Презентація Помпеї – свідок минулого

Помпеї – свідок минулого

Помпеї - колишнє римське місто біля сучасного Неаполя у Італійському регіоні Кампанія на території комуни Помпеї. Місто загинуло внаслідок виверження вулкану Везувій 24 серпня 79 року, який поховав його під тоннами пилу. Зараз — музей просто неба.

У 16 столітті архітектор Доменіко Фонтана, прокладаючи канал, натрапив на стіну з написом, де була згадана Венера Помпейська — покровителька міста. Розкопки почалися майже через два століття, у 1763 році. До початку 1980-х років розкопано біля 3/5 території Помпеїв. Багато знахідок зберігаються в Національному археологічному музеї (Неаполь). 

Розкопки Помпей за роками

Загибель. Під час виверження Везувію загинуло три невеликі міста — Помпеї, Геркуланум та Стабі, а також розташовані поруч вілли. Після розкопок цих міст виявилось, що в цих містах все збереглось, як було до біди. Під багатометровою товщею лави були виявлені вулиці, будинки з повним облаштуванням та люди і тварини, що не встигли врятуватись. Сила виверження була така, що попіл від нього долетів навіть до Єгипту та Сирії. Із 20 000 мешканців Помпей в будівлях та на вулицях загинуло біля 2000 осіб. Більшість мешканців залишили місто ще до виверження.

Будівлі Після маштабних розкопок стародавнє місто стало перед істориками і археологами у майже всій своїй повноті — від величних храмів і портиків до громадських туалетів і публічних будинків. Важливим місцем міста був критий продовольчий ринок Мацеллум, в центрі якого облаштували басейн для живої риби. Вулицями Помпей щоденно рухались десятки возів і в мощених мостових своїми колесами вони вибили глибокі колії. Спортом помпейці могли займатись в будівлі палестри. В місті було декілька лазень. Найбільші, Стабієві терми, мали зали з холодною і гарячою водою. В місті працювали 34 хлібопекарні, які не тільки забеспечували потреби міщан, але і виготовляли хліб на експорт. Громадське харчування забеспечували 89 термополіумів — стародавніх аналогів сучасних ресторанів і кнайп.

Вистави акторів можна було подивитись в Великому і Малому театрах міста. Великий міг вмістити до 5 тисяч глядачів і накривався від сонячних променів наметом. Окремо був побудований амфітеатр на 20 тисяч глядачів розмірами 135 на 104 м.

Розбудова міста йшла роками і в різні історичні періоди. Місто виростало повільно і не мало єдиного розпланування. Найдавніша частина міста — західна, забудована ще самнітами, найбільш хаотична. Цей район міста прилягає до Морських воріт і Форуму(вулиця позначена жовтим). Інші райони виникли в римську добу і мають регулярне розпланування. Головна вулиця аристократичного району — вулиця Меркурія (позначена блакитною фарбою). Серед багатих мешканців міста — Поппей Абіт — родич другої дружини римського імператора Нерона, Поппеї Сабіни. Аристократичний район розташований на північ від Форуму і прилягав до Геркуланумської брами, остання вела до дороги Гробниць в бік вілли Містерій та вулкану Везувій. Чорною фарбою позначена вулиця Фортуни. Після перехрестя з вулицую Стабій (позначена червоною фарбою) вулиця Фортуни переходила в вулицю Ноли. Від Морських воріт через Форум йшла вулиця Достатку. Між вулицями Ноли і Достатку археологи залишили значну ділянку нерозкопаного міста для досліджень нових поколінь науковців і новітніми засобами. Нерозкопаним залишили і район на північ від вулиці Ноли , Везувіанською і Ноланською брамами та фортечними мурами. Центральні вулиці Помпей — досить широківул. Меркурія 9 метріввул. Достатку 8,5 метріввул. Стабій 7,5 метрів

