Біологічні особливості родини ЗлаковіЖивуть злакові переважно на відкритих освітлених місцях, тому їхні листки вузькі та довгі (щоб зменшити випаровування). Серед злакових є самозапильні та перехреснозапильні рослини. Запилюються вітром, до якого й пристосовані їхні квітки: вони дрібні та непоказні, мають довгі тичинкові нитки та легкий пилок, маточка з перистоволосистою приймочкою, що добре вловлює пилок. Плід — зернівка, більшу частину якої становить ендосперм. Поширюються вітром, тваринами, водою. Пристосуваннями до поширення є наявність остюків, волосків, лусочок тощо. Злакові дуже добре розмножуються вегетативно за допомогою кореневищ, повзучих надземних пагонів. Саме тому вони рідко ростуть поодинці.
Господарське значення родини Злакові Перше місце посідають хлібні та круп'яні культури, серед яких пшениця м'яка, пшениця тверда, рис посівний і кукурудза є основними харчовими рослинами людства. В Україні вирощують також овес, жито, ячмінь, просо тощо. Із вівса посівного роблять вівсяні крупи та пластівці, із жита посівного — дуже корисний житній хліб, з ячменю звичайного — перлові та ячні крупи. Зернівки проса посівного після очищення від плівок дають пшоно, а в неочищеному вигляді є важливим кормом для птахів. Не менш важливим є також використання кормових злакових культур. Концентровані корми та зелену масу отримують з кукурудзи, ячменю, вівса. Кращими з кормових трав є тимофіївка лучна, лисохвіст лучний, тонконіг лучний, стоколос безостий, житняк гребінчастий, костриця лучна тощо. Є серед злакових і лікарські рослини (кукурудза, пирій).
Господарське значення родини Злакові Рослини, що використовують у косметиці (з рисового борошна виробляють найвишуканіші види пудри),Рослини, з яких виготовляють папір, кошики, капелюхи (рис, жито, очерет), Декоративні рослини (шовкова трава),Трубочки для коктейлів з очерету,Чимало серед злакових і бур'янів (пирій, илоскуха, мишій). Отже, родина Злакові важлива своїми зерновими, кормовими та технічними культурами
Родина ЦибулевіЦибулеві або часнико́ві —родина однодольних рослин, що налічує близько 750 видів багаторічних, трав'янистих рослин, що мають видозміну пагону — цибулини. Для багатьох представників родини характерний різкий специфічний запах, який пов'язаний із вмістом великої кількості летких ароматичних речовин — фітонцидів, які пригнічують життєдіяльність бактерій. Крім того, вони містять багато вітамінів.
Біологічні особливості родини Цибулеві Листки та цибулини цих рослин багаті на цукри, вітаміни С, В. Дикорослі види — цибулю ведмежу, цибулю переможну та інші можна вживати і в їжу, і як лікарські рослини. Серед цибулевих є багато гарноквітучих рослин, але їхнє використання в декоративному садівництві обмежується специфічним запахом. Отже, родина Цибулеві найвідоміші своїми овочевими і декоративними культурами.
Господарське значення родини ЦибулевіВ Україні в природніх умовах росте понад 40 видів цибуль. Найбільш відомим видом є цибуля городня. Інший вид роду Цибуля – це часник, який ботаніки називають цибулею посівною. Цибулина часника складається з окремих невеликих цибулинок – зубків, і вся вона оточена білою оболонкою. Цибулеві використовують у їжу. У медицині. Декоративному садівництві. У консервному виробництві. Отже, родина Цибулеві найбільш відома своїми овочевими культурами.
Родина Лілійні Лілійні – це група однодольних рослин, найхарактернішими ознаками яких є тричленно яскраво квітка та підземні запасаючі органи – цибулини. Лілійні – це невелика родина, яка об'єднує близько 470 видів, поширених у помірних та субтропічних регіонах Північної півкулі. У флорі України представлені такі роди, як Лілія, Тюльпан, Рябчик, Зірочки та ін.
Біологічні особливості родини Лілійні Лілійні – це комахозапильні рослини, тому квіти у більшості з них ароматні, з великою кількістю нектару. Цвітуть і плодоносять навесні, після чого надземна частина відмирає, а цибулини залишаються у ґрунті до наступної весни. Плід – довгаста коробочка із плоскими насінинами. Насіння у них поширюється шляхом розкидування, тому квітки, а згодом і плоди, утворюються на видовжених стеблах. Прямостояче, пружне стебло з дозрілими плодами розгойдується і викидає насіння. Воно оточене крилоподібною тонкою каймою і легко поширюється вітром. У деяких лілійних (зірочки жовті) насіння має ніжні та соковиті утвори для приваблювання мурах, які його й поширюють. У лілійних добре розвинене вегетативне розмноження, яке здійснюється за допомогою дочірніх цибулинок. Отже, найголовнішими особливостями лілійних є наявність видовжених квітконосних стебел, цибулин, вегетативного розмноження, комахозапилення та ін.
