Князювання в Києві князя Олега припадає на самий початок X століття. В історію він увійшов як "віщий" Олег, напівміфічний, все життя якого оповите легендами. Час його правління в Києві - це період великих успіхів київської держави у взаємовідносинах з сусідами. Його вінчає досить успішний морський похід на Царгород і укладений ним з Візантією надзвичайно вигідний торговий договір.
Окаянний – який порушує моральні настанови. Небавом – незабаром, невдовзі, скоро. Берл – символ князівської влади; палиця, оздоблена коштовним камінням і різьбою. Бандура, гуслі, сопілка – музичні інструменти. Скоморохи, штукарі – митці, які розважали гостей при дворі князя. Метушитися – поспішно рухатися, щось роблячи. Редедя – князь племені касогів.
«У рік 6562 (1054). Преставився великий князь руський Ярослав. А коли ще він був живий, поставив він синів своїх, сказавши їм: «Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й бог буде в вас і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно. Тепер же поручаю я, замість себе, стіл свій, Київ, найстаршому синові... Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались ви мене, нехай він буде замість мене. А Святославу даю я Чернігів, а Всеволоду – Переяславль, а Ігорю – Володимир, а Вячеславу – Смоленськ».