Нині прокаріотичніорганізми населяють усі середовища існування на планеті, навіть із дужеекстремальними умовами Кількість бактерій в 1 г ґрунту може досягати сотень мільйонів і навіть кількох мільярдів, а 1 мл води міститьвід 5 до 100 тис. бактеріальних клітин. Багато видів бактерій живе в інших організмах. Це група одноклітинних і колоніальних організмів. Це екстремофільний організм, що мешкає у гарячих джерелах ізвисокою кислотністю та умістом сполук Сульфуру.
Середні розміри цих істот становлять від 0,1 до 10 мкм, проте є свої «гіганти» – спірохети можуть мати довжину 500 мкм і бути видимими неозброєнимоком Найменшими вільноживучими бактеріями є мікоплазми (лише 0,12–0,15 мкм), які приблизно однакові за розміром з найбільшими вірусами. Це найбільша з відкритих бактерій, яка в діаметрі має 0,75 мм.
Зовні клітини розташована клітинна стінка, яка забезпечує її структурну цілісність і захист. У багатьох прокаріотів клітинна стінка ззовні оточена шаром слизової речовини, який дістав назву капсули. Вона захищає клітини від висихання, механічних ушкоджень, перешкоджає проникненню вірусів, забезпечує зв’язок між сусідніми клітинами в колоніях тощо. До структур поверхневого апарату прокаріотичної клітини також належать ворсинки (пілі) і джгутики. Ворсинки – це невеликі порожнисті вирости клітини, які забезпечують її прикріплення до різних організмів і субстрату. На поверхні тіла багатьох прокаріотів є джгутики – органели руху, якізабезпечують пересування клітин у просторі. Будова прокаріотичної клітини.
Багато бактерій (спірили, холерний вібріон) здатні до самостійного рухуза допомогою джгутиків – такі організми будуть плавальними. Повзальні бактерії – ціанобактерії, сіркобактерії – можуть пересуватися твердим субстратом за допомогою білкових фібрил, які містяться в клітинній оболонці. Холерні вібріони. Рух прокаріотичної клітини. ціанобактерії
Обов’язковим компонентом поверхневого апарату прокаріотичної клітини є плазматична мембрана. За хімічним складом мембрана є білково-ліпідною. У мембранах багатьох прокаріотів виявлено специфічні ліпіди, яких немає в мембранах еукаріотів. У цитоплазмі є такі структурні елементи, як рибосоми, цитоскелет, плазміди, включення. Рибосоми – це немембранні органели, які забезпечують синтез білків. За структурою рибосоми прокаріотів і еукаріотів подібні, однак рибосоми прокаріотів мають менші розміри. Цитоскелет виконує багато функцій, здебільшоговідповідаючи за форму клітини та за внутрішньоклітинне транспортування. У клітинах багатьох прокаріотів поряд з нуклеоїдом містяться позахромосомні кільцеві молекули ДНК, що дістали назву плазмід. З їх допомогою бактеріальні клітини здатні обмінюватися деякими генами, що має важливе значення в забезпеченні їхньої пристосованості до умов існування. Будова прокаріотичної клітини.
Найчастіше прокаріоти розмножуються нестатевим поділом клітини навпіл (бінарний поділ) або ж множинним поділом (ціанобактерії). Цим організмам властивий високий темп розмноження. За сприятливих умов час поділу для багатьох видів коливається в межах від 15 до 30 хвилин. У прокаріотів відсутнє статеве розмноження, проте існує статевий процес, який полягає в обміні між різними організмамигенетичною інформацією. Це відбувається під час процесу, що називають бактеріальною кон’югацією – обміну ділянками ДНК (плазмідами) через цитоплазматичні місточки між клітинами.розмноження
Несприятливі умови прокаріоти переживають за допомогою спор – клітин з пониженим метаболізмом, оточених багатошаровою оболонкою, стійких довпливів, нищівних для звичайних клітин. Спороутворення слугує якдля переживання несприятливих умов, так і для розселення бактерій. Спори можуть витримувати високі рівні ультрафіолетового випромінювання, гамма-випромінювання, дезінфікуючих засобів, нагрівання, тиску і висушування, а в деяких випадках – можуть виживати навіть у космічному просторі.спори. Спори Geobacillusstearothermophilus,утворені внаслідокдії високихтемператури і тиску,можна бачитиміцну оболонку тавнутрішній вмістспор.
Археї були відкриті у 1977 р. К. Воузом, який разом із своїм аспірантом Дж. Фоксом порівнював послідовності нуклеотидів у генах16 S- р. РНК різних організмів. Одного разу вони виявили мікроорганізми, в яких нуклеотидні послідовності р. РНК відрізнялися від р. РНК бактерій і еукаріотів. Це стало однією із най важливіших наукових подій ХХ ст. Нова група отримала назву АРХЕЇ (від грец. археос – дуже давній) і новий таксономічний ранг – домен.
Спочатку їх було виявлено в екстремальних середовищах, але потім було знайдено в усіх типах екосистем. Деякі з них живуть за дуже високих температур, часто вищих ніж 100 °C, наприклад ті, котрих знайшли в гейзерах (температура +45 ... +113 °С), інших знайдено в дуже холодних середовищах . Археї можуть існувати в надзвичайно солоних водах, зокрема багато з них живе в Мертвому морі та на півдні затоки Сан-Франциско, надаючи їй яскравих кольорів: від червоного до зеленого. АрхеїАрхея Pyrolobus fumariіЖивуть поблизу підводних гідротермальних джерел за температури 106 °С та р. Н5,5. ДНК цих мікроорганізмів стабільна за рахунок великого відсотка нуклеотидних пар гуанін-цитозин, а клітина не руйнується внаслідок особливостей будови мембран.
