Девіантна поведінка поділяється на дві великі категорії: поведінка, що відхиляється від норм психічного здоров’я (явна або скрита патологія) це - особлива поведінка;девіантна поведінка, що порушує соціальні і культурні норми, особливо правові. Дітей у яких є психічні захворювання, в першу чергу, потрібно лікувати
Різновиди девіантної поведінки. Аномальна поведінка - відповідна реакція дитини на ситуацію, яка не відповідає його поглядам, оцінкам, поняттям. Зазвичай ця реакція має хворобливий характер. Якщо вона сильно зачіпає почуття дитини і викликає закріплення у свідомості, то девіантна поведінка стає нормою і переходить в розлад.
Розлад - набута форма поведінки. Вона не пов'язана ні з спадковістю, ні з органічними порушеннями. В основі його зазвичай лежать видимі причини і наслідки. Спочатку виникає ситуація, не прийнятна для дитини і яка веде до переживань, образ, зниження самооцінки. Це є стимулом, який запускає механізм. Коли стимул досягає критичного порогу, то виникає відповідна реакція, за допомогою якої дитина намагається зняти, скинути тяжкі для нього переживання.
Аутодеструктивна (саморуйнівна поведінка) - це поведінка, що відхиляється від медичних і психологічних норм, що загрожує цілісності та розвитку самої особистості. Саморуйнівна поведінка виступає у наступних основних формах: суїцидальна поведінка, харчова залежність, хімічна залежність (зловживання психоактивними речовинами)
Причини прояву девіантної поведінки у здобувачів освіти. Девіантна поведінка - не завжди результат неправильного виховання. Велику роль відіграють морально-етичні норми поведінки принятні в референтній групі до якої відносить себе дитина, або до якої він намагаєтся увійти. Девіантна – це насамперед протесна поведінка притаманна підлітковому і ранньому юнацькому віку