Форум, створений ще сабінянами, вважався римлянами бідним і непарадним. На його західному боці розташовані найстаріші споруди міста — базиліка та храм Аполлона. Вони відокремлені від майдану муром. Сакральне і побутове було поряд — за храмом Аполлона невелика площа, яка була ринком зерна то овочів. Поряд казначейство, комори для зберігання збіжжя і просторі туалети. Форум — це майдан розмірами 38 на 157 метрів. На цій площі могли зібратися всі мешканці міста. В південній частині форуму — будівля муніціпалітета, де проходили засідання Ради міста. Поруч був розташований Коміцій — спеціальна будівля для голосувань. Форум вимостили кам'яними брилами, з трьох боків прикрасили двоярусними колонними портиками, монотонними і спокійними за характером. Другий ярус портиків використовували як глядацькі міста в часи свят чи гладіаторських боїв, які теж влаштовували на Форумі. Гладіаторські бої перенесли в амфітеатр, а простір площі використали для монументів римським імператорам. Зараз на майдані стоять лише постаменти від колишніх скульптур і кінних монументів, але збережені написи з посвятами.

Житлові будинки. Міський будинок як тип в Помпеях пройшов довгий шлях розвитку і увібрав давньоіталійські, елліністичні і римські впливи. Типовий будинок фінансово успішного помпейця — кам'яний особняк (латиною — domus), що був побудований на видовженій земельній ділянці і мав невеликий сад.(Житла бідних верств населення будували з дощок — латиною taberna).

Приблизно з 2 ст. до н. е. посилились елліністичні впливи — в помпейських приватних будинках з'явились перістилі — внутрішні дворики, прикрашені колонними портиками. Зазвичай перістиль посідав центральну частину помешкання. В цей дворик виходили літні їдальні (триклінії), вітальні (екуси) і спальні (кубікули). Перістиль ставав найбільш декорованою частиною будинку — прикрашеною в багатих оселях мозаїками, фонтанами, скульптурами з мармуру чи бронзи, квітами. Атріум мав значення парадної частини приватного будинка. Приватний будинов виходив на вулицю глухим муром з вхідним порталом, мур зазвичай не мав вікон.

Античний сад в Помпеях Сад, необхідна частина італійського будинка. Власники багатих осель мали великий сад і власного топіарія. Топіарій— освічений раб, відав розплануванням саду і доглядом за ним. Значеня саду зростало з доби розпаду грецького поліса, з доби видалення окремої особи з тогочасного колективу, з пори відсторонення індивідуума рабовласницьких демократій від влади — тиранами, дрібними царями, імператорами в самому Римі. Перші приватні (і громадські) сади для відпочинку, приватних розваг зафіксовані в Південній Італії на Сіцілії. На віллах Рима, Помпей, Геркуланума приватні сади стають справжніми парками зі скульптурами і храмиками, музеями просто неба.

Давньоримський сад мав помітний відблиск діонісійського свята, діонісійський декор. Звідси — така велика кількість в римських садах скульптур самого Діоніса, вакханок, сатирів чи фавнів, театральних масок, дітей на птахах. Ідиллічні чи діонісійські мотиви присутні і на давньоримських стінописах. Рослини і дерева для античного римлянина були не стільки декоративними об'єктами саду, скільки улюблинцями язичницьких богів, персонажами античних міфів, літературних творів. На теріторії Римської держави довго зберігали сакральні гаї, окремі священі дерева, котрі прикрашали дощечками з написами чи стрічками. Кожне дерево незвичної форми викликало зацікавлення і намагання зберігти його.

Фрески з садами Будинку золотого браслета.

Цирк (амфітеатр) в Помпеях Амфітеатр в Помпеях розташований на східній околиці міста впритул до фортечного муру. Верхні місця для глядачів були розташовані настільки близько до фортечних веж, що останні використовували для жердин, які підтримували полотняний тент над глядацькою залою.  Споруда помпейського амфітеатру відрізнялась від пізніх конструкцій, відомих за зраком римського Колізея. Помпейський амфітеатр видовжений і розлогий. Використали як схил пагорба, так і будівельні технології. Арена створена на штучно викопаній ділянці. Тільки два верхні глядацькі ряди спираються на склепінчату галерею, яку підтримує могутній фасадний мур з аркадою. Перед амфітеатром з боку міста утворили майдан, де торгували напоями та їжею.