Археї мають свою незалежну еволюційну історію і характеризуються багать-ма рідкісними властивостями, що відрізняють їх від бактерій та еукаріотів. Які жце особливості?1. Геном археїв представлений дволанцюговою ДНК у нуклеоїді та кільцевими плазмідами. Містить білки-гістони, унікальні інтрони, що відрізняються від еукаріотичних. Гени т. РНК та р. РНК археїв різняться між собою специфічним складом й послідовністю нуклеотидів.2. Клітинна оболонка архей не містить муреїну, в багатьох видів утворена поверхневими білками (так званий S-шар) та псевдомуреїном. Оболонка здійснює ефективний захист, і тому, можливо, археї ніколи не утворюють спор для існування за несприятливих умов, як це є у бактерій.3. Клітинні мембрани різняться структурою й хімічним складом, що визначають їхню більшу стійкість за екстремальних умов існування. У археїв мембра ни одношарові, утворені з особливих фітанолгліцеридів, а не фосфоліпідів, як в інших клітинних організмів.4. Рухи забезпечуються джгутиками, відмінними від джгутиків бактерій: ростуть шляхом приєднання субодиниць білка флагеліну від основи, джерелом енергії для їхнього руху є АТФ тощо.5. Розмноження нестатеве (бінарний поділ, множинний поділ, фрагментація й брунькування).6. Живлення хемоавтотрофне й хемогетеротрофне з використанням найрізноманітніших джерел енергії: світла, органічних сполук, амоніаку, йонів металів, водню та ін. Археям притаманні унікальні метаболічні процеси: бактеріородопсиновий,фотосинтез і метагенез. Археї
За способом живлення поміж архей переважають хемосинтетики. АрхеїГетеротрофні метано-утворювальні археїЕкосистема «чорних курців»«Чорні курці» –гідротермальні джерела в рифтових зонах світового океану, температура води яких понад 300°С, насичена отруйними сполуками сірки та важких металів з кислотністю 2,2–2,8 та дуже високим тиском. Основу харчового ланцюга становлять хемотрофні археї.
АрхеїПредставники архей (зліва на право): 1 – пірококус (Pyrococcus furiosus) – є джерелом ферментів у біотехнології; 2 – метанобревібактер (Methanobrevibacter smithii) з кишечнику людини;3 – фероплазма (Ferroplasma acidophilum), яка проживає за р. Н 0;4 – термококус, яка витримує великі дози радіації
Біологічна роль прокаріотів. Автотрофні організми є продуцентами, утворюючи первинну органічну речовину. Проте не завжди роль фототрофних прокаріотів є позитивною, зокрема інтенсивне розмноження ціанобактерій спричинює «цвітіння» води. Різноманітна роль гетеротрофних прокаріотів. Паразитичні організми спричиняють захворювання людини, тварин і рослин. Симбіотичні прокаріоти співіснують із грибами, рослинами чи тваринами. Сапротрофні прокаріоти руйнують мертву органічну речовину, перетворюючи її на неорганічні сполуки, доступні для подальшого використання автотрофами, замикаючи колообіг речовин. Значна різноманітність хімічних реакцій, які є основою метаболізму прокаріотів, зумовлює важливу роль їх у багатьох колообігах. Азотфіксувальні та нітрифікувальні бактерії є необхідними для перетворень нітрогеновмісних сполук, сіркобактерії беруть участь у перетворенні сполук Сульфуру, залізобактерії окиснюють ферумвмісні речовини.роль прокаріотів
Актинобактерії роду Стрептоміцес дають людині близько половини відомих науці антибіотиків. Використання прокаріотів людиною. У зразках води й ґрунту, взятих на території заводу з переробки пластикових пляшок, булознайдено бактерії невідомого раніше виду ідеонела (Ideonella sakaiensis). Ці бактерії для свого живлення використовують пластик, розкладаючи його на безпечні для природи компоненти всього за 6 тижнів. Здатність бактерій руйнувати різноманітні органічні сполуки використовують у переробці відходів, збиранні розлитої нафти. Використання прокаріотів
Бактерії також використовуються в біологічній боротьбі зі шкідниками. Bacillus thuringiensis Частіше за все для цього використовується Bacillus thuringiensis (також відома під назвою BT), грам-позитивна ґрунтова бактерія. Підвиди цієї бактерії використовуються як інсектицид, специфічний до лускокрилих, що продається зараз комерційно. Через свою специфічність ці засоби вважаються екологічно дружніми, майже без негативного ефекту на людину, дику природу, запилювачів і на інших корисних комах. Використання прокаріотів Використання прокаріотів людиною
Людина навчилася за індикаторними мікроорганізмами, які можуть окиснювати метан і пропан, проводити пошуки нафтових і газових родовищ. Завдяки здатності швидко рости, простій будові геному прокаріоти широко використовуються в генети ці та біотехнології. Завдяки генній інженерії людство використовує бактерії для отримання інсуліну, факторів росту, антитіл тощо. Використання прокаріотів Використання прокаріотів людиною
Археї та молекулярна біологія. Термостабільна ДНК-полімераза,отримана від Pyrococcus furiosus,уможливила винайдення полімеразної ланцюгової реакції як простого ташвидкого методу ампліфікації ДНК (створення багатьох копій). Використання прокаріотів людиною. Використання прокаріотів Створюючи мутації в бактеріальній ДНК, учені можуть визначати функцію генів. Сучасні відкриття уможливили використання ферментів архей у молекулярній біології .