Презентація "Різнокольоровий світ європейського живопису. Імпресіонізм. Постімпресіонізм"

Інтегрований курс «Мистецтво» за підручником Л. Масол. Мінливість вражень імпресіоністівтема 5-6

ІмпресіонізмІмпресіонізм (франц. Impressionisme від impression - враження) - напрям у мистецтві останньої третини 19 початку 20 ст. Найповніше виявився імпресіонізм  у французькому живописі. Мав поширення також у скульптурі, літературі, музиці, театрі. Імпресіонізм склався у Франції в 60-х pp. 19 ст., досяг розквіту в 70-80-х pp. Став основою для течій постімпресіонізм та неоімпресіонізм Художники. Пісарро, Мане, Моне, Сіслей, Ренуар та інші видатні майстри не були прийняті на чергову виставку в 1863 р." Салон«, яка приносила славу художникам. Вони влаштували свій “Салон відринутих”.

Вперше імпресіоністи експонували свої твори на виставці 1874 у Парижі. Учасники: К. Моне (картина "Враження. Схід сонця" - "Impression. Soleil levant", - 1872, Музей Мармоттан, Париж), О. Ренуар, К. Піссарро, Е. Дега, А. Сіслей, Б. Морізо, Е. Мане, який був зв'язаний з імпресіоністами в 70-80-х pp. Імпресіонізм. Становлення.

Враження. Схід Сонця, 1872

Едуард Мане (1832-1883)Народився в Парижі (Paris) 23 січня 1832 року. Батько Август Мане був французьким суддею. Практично все життя прожив в Парижі, де в 1850-56 вчився в школі мистецтв пана Т.  Кутюра (T. Couture). Вже в перших своїх творах виступив проти офіційного академічного мистецтва, протиставляючи йому зображування реальної дійсності, простих повсякденних явищ навколишнього життя, зокрема паризького життя. В багатьох своїх творах був предтечею імпресіонізму. Однак відрізняло його від імпресіоністів те, що він не відмовився від широкого мазка, не препарував,не розкладав, не розчиняв предмети у світлоповітряному середовищі. Полотна: "Кабак" (1877), "Бар "Фолі-Бержер"(Le Bar aux Folies-Bergère) (1881-82), низка портретів. Найвідоміші картини: "Сніданок на траві" (1863), "Олімпія" (1863), “Флейта" (1866). Твори зберігаються в Луврі, Музеї Імпресіонізму в Парижі. Бар "Фолі-Бержер», 1882

Твори Едуарда Мане. Лола з Валенсії, 1862 Читання, 1868 В оранжереї, 1879

Твори Едуарда Мане. Аржантей, 1874 В човні, 1874 Олімпія, 1863

Клод Оскар Моне (1840-1926)Народився в Парижі 14 листопада 1840 року. У 1851 році у школу мистецтв у Гаврі. Вчився в Ежена Будена, а з 1863 — в майстерні Шарля Глейра. У 1861—1862 роках приймав участь у війні в Алжирі. У творчості найяскравіше розв’язана проблема імпресіонізму – гармонія світла і повітря. Моне десятки разів втілює той самий мотив (його знамениті “Копиці”, “Руанський собор”), бо його цікавлять ефекти освітлення в різну пору доби або в різні пори року. Він найперше зігнав зі своєї палітри чорний колір, вважаючи, що такого немає в природі і що навіть тіні насправді кольорові. Мить, захоплена потоком життя, пульсація великого міста (“Бульвар Капуцинок у Парижі”, “Скелі в Бель Іль”, “Вид Темзи і парламенту у Лондоні”, “Туман у Лондоні”) побачені пильним оком. Але світ Моне поступово втрачає свою матеріальність і перетворюється на гармонію кольорових плям. Тюльпани Голландії, 1872

Захід, 1883

Твори Клода Моне Вулиця Сен-Дені в день національного свята, 1878 Соняшники, 1881

Лондон, Парламент. Сонце, що пробивається крізь туман, 1904 Парламент, ефект туману, 1904 Клод Моне. Серії. Парламент

Руанський собор увечеріРуанський собор. Руанський собор. Гармонія в коричневих тонах. Клод Моне. Серії. Руанський собор

Каміль Жакоб Пісарро (1831-1899)Народився на Антильських островах, скоро переїжджає з сім’єю до Парижа. Багато працює на пленері. Малював тільки пейзажні – Париж та його околиці, сприймаючи місто як живий організм, що здатен змінюватись залежно від пори року, степені освітленості. Він рідко використовує фрагментарну “випадковість” композиції, надаючи перевагу побудові своїх творів.“Бульвар Монмартр” (бузкові сутінки, сірий ранок, блакить зимового дня)“Червоні дахи”Пісарро часто звертався до міського пейзажу (“Бульвар Монмартр”, 1897, Ермітаж, Санкт-Петербург; “Оперний проїзд в Парижі”, 1898, ГМІЇ, Москва). У 2-ій половині 1880-х років Піссарро використовував інколи живописну техніку неоімпресіонізму. Піссарро грав одну з головних ролей в організації виставок імпресіоністів. Червоні дахи

