історія написання

У 1887 р. з’являється твір«Вона вийшла заміж»,

Присвячено Наталії Кобринській( відома у Галичині письменниця, громадський діяч, ініціатор

створення Товариства руських жінок, яке розгорнуло широкий феміністичний рух.) У 1891 р. в селі Димка на Буковині Ольга Кобилянська пише повість «Людина», досконало перероблену редакцію оповідання «Вона вийшла заміж».

У 1894 р. повість вийшла в журналі «Зоря».

Кобилянська Ольга

ЛЮДИНА

Аналіз повісті

Жанр: повість.

Тема: зображення життя освіченої бідної жінки в  провінційному містечку.Усі доводять Олені, що жінка має бути тільки придатком і прикрасою чоловіка.

Ідея: створити умови та змінити лад, щоб кожна людина, особливо жінка, змогла відчути себе справді людиною і знайти своє місце в житті.

характеристика

Твір багатий на діалоги, які часто переростають у монологи, де герої висловлюють свої погляди на проблему жіночої емансипації.

 Один із теплих діалогів — прощальна бесіда закоханих Олени і Стефана.

Зворушлива і лірична мова закоханих Стефана і Олени («серденько», «голубко», «рибчино», «любко», «любчику»).

характеристика образів

Олена Ляуфлер — головна героїня. Це тип нової жінки, внутрішньо багатої, інтелігентної, гордої, спроможної на виклик суспільству. Олена намагається довести, що вона — людина, цілісна особистість, яка має право на свободу і щастя.  Олена довго опирається намаганню мiщанського середовища звести її до звичайного на той час для жiнки становища безсловесної рабинi.

Епамінондас Ляуфлер — лісовий радник, духовно убога людина, у ставленні до рідних деспотичний, позбавленний людських і родинних почуттів. Мав пияцтво, що і призвело до його деградації. Виховання дітей радник цілком поклав на дружину.

Після втрати становища став безпорадним і нікчемним, перекладаючи на плечі Олени всі турботи про забезпечення сім’ї. Проте до рідних залишається деспотичним. Ось як він примушує доньку вийти заміж за нелюба:

 «Ти, однак, мусиш, коли я кажу! В останній хвилині пізнаєш ти ще, бо батько — голова родини, що його воля — воля всіх!»

Пані Радникова — пихата й обмежена.  Вона переконана, що кожна “добре вихована” панночка повинна розумітися насамперед на господарських роботах, бути покірною дружиною і служницею своєму чоловікові. Пані радникова ненавидить книги і бачить ганьбу в тому, що її донька «розвивала нежіночі, безбожні погляди та говорила про якусь рівноправність між мужчиною і жінкою!!!»

Після смерті сина пані радникова зломилась, віддалась на волю обставин, а пізніше — Олени, яка взяла на себе господарство й утримання сім’ї. Пані радникова мала презирство до нижчих соціальним станом.

Герман-Євген-Сидор (молодий Ляуфлер) — легковажний, розбещений гультяй, спустошений морально і фізично. Він далекий від думки про навчання, впевнений, що народжений для привілеїв. Закінчує життя самогубством, бо дівчина відмовила йому.

Стефан Лієвич — його образ в повісті епізодичний, але за своїм ідейним значенням дорівнює образові Олени. Студент-медик Стефан Лієвич підтримував погляди Олени.

 Людина, здатна сказати будь-кому правду у вічі, вірить у світлий ідеал, навчається, щоб бути корисним суспільству. Аналіз суспільного становища жінки, критика міщанського середовища, намагання пробудити жіноцтво і вселити віру в краще майбутнє робить образ Лієвича змістовним і цікавим.

Фельс — заможний лісничий, добрий господар, його поважають на службі, сильний і гордий чоловік. Він щирий у своїх почуттях до Олени, лагідний і уважний.

Ірина та Геня – сестри Олени;

Маргарета – стара вчителька музики, подруга Олени.