7 клас Громадянська освіта

Права та свободи людини

Що таке права людини?

Сучасний світ побудований на засадах гуманізму. Права людини є

загальнолюдською цінністю, а рівність прав і свобод усіх людей — це найвища

суспільна цінність. Саме такі принципи

закріплено в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною

Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Однак для того, щоб зрозуміти це, людству знадобилося не одне тисячоліття,

століття. В основі прав людини лежать дві основні цінності: перша — це людська гідність, а друга — рівність.

Права людини - визнані світовим співтовариством блага й умови життя, що забезпечують захист гідності та свободи кожної людини.

Права людини - здатність, можливість людини робити що-небудь, користуватися чим-небудь, вимагати  чогось ("Я маю право») Декларація - документ, у якому викладено основні наміри, проголошені принципи.

Що таке права людини?

Права людини зародилися ще з виникненням перших людських спільнот, де сильні мали перевагу й владу. Влада

сильних могла бути обмежена лише іншою більшою силою, а слабкі прагнули справедливості і свободи від сваволі. Це й започаткувало історію становлення прав людини, які мали обмежити владу сильних та дати кожному можливість

реалізувати себе. Люди завжди прагнули свободи: права

думати, висловлювати думки, вірити і діяти за власним бажанням, а не за вимогами правителів. Спочатку права

людини бачили як компроміс між обов'язками і свободою.

Громадяни користувалися свободами в межах, встановлених державою, яка водночас повинна була їх забезпечувати та охороняти. Такі обмежені, але забезпечені свободи називають правами людини.

Що таке права людини?

Уперше права людини були записані в законах, що виникли під час американської та французької революцій, тобто повстань на захист свобод — Декларації незалежності

США (1776 р.) та Декларації прав людини і громадянина

(1789 р.). Ці декларації проголосили свободу совісті, слова, об’єднань, зборів, навіть право на повстання проти влади.

Принципи прав людини

Права людини природні, їх має кожна людина від народження тільки тому, що вона —

людина. Вони ніким не даруються, їх не можна відібрати, заслужити або купити, вони

виникають зі способу життя людей. Права

людини невід’ємні. Це означає, що їх не можна

втратити, оскільки вони стосуються самого факту людського співіснування. Однак за

певних обставин дії деяких із них можуть бути припинені або обмежені. Наприклад,

призупиняється низка прав людини, винної у

скоєнні злочину. Однак, будь-які обмеження є тимчасовими та не можуть скасувати прав.

Види прав людини

Основн права людини

Право на життя. Це право становить основу всіх прав людини і є невід’ємним. Ніхто не може бути позбавлений життя. Складовою частиною цього права є право кожної людини захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Право на гідне ставлення. Гідність — це уявлення про цінність будь-якої людини як моральної особистості, а також означає особливе моральне ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку суспільства.

Право на приватне життя. Воно передбачає, що людина сама визначає своє приватне життя й можливість ознайомлення з ним інших людей. Обставини приватного життя людини можуть бути розголошені іншими людьми лише за умови, що ці обставини містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за згодою людини. Право на свободу й особисту недоторканність. Це право означає, що нікого не можна позбавити свободи без законного рішення.

Право на свободу слова. Це право людей вільно висловлювати свої ідеї або думки без небезпеки помсти, цензури, покарання тощо. Проте це право має деякі обмеження, пов’язані з образами й приниженням гідності, а також державною безпекою.

Основн права людини

Право на рівне ставлення. Тісно пов'язане з принципом недискримінації, забороняючи необґрунтоване відмінне ставлення до осіб у однаковій ситуації або однаковий підхід до осіб у різних ситуаціях. Заборона дискримінації розглядається як шлях до забезпечення рівності.

Право на власність. Закріплює належність матеріальних благ конкретній особі, регулює відносини з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а також обов’язки власника не порушувати права інших.

Право на освіту. Забезпечує здобуття знань, культурних навичок та професійної орієнтації, необхідних для життя у сучасному суспільстві.

Право знати свої права. Мати права недостатньо, їх треба знати для уникнення порушень та їх захисту.

Право на свободу світогляду. Включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, проводити релігійні ритуали та вести релігійну діяльність.

Недискримінація — рівноправне ставлення та відсутність дискримінації, а також створення додаткових умов і середовища, де людина могла б реалізувати свої права. Дискримінація — ситуація, за якої особа або група осіб за їхніми ознаками раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, віку або іншими ознаками зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в  будь-якій формі.

Основн права громадянина  свободи людини

Більшість людей на Землі є громадянами/громадянками тієї чи іншої держави, яких налічується близько 200. Кожна держава у своїй Конституції гарантує своїм громадянам права.

Конституція України розрізняє також поняття «права людини» і «права громадянина». Згідно з Конституцією України, до прав людини належать: право на життя (стаття 27); право на повагу до гідності людини (стаття 28); право на свободу та особисту недоторканність (стаття 29); право на недоторканність житла (стаття 30); право на невтручання в особисте та сімейне життя (стаття 32) тощо.

Основн права громадянина  свободи людини

Права людини переважають над правами громадянина

Яка рзниця мж правами та свободами людини?

У той самий час важливо розмежовувати поняття «права людини» і «свободи людини».

Свободи людини — це сфери діяльності людини, у які держава не має втручатися. Вона лише окреслює за допомогою правових норм межі, у яких людина діє за своїм вибором і на власний розсуд. Незважаючи на це, держава має забезпечити захист цих меж від втручання інших осіб.

Самооцнювання