Твори Каміля Пісарро Млин у Кноку. Уранішнє сонце на снігу, 1895 Понтуаз. Берег Уази, 1872

Автопортрет, 1873 Вечір в селі Вуазен, 1872 Твори Каміля Пісарро Площа Карусель в Парижі, 1900

Вечір в селі Вуазен, 1872Італійський бульвар. Уранішнє сонце, 1897 Лувесьєн. Дорога до Версаля, 1870 Твори. Каміль Пісарро

Оперний проїзд в Парижі, 1898

Альфред Сіслей (1839-1899)Сіслей народився 30 жовтня 1839 р. в Парижі. Поступив в майстерню Шарля Глейра, де зближувався з К. Моне, О. Ренуаром і Ф. Базілем, разом з якими він незабаром утворив товариство імпресіоністів. Найбільший вплив на Сіслея як на художника мали британські майстри Уїльям Тернер, Джон Констебл і Річард Паркс Бонінгтон, а також французи Каміль Коро і Гюстав Курбе. Один з провідних майстрів імпресіонізму, Сислей писав невибагливі по мотивах пейзажі околиць Парижа, відмічені тонким ліризмом і витримані в свіжіше і стриманій світловій гаммі. Пейзажі Сислея, передавальні справжню атмосферу Іль-де-Франса, зберігають в собі особливу прозорість і м'якість природних явищ всіх пір року. Його чарівливі зображення природи з легким відтінком смутку зачаровують дивною передачею настрою в даний момент часу. З середини 1880-х років в творчості Сислея наростають межі барвистого декоративізму.

Сена навесні, 1876 Містечко Вільнев на березі Сени, 1872 Сена в Пор-марлі, 1875 Альфред Сіслей

Ранній сніг в Лувесьенны, 1870 Село Хелленкаффе, 1874 Твори Альфреда Сіслей. Повінь в Марлі, 1876

Натюрморт, 1880

Ілен Жермен Едгар Дега (1834-1917)В ранній період своєї творчості Деґа писав картини на історчні теми ("Сцена з війни в середні віки", 1865, Париж); реалістичні портрети, які позначені виразністю і тонкістю малюнка ("Портрет молодої жінки", 1867, Париж). Тематка його картин типова для імпресіоністів: будні театру, в основному балету, та іподроми, а також жінки за туалетом і жінки трудящі – пралі, гладильниці, модистки. В його картинах немає легкого серпанку, неодмінного в імпресіоністів. Іронічно, навіть саркастично, зображав Дега будні балету: тут нудно, незручно, важко, танцівниці негарні й виснажені, жокеї і пралі змучені працею. Люди відчужені і нескінченно самотні. На відміну від імпресіоністів, чиїх поривів до перебіжного він не поділяв, Дега шукав головне, характерне, виразне, відкидаючи випадкове. Колорит його досягає проникливої звучності.

Арія собаки, 1877 Абсент, 1876 Твори Едгар Дега

Зірка, 1877 Прима, 1877 Твори Едгара Дега

Балерини на уклонах, 1885

Чотири танцівниці, 1884

Танцювальний клас в Опера, 1872

Жорж П’єр Сера (1859-1891)Французький живописець і графік. Вчився в паризькій Школі витончених мистецтв (1878-1879); працював в основному в Парижі. Засновник перебігу неоімпресіонізму (дівізіонізма, пуантилізму). Писав великі фігурні композиції і пейзажі. Вивчаючи закони кольору і світла, оптичні ефекти, Сера намагався створити наукову основу для вирішення колористичних, світлоповітряних і просторових завдань. Витончений по малюнку, тонкий по колірних поєднаннях, живопис Сера, з його мозаїчно-дробовою структурою, в цілому носить трохи розсудливий, відвернутий характер. Сера вивчав наукові аспекти сприйняття світла і кольору і розробив на їх основі живописну техніку дівізіонізма, живопису дрібними точковими мазаками чистого кольору. Для його пейзажів ("Захід сонця. Гранкан", 1885; "Рибальські човни в Порт-ан-Бессен", 1888), багатофігурних картин-панно з сценами паризького життя ("Недільна прогулянка на острові Гранд-тисне", 1884-1886) характерне чітке, раціоналістична побудова композиції, світла, мерехтлива колірна гамма, орнаментальна площинна, близька стилю модерну. Берег Ба-Бютен, Онфлер, 1886

Сена біля Курбевуа, 1885 Ейфелева вежа, 1889 Твори Жоржа Сера

Канкан, 1889 Цирк, 1890-1891 Твори Жорж Сера

Жінка, що пудриться, 1888-1890 Порт-ан-Бессен, 1888 Твори Жоржа Сера

Поль Сіньяк (1863-1935)

Пуантелізм Поля Сін’яка

Твочо-практична робота: «Настрій»Техніка виконання нанесення відбитків пуантелізм Обаднання : папір, фарби, ватні палички, фломастери

Колірне коло. Основні та похідні кольори.

Поєднання відтінків для створення композиції

Приклад роботи у техніці пуантелізму