президентів православних слов'янських країн (Білорусії, Болгарії, Росії, Сербії та України).style.colorfillcolorfill.type

Пам'ятний знак на честь виходу в світ Пересопницького Євангелія

Проекти храму-пам'ятника в селі Пересопниця Рівненського району на честь української Першокниги - "Пересопницького Євангелія"

Текст читали: Слободянюк Настя. Король Аня. Ковальчук Іра. Малінка Катя. Куценко Оксанаstyle.colorfillcolorfill.type