Презентація "Ігор Калинець. "Стежечка","Блискавка", "Веселка", "Криничка", "Дим" (зб. "Дивосвіт"). Талановитий український поет, автор віршів для дітей.

Тема: Ігор Калинець. Персоніфіковані образи природних явищ – дивовижне й незвичайне в повсякденному житті. Поезія — це завжди неповторність. Л. Костенко

1. Стежечка   Ходім зі мною, стежечко. Обережно, не зачепися за камінець, переступи соломку і під спориш не ховайся,— все одно бачу. А там, за городом ого як ти виросла! Сама біжиш, через струмок перескакуєш, батіжком по пилюці цвьохаєш за суницею збочуєш, топчеш горох при дорозі. Коли б глянути, стежко, он з тої гори на всенький світ! Тільки не поспішай: така верчена ти, як дзига. Але ж світ красний — голова крутиться...

Тема: зображення стежечки, яка мандрує з ліричним героєм чарівним світом природи. Основна думка: уславлення краси довкілля, любові до природи, вміння цінувати і розуміти все живе навколо себе; стежечка — початковий шлях малої дитини для пізнання дивосвіту.

1. Стежечка   Ходім зі мною, стежечко. Обережно, не зачепися за камінець, переступи соломку і під спориш не ховайся,— все одно бачу. А там, за городом ого як ти виросла! Сама біжиш, через струмок перескакуєш, батіжком по пилюці цвьохаєш за суницею збочуєш, топчеш горох при дорозі. Коли б глянути, стежко, он з тої гори на всенький світ! Тільки не поспішай: така верчена ти, як дзига. Але ж світ красний — голова крутиться...

2. Блискавка Живе собі королева — королева темряви. Кортить їй зазирнути у дзеркало — а темно. Зблисне на мить світлом — зазирне: — Хто на світі найгарніший? — Ви, Ваша темність,— відкаже дзеркало похапцем. Заспокоїться королева на часину. Сказано, писана красуня.

Тема: змалювання блискавки - «королеви темряви», яка повсякчас намагається милуватися власною красою. Основна думка: краса повинна бути не тільки зовнішня, а й внутрішня, душевна.

2. Блискавка Живе собі королева — королева темряви. Кортить їй зазирнути у дзеркало — а темно. Зблисне на мить світлом — зазирне: — Хто на світі найгарніший? — Ви, Ваша темність,— відкаже дзеркало похапцем. Заспокоїться королева на часину. Сказано, писана красуня.

3. Веселка  Надягла веселка стрічок - стрічок, як у свято. Взяла коромисло і пішла до річки. Дорогою перестрів її князенко соняшник із золотим черевичком У руці. Поміряла веселка - якраз на ніжку! От вони й побралися.

Тема: зображення веселки - української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила князенка соняшника. Основна думка: веселка є відображенням чарівної краси українських дівчат.

3. Веселка  Надягла веселка стрічок - стрічок, як у свято. Взяла коромисло і пішла до річки. Дорогою перестрів її князенко соняшник із золотим черевичком У руці. Поміряла веселка - якраз на ніжку! От вони й побралися.

4. Криничка Сплю глибоко-глибоко. А ще глибше — мати моя підземна. Я їй про зорі розповідаю, а вона — про коріння дуба Я їй про хмаринку, а вона студеним молоком мене поїть. Я їй про метелика, а вона з водяного царства русалку приводить. А оце весняна калина не хоче забрати з мене свою подобу. Тільки сонце п'є та п'є калинову воду через золоті соломинки.

Тема: зображення кринички, яка підживляється підземними водами і напоює, живить природне довкілля. Основна думка: без води не може уявити життя жодна природна істота, людина.

4. Криничка Сплю глибоко-глибоко. А ще глибше — мати моя підземна. Я їй про зорі розповідаю, а вона — про коріння дуба Я їй про хмаринку, а вона студеним молоком мене поїть. Я їй про метелика, а вона з водяного царства русалку приводить. А оце весняна калина не хоче забрати з мене свою подобу. Тільки сонце п'є та п'є калинову воду через золоті соломинки.

5. Дим Втік дим від вогнища, просто у синіх джинсах, розпатланий, та й подався у мандри. Тільки спечену картоплину прихопив. По дорозі місто. Сів у трамвай — принюхується. Зітхнула кондуктор: — Осінь мені запахла. Залоскотало водієві в носі повернув трамвай і гайнув у гай. «Я не в той трамвай сів»,- подумав дим і через вікно вистрибнув.

Тема: казкове відображення диму, який втік від вогнища. Основна думка: хоча дим і «втік від вогнища», але він без нього існувати не може.

Цикл - це кілька поезій, пов’язаних між собою єдиною думкою, настроєм та емоціями Поезії, які не мають рим, не поділяються на строфи, рядки мають різну довжину, різну кількість наголосів, називають ВЕРЛІБРОМ.