ВСП "Немішаївський фаховий коледж

Національний університет біоресурсів і природокористування України

РЕФЕРАТ

З предмету: Історія України

Виконала:

Студентка групи ВС-

11                                                                                     Рудич

Анастасія

Іван Харитоненко

•    Продукцію його заводів нагородили золотими медалями

•    "Іван Герасимович пристрасно любив комерційну діяльність, але не спрага наживи та збагачення лежала в основі його праці та здобутків. Він любив промисловість, як вчений любить свою науку, як художник любить своє мистецтво, тому всі його великі заклади не лише добре влаштовані, а й мають ознаки краси та витонченості", — цитувала газета "Южный край" у грудні 1891-го слова архієпископа Харківського Амвросія про підприємця Івана Харитоненка.

•    Він народився 7 жовтня 1822 року в селі Нижня Сироватка — нині Сумський район, у подружжя Герасима й Варвари Харитоненків. Сім'я мала вже на той час трьох дітей, ще трьох — поховали малими. На життя заробляли торгівлею у власній крамниці в селі.

•    Виходило добре, бо Варвара раніше торгувала в батьківському шинку. Герасим теж мав підприємницький хист. Крім того, брав активну участь у громадському житті, в 1820-х односельці обрали його волосним головою.

•    З ранніх літ почав проявлятися інтерес до торгівлі в сина Івана. Саме він переконував торгувати не лише борошном і сіллю. Почали возити і продавати дорожчий крам і продукти. Зиск із них виходив кращий, це активізувало розвиток справи.

•    Щоб пізнати особливості діяльності тогочасних великих торговців, після церковнопарафіяльної школи Іван Харитоненко йде учнем до купців. Стає їхнім представником, який об'їжджає чимало міст і ярмарків. Повсюди заводить знайомих і партнерів.

•    Наприкінці 1840-х він купує будинок у містечку Суми й одружується з донькою купця Івана Скубенка. Та невдовзі дружина помирає. За кілька років Іван Харитоненко укладає другий шлюб. Його жінкою стає Наталія Лещинська. 1853-го в них народжується син Павло.

•    Харитоненко стає купцем третьої гільдії. Зближується з підприємцем Іваном Сухановим. Разом відкривають бакалійну крамницю в Сумах. Завдяки зв'язкам вихідця з Нижньої

Сироватки беруть у одному з московських банків вигідний кредит.

•    Одним із напрямків діяльності Івана Харитоненка була співпраця з московським купцем Олексієм Монаковим. Той закупляв цукор на Сумщині, працював над початком виробництва. Від нього українець переймав тонкощі галузі. Після смерті Монакова Харитоненко зайняв його місце. Скуповував і відправляв цукор до Москви та Петербурга.

•    Харитоненко розходиться з компаньйоном Сухановим, якому залишає бакалійну крамницю. Кошти, нажиті торгівлею та посередництвом, використовує на оренду цукрових заводів. Якось бере під опіку незастрахований завод поміщика Зборомирського. Підприємство з великим запасом продукції горить. Партнери виручають Харитоненка, дають кошти, щоб розібрався зі збитками та боргами.

•    1861-го в Російській імперії проводять селянську реформу — скасовують кріпацтво. Поміщики втрачають дешеву робочу силу й не можуть обробляти свої землі. Тому на продаж виставляють чимало угідь. Віддають за низькими цінами.

•    Головна контора торговельного дому ”Харитоненко із сином” була розташована в Сумах. У ній координували діяльність шести цукрових та одного

рафінадного заводів, що належали Харитоненкам. Ще два заводи вони орендували

•    Іван Харитоненко скуповує чорноземи й вирощує на них цукрові буряки. Так з'являються потужні економії в Пархомівці — Оленівська, названа на честь старшої онуки Оленки, садиба Наталівка — на честь молодшої онуки. Загалом у майже 30 маєтках у Харківській і Курській губерніях назбирує 40 тис. га. Будує заводи для переробки буряків — найбільший на Слобідській Україні Павловський рафінадний завод у Сумах, названий на честь сина, Пархомівський, Красноярузький, Миколаївський. З часом, кількість підприємств доходить до 20.

•    Представництва торговельного будинку "Харитоненко з сином" діяли в Москві, Харкові, Владивостоці, Туреччині та Персії. Продукція заводів Харитоненка отримала срібну медаль на Всеросійській виставці 1870-го в СанктПетербурзі, медаль успіху на Міжнародній виставці у Відні

1873 року, медаль 1-го класу на Всесвітній виставці у Філадельфії 1876-го, золоту медаль виставки в Парижі 1878 року. Протягом 1880-х здобули почесний диплом на Всесвітній виставці в Ніцці, золоті медалі Всесвітніх виставок в Антверпені та Парижі.

•    Значну частину зароблених грошей Іван Харитоненко передає на благодійність. Засновує дитячий притулок для дівчат-сиріт. Виховання і рівень освіти в ньому поставлені так добре, що заклад називають пансіоном благородних дівиць. Підприємець фінансує створення селянського банку. На його гроші будують гуртожиток для студентів університету в Харкові, реальне училище й жіночу гімназію в Сумах, церкву в Нижній Сироватці. Значні кошти виділяли для заснування Сумського окружного суду.

•    1887 року в Києві Іван Харитоненко взяв участь у підписанні договору між цукрозаводчиками, яким узаконили створення окремого синдикату. До нього увійшли також власники найбільших українських цукроварень — Терещенки, Бобринські, Бродські.

•    У спадщину єдиному синові Павлові він передав майже 5,7 млн руб. сріблом, що було нечуваним багатством.

Ховали 52 священники

•Помер Іван Харитоненко 30 листопада 1891-го. На похорон у Сумах 2 грудня зібралося кілька десятків тисяч містян і гостей. У місті не працював жоден торговельний чи промисловий заклад. Процесію супроводжували 52 священники.

