Але для кого ж це свято? Відгадайте, а потім цих дітей радо привітайте. ( На кожне питання діти відповідають? «Ми!») До школи радо хто спішить? Уроки хто старанно вчить? Хто хоче все на світі знать? Уміє і читать - й писать? Хто радує і тат, і мам? Хто кожну справу робить сам? Хто дружно й весело співає? Родину щастям зігріває? Усі їх завжди пізнають. Скажіть-но, як цих діток звуть?
Матуся й тато — два крила дитини,Які допомагають в світ злетіти. Це світлий вогник і тепло родини,Що не дають людині збайдужіти. Матуся й тато — сонечко крилате,Яке дає і силу, і наснагу. Від них обох залежить так багато,Щоб дітям вирости й отримати відвагу,Щоб доля діток зіркою світила,Батькам щодня належить працювати. Бо щоб дітей поставити на крила,Потрібно сили і снаги багато.
Ну і мама! Ну і тато!Наче справжні дошкільнята!Нічогісінько не знають –Смішно і казать комусь, –Бо щодня мене питають. Лиш одне: «Чому?» й «Чому?» - Ти чому образив Віту? - А чому отримав двійку - І чому прийшов так пізно? - Ти чому в шкарпетках різних? - Ти чому такий непослух? - А чому не стелиш постіль? - А чому портфель без ручки? - І чому такий синець? - Ох, настане мій кінець! Не поясниш їм ніколи – Хоть би й дуже захотів… Треба їх віддать до школи – Хай питають вчителів. Трішки гумору!