Коли султан Сулейман Пишний відчув, що його життя добігає кінця, він покликав свого Великого візира і наказав йому виконати три його останніх бажання:1. Правитель побажав, щоб після смерті його тіло несли виключно найкращі лікарі країни.2. Другим бажанням було розкидання золота і коштовностей, в той час, як будуть нести його табут.3. А в своєму третьому бажанні він захотів, щоб його руки з табута було видно всім. Великий візир був збентежений почутим. Він запитав у султана, що він хотів сказати настільки незвичайними бажаннями, на що Сулейман Кануні відповів:“Коли кращі лікарі понесуть мій табут, всі побачать, що навіть найкращі лікарі безсилі перед обличчям смерті. Розкидайте зароблене мною золото. Нехай всі бачать, що багатство, придбане в цьому житті, в цьому світі і залишається. Нехай всі бачать мої руки і засвоять просту істину: навіть падишах усього світу, султан Сулейман Кануні, йде з цього життя з порожніми руками». Життя занадто коротке, щоб віддати його справі, яка вам не до душі, щоб гнатися за грошима, які після смерті вам не знадобляться. Є набагато важливіші речі, яким слід приділяти більше уваги. Адже ніхто з нас не знає, чи прокинеться завтра.
Таке звичне для нас сьогодні слово «талант» колись не мало жодного стосунку до здібностей людини, натомість воно означало велику грошову та вагову (понад 26 кг цінних металів) одиницю. Історики дослідили, що у давні часи лише за один талант (грец. τάλαντον) ціла родина могла прожити кілька десятків років. За один талант можна було навчатися у софістів упродовж 20 років, а у відомій школі давньогрецького філософа і оратора Сократа стільки коштували шість років престижного на той час навчання.
Кожне покликання завжди є даром самого Бога. Дуже гарно говорить про покликання як Божий дар пророк Єремія: „І надійшло до мене таке слово Господнє:“Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе: пророком для народів я тебе призначив” (Єр 1, 5). Про це говорить також сам Христос, який каже до своїх учнів: „Не ви мене вибрали, але Я вас вибрав” (Iв 15. 16). Ці слова Святого Письма об’являють нам правду про те, що кожне покликання – це особистий дар, яким Господь Бог обдаровує кожну людину. Ще перед народженням Бог Творець дає покликання кожній людині. Кожна людина має покликання. Нема такої людини, яка б не мала покликання. Однак, перше, ніж відповісти на Боже покликання, кожна людина повинна його пізнати. Бог від кожної людини очікує повного довір’я та готовості виконувати своє покликання, до якого Він її призначив.
Притча про можливості і здібності. Один чоловік якось приїхав у село. І раптом побачив у курнику орлятко. Він, наче півень або курка, ходив перевальцем і клював зерна. Іноді його, ніби курча, довбали дзьобом півні, що були старші за нього, нічого не побоюючись. Чоловік вирішив провести експеримент. Взяв орлятко на руки, сказав: - Ти ж орел! Твоє місце в небі, ти повинен літати! Але орлятко зістрибнув з його рук і пошкандибав назад в курник, клювати зерна. На наступний день чоловік знову взяв орлятко, відніс його на горище, і знову промовив: - Ти ж орел! Твоє місце в небі, ти повинен літати! А потім зіштовхнув орлятко вниз. Той пролетів кілька метрів, але, опинившись у дворі, знову почалапав в курник. На третій день чоловік взяв орлятко з собою в гори. Піднявся на найвищу вершину і сказав: - Ти ж орел! Твоє місце в небі, ти повинен літати! На цей раз він постарався підкинути орляти вище. Той злякався, адже внизу була прірва. Довелося молодому орлу розправити крила і полетіти. Він піднімався все вище і вище. Далеко внизу залишився і чоловік, і гора, і село, і курник, і жили там півні з курми. Всього на секунду пошкодував орел, що він все-таки навчився літати, і знову йому захотілося назад, в затишний курник. Але тут його пронизала думка, що його місце - дійсно в небі. І тоді він зрозумів, що завжди буде згадувати і свій курник, і село, і цього чоловіка. Та до них не повернеться вже ніколи ...
Один багач запитав у свого друга: Чому мене так всі ненавидять, чому всі звинувачують у скупості та захланності? Як несправедливо! Адже я вирішив передати все своє майно на благодійність після своєї смерті.І тут друг відповів: «Я розкажу тобі про те, як свиня жалілася корові, що люди до неї так погано відносяться. «Тобі добре, – каже свиня, – бо на тебе всі дивляться добрим та лагідним поглядом. Звичайно, ти даєш молоко та масло, але все ж таки я даю набагато більше: ковбасу, м’ясо, відбивну, шкіру, навіть ноги та голову мою варять. І все рівно ніхто мене не любить. Чому така несправедливість?». Корова трохи подумала й відповіла: «Можливо, через те, що я все даю ще при житті?». Розпочинаймо творити добро, милостиню, молитву, коли ми ще живі, коли маємо на це час, коли так багато навколо нас потребуючих.
Рубрика «Голос народу». Обговори з однокласниками: 1. Яку користь у суспільстві приносить уміння служити іншим? 2. У яких сферах можна задіювати цю здатність? 3. Чи схвалює Бог її? 4. Яку особисту вигоду можна отримати з уміння служити іншим? 5. Чи в нашому суспільстві цінується здатність слугувати ближнім? Чому?