Наука зробила людину «ВСЕСИЛЬНОЮ», але ця сила може бути спрямована не тільки на користь людства для творення, а й на руйнування, на знищення всього, що ми називаємо цивілізацією. Одне з найвидатніших відкриттів сучасної науки – відкриття явища радіоактивності зробило величезний вплив на розвиток науки й дозволило оволодіти атомною енергією, – найгостріше порушило питання про моральну відповідальність вчених перед суспільством, про необхідність широкої міжнародної співпраці вчених, направленої проти використання новітніх наукових досягнень у воєнних цілях.
1 березня 1896 року французький учений Анрі Беккерель поклав кілька фотопластинок у шухляду, а зверху мінерал, що містить уран. Після проявлення на фотопластинках виявилися сліди якогось випромінювання. Таким чином А. Беккерель з΄ясував, що таке випромінювання з високою проникною здатністю випромінює власне уран.
А в 1898 році французькі вчені М. Склодовська – Кюрі і П. Кюрі виділили з уранового мінералу дві нові речовини, набагато радіоактивніші за сам уран. Так були відкриті два, невідомі на той час, радіоактивні елементи – полоній і радій, та відкрито саме явище радіоактивності. і запроваджено у вжиток слово «радіоактивність» (1911р. ) . Марія Кюрі померла, вірогідно, від злоякісного захворювання крові, тому що часто потрапляла в зону випромінювання.
Радіоактивність — спонтанне перетворення нестійких ізотопів одного хімічного елементу на ізотопи іншого елементу, що супроводжується випромінюванням елементарних частинок або альфа-частинок. Радіація - це потік частинок і квантів електромагнітного випромінювання, який зумовлює іонізацію і збудження її атомів або молекул. Це електрони, позитрони, протони, нейтрони і інші елементарні частинки, а також атомні ядра і електромагнітне гамма випромінювання - рентгенівського і оптичного діапазонів. В разі випромінювання нейтральних частинок іонізацію спричиняють вторинні заряджені частинки, що утворюються при взаємодії нейтральних частинок з речовиною.
Альфа – частинки мають таку малу проникну здатність, що затримуються аркушем звичайного паперу, довжина вільного пробігу в повітрі дорівнює 2 – 9 см., а у тканинах живого організму сягає часткам міліметра. Інакше кажучи, ці частинки при зовнішньому впливі на живий організм не здатні потрапити під шар шкіри. Водночас іонізуюча властивість цих частинок надзвичайно велика, і небезпека їхнього впливу збільшується при потраплянні всередину організму разом із водою, їжею, повітрям, через відкриту рану.
Гамма - випромінювання поширюється із швидкістю світла, має найбільшу глибину проникнення – його може послабити лише товста свинцева пластина або бетонна стіна. Проходячи через матерію, радіоактивне випромінювання вступає з нею в реакцію, втрачаючи свою енергію. При цьому чим вища енергія радіоактивного випромінювання, тим більша його ушкоджувальна властивість.
ВПЛИВ РАДІАЦІЇ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ Вплив радіації на організм може бути різним , проте практично завжди він негативний. У малих дозах радіаційне випромінювання може стати каталізатором процесів, що призводять до захворювань на рак або до генетичних порушень, а у великих дозах часто приводить до повної або часткової загибелі організму внаслідок руйнування клітин, тканин. Складність у відстеженні послідовності процесів, викликаних опроміненням, пояснюється тим, що наслідки опромінення, особливо при невеликих дозах, можуть проявитися не відразу, і найчастіше для розвитку хвороби необхідні роки чи навіть десятиліття .
зовнішньому та внутрішньому. Дози опромінення дуже відрізняються й залежать в основному від того, де живуть люди. Людина опромінюється зсередини, якщо радіоактивні речовини знаходяться в повітрі, яким вона дихає, чи в їжі, у воді – такий спосіб називають внутрішнім. Джерела зовнішнього опромінення. Радіаційний фон, створюваний космічними променями, дає трохи менше половини всього зовнішнього опромінення, що його одержує населення. Чим вище підіймається людина над рівнем моря, тим потужнішим стає опромінення. Природній радіаційний фон складає в середньому 0,07 – 0,2 грей (Гр) на рік і суттєво не впливає на здоров’я людей і тварин. Упродовж усього життя та біологічного розвитку людина опромінюється від природного радіоактивного фону із двох основних джерел: земних (природних) радіоізотопів, космічних і сонячних випромінювань. Людина піддається двом видам опромінення:
Променева хвороба. ГОСТРА ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА - нозологічна форма, що розвивається при зовнішньому гама- і гамма-нейтронному опроміненні в дозі, що перевищує 1 грей (Гр) (1 Гр = 100 рад), отриманої одномоментно чи протягом короткого проміжку часу ( від 3 до 10 доби ), а також при надходженні усередину радіонуклідів, що створюють адекватну поглинену дозу. В перші години після опромінення появляється первинна реакція (рвота, лихоманка, головний біль безпосередньо після опромінення)
НЕКРОЗ (за. ГИБЕЛЬ) МОЗку. Виникає при дії на головний чи спинний мозок вузьких пучків іонізуючого випромінюванняознаки некрозу: Повна та стійка втрата свідомості (кома)атонія всіх м΄язіввідсутність реакції на сильні больові подразникивідсутність реакції на пряме яскраве світлонерухомі очні яблукавідсутність корнеальних рефлексіввідсутність окулоцефалітичних рефлексіввідсутність окуловестибулярних рефлексів
Особливо чутливі до дії радіаіїзародок плоду, що розвивається в утробі матеріОсновні наслідки такої діїзагибель плоду, новонародженого чи немовлятивідсутність (анцефалія) чи зменшення розмірів (мікроцефалія) головного мозку і черепно – мозкових нервіврозумова відсталість дитинирізноманітні захворювання очейпорушення росту і форми тілакарликовість, рахіт, зміна форми черепа і грудної кліткидеформація и атрофія кінцівокпорушення в розміщенні і будові зубівпорушення в розвитку і розміщенні внутрішніх органівсиндром Даунакрім цього можливі різні генні мутації.
СИНДРОМ ДАУНАСиндром Дауна (трисомія по хромосомі 21) — одна із форм геномної патології, при якій найчастіше всього каріотип представлений 47 хромосомами замість нормальних 46, оскільки хромосоми 21-й пари, замість нормальних двох, представлені трьома копіями . Діти з таким синдромом лікуванню не підлягають