Презентація робота з дитячою книгою "Зірка Мензатюк "Небилиці про рукавиці" ІІ частина

Небелиці про рукавиці(11 частина)ЗІРКА МЕНЗАТЮК

СКОРОМОВКАЯ на руку рукавицю. Одягаю брату Грицю. Він незграбний, ще маленький,Хай не мерзне мій рідненький.

Давайте пригадаємо: Хто є головним героєм твору? Що було дивним для двірнички Фросини? Як називалась наука про яку говорив професор Петро Петрович?

Та найдужче здивувалися з рукавичного дерева депутати міської ради. — Питання рукавицевиростання треба без зволікання ставити на голосування! — загаласували вони, почавши своє засідання. — Ні, питання рукавицезбирання вимагає доопрацювання! — загаласували інші. І так вони галасували й голосували, голосували й галасували, а деревце стояло собі, і рукавиці з зелених поволі робилися жовтими, жовтогарячими, червоними, вишневими. Бо вже настала глибока осінь! Щодень під деревце прибігали діти. Вони також дивувалися, а дужче раділи. Вони підскакували з утіхи, плескали в долоні й танцювали. — У світі бувають хлібні дерева, динні дерева, залізні дерева! Якщо на деревах ростуть паляниці, то хай виростають і рукавиці! — приспівували вони, танцюючи.

Одне дітям було жаль: що всі рукавички — ліві. Тому діти бігли собі гратися в хованки, в класики, в резинки, справді-бо: навіщо їм рукавички геть усі ліві й жодної правої? Тільки Оксанці придалася б саме ліва рукавичка. Вона лишалася коло деревця, коли інші діти було собі побіжать, і казала: — Краще я не візьму цю рукавичку до пари до своєї правої! Краще я взимку загублю праву до пари! Хай тоді виростуть ще й праві рукавиці. І тільки-но випав сніг, вона загубила другу рукавицю. То була ніч не новорічна, але однак чарівна (а треба сказати, що чарівних ночей є значно більше, ніж не чарівних). Отож усе трапилось, як і першого разу: рукавичка лежала, лежала, а потім взяла й проросла, а тоді взяла й зацвіла, а тоді нарешті вкрилася рукавицями. Правими, як і належало. — Ото придумали! — мовила двірничка Фросина. — Може, тут справді заведуть рукавичний сад?

І вона знов увесь день не мела сходів, не мила коридорів, не поливала мальви під вікнами, бо якщо буде сад, то й працювати випадає садівникам, а не їй, двірничці. Депутати міської ради знову поставили це питання на голосування, професор Петро Петрович написав дуже мудру наукову працю "Про рукавиці, що літають, наче птиці". Одне тільки було прикро: тепер, коли виросло стільки правих рукавиць, не лишилося торішніх лівих! Куди вони поділися? Хтозна... А куди дівається опале осіннє листя? Чи відлітає у вирій? Чи губиться між сторінками книжок, куди його кладуть замріяні дівчата? Чи ховається в порожніх гніздах? Ліві рукавички теж кудись поділися, як торішнє листя. А праві з зелених потроху робилися жовтими, жовтогарячими, червоними, вишневими і — розвівалися за вітром.

На весну в місті не стало жодних рукавичних дерев. Мабуть, вони за одне літо витикаються, виганяються, родять і всихають. Тільки проростають надто рідко. А рукавичкам таки хочеться прорости, тож-то вони й губляться, і діти нітрохи в тому не винні. Щоправда, чарівних дерев і так вистачає. Дерев, що вміють осяяти місто, засвітившись, мов люстри.

Давайте пригадаємо: Хто є головним героєм твору? Що було дивним для двірнички Фросини? Як називалась наука про яку говорив професор Петро Петрович? Що вирішила зробити дівчинка наступної зими? Що трапилось з рукавичними деревами навесні?

Домашнє завдання: В хрестоматіі читати с. 106-110 Пройти тест