Арена— еліпс розмірами 66,7 на 35 метрів. З міркувань безпеки арену (де вбивали диких звірів і людей) огородили муром у два метри заввишки. Поверхню захисного муру використали для стінописів зі сценами гладіаторських боїв. П'ять перших рядів призначалися для почесних городян і аристократів. Середні двадцять рядів віддавали за платню. Останні вісімнадцять рядів були безоплатними. Помпейських жінок почали пускати в амфітеатр лише за наказом імператора Октавіана Августа і лише на найверхній ряд в спеціальні маленькі ложі. Амфітеатр розрахований приблизно на всіх мешканців тодішніх Помпей.

Побут Яскравим прикладом є закусочна (термополія) Ветуция Плацида. Назву дали від напису на фасаді з закликом голосувати за цього Ветуция, хоча він не був володарем закладу. В термополії добре зберіглися стіл-прилавок, обідня зала з ліжками, невеличкий сад(де вирощували овочі і запашні трави для кухарів). Мур обідньої зали прикрашала фреска з сюжетом «Викрадення Європи»(зобаження вище) . Первісне розпланування і обладнання відносяться до найбільш збережених в Помпеях, що обумовило бажання відновити роботу закладу після ремонту як їдальні. За попереднім планом термополій здатен нагодувати триста перших відвідувачів в день відкриття. Побутовий заклад не обіцяв несподіванок для археологів. Несподіванкою став монетний скарб, знайдений в горщику, в яких зазвичай зберігали не гроші, а їжу.

Дорога гробниць Де люди, там і поховання. В Помпеях, як і в інших римських містах, ховали за фортечними мурами та на перехресті шляхів. Найбільший цвинтар Помпей розташований за Геркулинською брамою на шляху до Вілли Містерій. Цвинтар отримав назву -Дорога горбниць. Саме сюди переніс дію своєї картини «Останній день Помпеї» художник Карл Брюллов, що відвідав розкопану частину цвинтаря. Некрополь розкопували одним зперших більше 80 років (1763–1838 рр.) в надії на знахідки в давньоримських похованнях.

Надгробки і склепи створювали на подіумах вздовж вимощеної кам'яними брилами дороги і оточували кипарисами та виноградними лозами, іноді садочками. Єдиного стандарту надгробків не було. Тут і колони з поховальними вазами, і вівтарі, і каплички зі стінописами і рельєфами, і мавзолеї аристократів. В труну з небіжчиком також закладали гірлянди і квіти, в жіночі — її прикраси і навіть перуки.

Проблеми збереження розкопаної частини міста Керівництво оголосило про припинення археологічних розкопок в місті. Дозволені лише консерваційні, ремонтні і реставраційні роботи. Бо в Помпеях у всій гостроті повстали проблеми збереження вже розкопаної частини міста. Методи проведення археологічних робіт в 18-19 ст. були такі недосконалі, що теж завдало шкоди Помпеям. Зараз серйозну проблему становить вандалізм туристів, які беруть уламки на пам'ять і роблять написи на стінах та поверх стародавніх фресок. Нова проблема — обвали давніх споруд. 1980 ріку — Помпеї постраждали від чергового землетрусу. 2010 — звістка про обвал Школи гладіаторів в Помпеях (Schola Armaturarum) також обвалився мур в саду Будинку Мораліста та звістка про обвал ще двох мурів в місті на вулиці Стабій.

Отже, маленьке місто Помпеї дає нам яскраву картину життя древніх римлян . Ми можемо, завдяки знайденому і розкритому добре уявити політичну, громадську, побутову, культурну та інші сфери життя міста. Помпеї – це дуже цінна археологічна та культурна спадщина.

Дякую за увагу : )

Підготувала Білотіл Мирослава, ІМ-16