Презентація\Практична робота: "Етнічний склад населення України. Повсякденне життя у 14-15 століттях"

Етнічний склад населення україни. Повсякденне життя у XIV-XV ст.

Населення сучасної України. За даними перепису населення 2001 року в Україні проживали представники понад 130 народів. Часто можна почути, що Україна - багатонаціональна держава. Так можна було б стверджувати, якщо вважати під національністю етнічну приналежність, про що йшлося в попередньому параграфі. Проте термін «багатонаціональна держава» неправильно орієнтує на те, що в Україні нібито проживає багато націй. Насправді Україна є однонаціональною державою з багатоетнічним складом населення. Це держава української нації як в етнічному, так і політичному сенсі. Українці є так званим титульним етносом, від назви якого формується назва держави. Частка українців становила на момент перепису майже 78 %, це понад 37,5 млн осіб (табл. 17). Решта населення - представники етнічних і національних меншин, причому останніх, як ви вже знаєте, - лише чотири. Українці є корінним народом, який сформувався на основі населення, що з давніх часів постійно проживало на території України. Предками українців є трипільці, що населяли територію в межиріччі Дністра та Дніпра 3,5-2 тис. років до н. е., і ранні слов’яни, які жили в лісовій і лісостеповій смугах і Карпатах пізніше. Слов’янські племена (дуліби, поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі) займалися землеробством, вели осілий спосіб життя. Вони й стали основою українського народу. Незважаючи на постійні нашестя кочівників та запозичення деяких рис культур інших народів, українці зберегли свою національну самобутність. Із часом територія їхнього формування і проживання (етнічна територія) розширилася завдяки заселенню й господарському освоєнню степових просторів, сягнувши наприкінці XIX ст. майже 950 тис. км2.

Таблиця «Етнічний склад населення Сучасної України»{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Етнос. Частка від загальної кількості населення, %19892001 Українці72,777,8 Росіяни22,117,2 Молдавани0,60,5 Білоруси0,90,5 Кримські татари0,10,5 Болгари0,40,4 Угорці0,30,3 Румуни0,30,3 Поляки0,40,3Євреї0,90,2 Вірмени0,10,2 Греки0,20,2 Татари0,20,1 Цигани0,10,1Інші народи0,50,4

Цитата із твору «Трактат про дві сарматії» (М. Майцеховський)«У Русі багато віросповідань. Є християнська релігія, підпорядкована римському первосвященикові. Вона панує і переважає, хоча представники її нечисленні. Друга віра, руська, яка зберігає грецький обряд, більш поширена й охоплює всю Русь. Третя віра - іудейська; її прихильники, іудеї, - не лихварі, як у християнських землях, а ремісники, землероби або великі купці, які часто тримають у своїх руках громадські побори й податки. Четверта віра - вірменська, переважно в містах Кам’янці та Львові. Вірмени - досить досвідчені купці, які доходять зі своїми товарами до Кафи, Константинополя, єгипетської Александрії, Алькаїра й країн Індії. В одязі та церковній службі русини наслідують греків. У них є своє письмо й алфавіт на зразок грецького, дуже з ним подібний. Євреї користуються єврейським письмом і грамотою; займаються також і науками: астрономією та медициною. Вірмени мають свій обряд і своє письмо. Зі святих вони найбільше шанують апостола Фадея, переконуючи, що він навернув вірмен у християнство.... У руських церквах при богослужінні читають і співають... слов’янською мовою; у вірменських церквах - вірменською мовою; в іудейських синагогах моляться єврейською мовою. Християни ж римського обряду співають, моляться й читають латинською мовою».

Висновок про населення України. Українська земля стала прихистком та домом для багатьох народів світу. У нашій державі живуть люди практично всіх існуючих конфесій, які емігрували сюди у різні часи. Згідно переписів населення найбільшу частину від загальної кількості становлять представники українського та російських народів (як би не важко це визнавати). Проте, тішить не, що з часом кількість росіян у відсотковому співвідношенні зменшилась, це дає надію, що всі хто люблять Росію, наслідували принцип «Валіза-вокзал-Москва». Але, як би там не було всі 130 народів, які мешкають на українській землі об’єднує одне – любов до вільної та незалежної України.

Повсякденне життя населення у XIV-XV століттях. Литовський дипломат Михалон Литвин, який перебував в українських землях у середині 16 ст., у книзі «Про норови татар, литовців і москвитян» розповідав: «Київ наповнений чужоземними товарами, бо немає відомішого, коротшого й надійнішого шляху, ніж стародавня й загальновідома в усіх своїх звивинах дорога, що веде з чорноморського порту, тобто з міста Кафи, через Таврійські ворота (Перекоп) до Гаванської переправи на Борисфені, а звідти через степи - до Києва; по ній з Азії, Персії, Індії, Аравії, Сирії везуть на північ у Москву, Псков, Новгород, Швецію і Данію коштовне каміння, шовк і золоте ткання, ладан, фіміам, шафран, перець та інші пахощі. Чужоземні купці, які часто мандрують цією дорогою, збираються у валки до тисячі душ, звані караванами, із багатьма навантаженими візками й нав’юченими верблюдами. Від проходу каравану значні прибутки отримують київські жителі: воєводи, митники, купці, міняйли, човнярі, візники, трактирники й шинкарі... У непоказних київських хатах трапляється не лише достаток, але навіть ряснота плодів, овочів, меду, м’яса, риби; окрім того, вони до такої міри переповнені дорогим шовковим одягом, коштовностями, соболями та іншим хутром і прянощами, що мені самому випадало бачити шовк, який обходився дешевше, ніж у Вільні льон, і перець, дешевший від солі.»

На сторінках найдавнішого опису Львова, автором якого був Мартин Ґруневеґ із Гданська, що перебував у місті в 1582-1602 рр, натрапляємо на розповідь: «... Львів... лежить у такому місці, неначе це альтана посеред раю. Я об’їхав пів-Європи, побував у найславетніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, як тут щодня приносять на ринок. Тут величезна кількість пива й меду, не тільки місцевого, а й привізного. А вино їм привозять також із Молдови, Угорщини, Греції. Інколи на ринку можна побачити в стосах більше тисячі бочок вина. У цьому місті, як і у Венеції, стало звичним зустрічати на ринку людей з усіх країн світу в своїх уборах: угорців - у їхніх малих магерках, козаків - у великих кучмах, росіян - у білих шапках, турків - у білих чалмах. Ці всі у довгому одязі, а німці, італійці, іспанці - у короткому. Кожен, хоч би якою мовою він розмовляв, знайде тут свою мову. Щотижня буває три торгові дні - по середах, п’ятницях, неділях. ... Але торг тут щодня, бо щоденно прибувають крамарі з усієї Русі, Поділля, з Молдови та Валахії. Отже, щодня знайдеш тут різні товари, які тільки можна придумати». Повсякденне життя населення у XIV-XV століттях

Висновок про життя українців у XIV-XV століттях. Незважаючи на те, що наші землі перебували під гнітом Московії, Польщі, Литви, Угорщини, Молдавії наші предки всеодно продовжували працювати і навіть у такий час Київ був столицею європейської торгівлі. Львів також не залишався осторонь та процвітав. Будувались костели, було створено багато сучасних історичних пам’яток. Отже, зробімо висновок. Українці звикли важко працювати і цим вони виборювали для себе краще життя, на відміну від іншого народу, у якого крім імперіалістичних бажань немає нічого: ні багатства, ні освіти, ні історії, ні культури.