•Поховали на Сумському центральному цвинтарі біля Петропавлівської церкви. Протягом дев'яти днів у місті працювали дерев'яні бараки, в яких безкоштовно годували до 9 тис. людей.

•Підприємець залишив розлогий заповіт. Левову частку грошей розпорядився передати на благодійні потреби шкіл, лікарень та храмів. Заснуванням частини з них повинен займатися син Павло. Один пункт стосувався побудови кадетського корпусу для підготовки хлопчиків до військової служби.

•Жителі Сум добилися права на встановлення пам'ятника Іванові Харитоненку. Відкрили його 1899 року. Він стояв до приходу в місто більшовиків

1918-го

•       Іва́н Гераси́мович Харито́ненко (7 жовтня 1822, с. Нижня Сироватка, Харківська губернія, Російська імперія (нині Сумщина, Україна) — 30 листопада 1891, Суми, Харківська губернія, нині Україна) — український землевласник, промисловець-цукрозаводчик, філантроп і меценат із роду Харитоненків. Належав до найбагатших власників цукрових заводів в Україні, головно в Сумському повіті. 1890 — один з головних членів синдикату рафінадних цукрозаводчиків. Збудував і утримував дитячий притулок, будинок медфакультету та студентський гуртожиток Харківського університету, церкву в Нижній Сироватці

•       Маленьке повітове провінційне місто Суми, яке з 10 300 мешканців у 1850 виросло до 50 400 у 1915 своїм промисловим і культурним розвитком багато в чому завдячує діяльності торгового будинку «Харитоненко з сином». Більшість цукрових заводів Сумщини, які раніше належали окремим поміщикам, невдовзі після реформи 1861 року, перейшли в руки двох великих промисловців і цукрозаводчиків краю: Терещенка і Харитоненка. Засновником його був Іван Герасимович Харитоненко — особа неординарна, яка залишила в історії міста і в пам'яті його жителів значний слід.

•       Народився в селі Нижня Сироватка,Сумський повіт, Харківська губернія у багатодітній родині купця, військового обивателя Герасима Омеляновича. Був названий на честь померлого раніше у дитячому віці старшого брата Івана.^[2]

•       Навчався в місцевій церковно-приходській школі, служив конторщиком у бакалійних лавках купців.

•       Предметом законної гордості торгового будинку «Харитоненко з сином» були ліси, де разом з вирубками проводилися лісокультурні роботи, існували лісорозсадники, вирубані площі засаджувалися цінними породами дерев.

•       Головна контора торгового будинку «Харитоненко з сином» знаходилася в Сумах. Контори були у Москві, Харкові, Томську, Владивостоці, Туреччині, Персії. Величезні багатства, нажиті за такий короткий строк, щедрість, благодійність Харитоненката його спадкоємців сприяли процвітанню міста і повіту. У селі Кияниці, що на північ від Сум, побудував родинний палац (див. Палац Харитоненка).

•       На кошти родини Харитоненків засновано дитячий притулок для дівчат-сиріт, названий в народі «пансионом благородных девиц» за рівень освіти і виховання в ньому, селянський банк, гуртожиток для студентів Харківського університету, реальне училище, церкву в с. Нижня Сироватка, жіночу гімназію, Троїцький собор. Значні кошти виділялися для розширення будівлі Сумського окружного суду, богадєльні біля церкви на кладовищі. Перший бетонний міст у Сумах через річку Сумку був побудований на кошти П. І. Харитоненка у 1910 році, — якраз навпроти головної контори.

•       При Сумському реальному училищі була затверджена стипендія імені І. Г. Харитоненка.

•       Заснував в Сумах дитячу лікарню, виділив гроші для заснування кадетського корпусу. Крім цього були численні пожертвування навчальним закладам, духовенству для роздачі бідним, пенсії, стипендії.

•       Нещодавно виповнилося 190 років від дня народження Івана Харитоненка — основоположника династії цукрозаводчиків, мецената світового рівня

Цукровий мільйонер

•       Ті, хто знає історію Сум бодай пунктирно, не можуть оминути цю постать. Не буде перебільшенням сказати, що й сьогоднішнє місто та його жителі сповна користуються численними благами, залишеними у спадок Іваном Харитоненком. Дитяча лікарня Святої Зінаїди і залізобетонний міст через Сумку, кадетський корпус і

Олександрівська чоловіча гімназія з пансіоном, особняк на вулиці Троїцькій і СвятоТроїцький собор, залізниця і вокзали лінії Баси — Бєлгород та духовне училище…

А ще ж пам’ятка садово-паркової архітектури загальнодержавного значення Наталівка, Пархомівський історико-художній музей, лікарня для робітників у Мурафі на Харківщині, богадільня у Нижній Сироватці, участь у спорудженні пам’ятника Богданові Хмельницькому в Києві, сотні інших пожертв на культурні, мистецькі, духовні проекти. Навряд чи хтось зможе повністю порахувати, скільки коштів віддав меценат на благодійництво.

Хто він, Іван Харитоненко, якому судилося залишитися в історії не тільки Сум, а й України, Росії, навіть Європи, де нині живуть його прямі нащадки?

•       Іванко підказував батькам кращі варіанти

Ті, хто їде до Сум харківською трасою, неодмінно минають мальовниче село Нижня Сироватка. Саме тут — родове коріння Харитоненків, що бере початок у далекому XVII столітті. У цьому населеному пункті народилися і мешкали дід Омелян, його син Герасим, який, одружившись із меткою і проворною Варварою (за даними деяких інших істориків, Оксаною, що була старшою за Герасима на три роки), збудували в слободі не тільки хату і хлів, а й крамницю.