Господарське значення родини Лілійні Лілійні є чудовими декоративними рослинами. Для весняного оздоблення квітників чи ділянок використовують тюльпани. У культурі їх налічується понад 8 тисяч сортів. Лілії приваблюють людину красивими квітками та приємним запахом. Найчастіше вирощують лілію білу, лілію тигрову і лілію королівську. Нині відомо понад 2000 сортів і садових форм лілій. Отже, родина Лілійні найбільш відома своїми декоративними рослинами.
Із родини Лілійні до Червоної книги України занесені такі види, як рябчик шаховий, рябчик малий, рябчик руський, лілія лісова, тюльпан гранітний, тюльпан дібровний, тюльпан скіфський, тюльпан Шренка та ін. Рябчик шаховий. Лілія лісова. Тюльпан гранітний. Тюльпан Шренка Тюльпан скіфський
Поміркуйте й обговоріть ситуацію Кожен / кожна з вас бачили засушені рослини й знаєте, що можна спеціально зробити певний засушений зразок. Але як це правильно зробити? Що треба враховувати для того, щоб такі засушені рослини зберігалися довго, роками й навіть століттями? І головне: навіщо люди це роблять?
Гербарій Слово "herba" перекладається з латини, як «трава, рослина», а в польській мові "herbata" означає «чай», бо раніше його виготовляли з трав. Слово «гербарій» у перекладі означає «травник» або «книга про трави». Наукова спільнота називає гербарієм колекцію спеціально зібраних засушених рослин, призначених насамперед для їхнього наукового вивчення, а також використання під час навчання. Гербарії дають можливість зберігати рідкісні екземпляри, які знаходять ботаніки на різних континентах і в різних країнах
Науковий гербарій може містити інформацію про наявність виду на певній території, його поширення, коли й ким цей вид було зібрано тощо. Важливим елементом наукового гербарію є гербарна етикетка. Саме вона відображає основну інформацію про спостереження окремого виду в певному місці конкретним спостерігачем (мал. 18.1, с. 96). Учені-ботаніки вважають, що етикетка важливіша за зразок. Якщо є рослинний екземпляр, але відсутня до нього етикетка, то такий гербарний зразок не має жодної наукової цінності
Головні елементи етикетки Назва виду. Зазвичай використовують наукову назву виду латинською мовою. Додатково можна навести українську назву. Назва родини, до якої належить зібраний зразок. Тут також, як правило, зазначається наукова назва родини латинською мовою. Місце збору. Надається коротка характеристика місця збору, зокрема, адміністративна (околиці населеного пункту, район, область, країна) та екологічна (наприклад, сосново-грабовий ліс на правому березі р. Збруч. У вологій лісовій балці поруч зі струмком). У сучасних зразках часто також надаються координати місця збору. Дата збору. Ким зібрано і ким визначено
До винаходу світлин єдиним документальним підтвердженням зростання окремих видів на певних територіях був гербарний зразок. Сьогодні ми робимо світлини рослин і розміщуємо їх у цифрових базах даних, але гербарій досі залишається важливим науковим інструментом. Річ у тім, що на світлинах не завжди можна побачити необхідні ознаки для правильного визначення рослин, тому що більшість із них дуже дрібні. А гербарний зразок можна дослідити за допомогою мікроскопа й розглянути ці особливості будови. Гербарій зберігається і є чудовим матеріалом для навчання впродовж довгих років. Найважливіший гербарний екземпляр — це типовий (автентичний) зразок, який використано для опису нового для науки виду. Такий зразок — це еталон, із яким умовно порівнюють решту екземплярів цього виду в процесі визначення
Гербарій часто використовують науковці, які займаються ботанічною географією — наукою, що вивчає основні закономірності поширення рослин Земною кулею залежно від клімату, особливостей рельєфу, рівня зволоження тощо. Гербарій є одним із небагатьох способів вивчати флору далеких країн (мал. 18.2)
Поділіться своїми думками. За визначенням, «національне культурне надбання — це сукупність унікальних культурних цінностей, об’єктів культурної спадщини, що мають виняткове історичне значення для формування культурного простору України». Як ви вважаєте, чому в переліку наукових об’єктів, що становлять національне надбання України, є гербарії? Чому і навіщо їх охороняють і зберігають?
Щодо основних правил роботи з гербарієм Виготовлення гербарного зразка виконується поетапно. Насамперед у природі збирають рослини, які не мають пошкоджень шкідниками чи хворобами та на яких є максимальна можлива кількість органів. Особливо важливо, щоб на рослині були органи розмноження: квітки та / або плоди, спороносні колоски, соруси, стробіли, коробочки для вищих спорових рослин. Коли рослина обрана й зібрана, її кладуть під гербарний прес — спеціальний пристрій для висушування гербарію (мал. 18.3)
На одній із дощечок розміщують кілька аркушів паперу, а на них — обережно розправлену рослину. Далі зверху кладуть ще кілька аркушів паперу і на них — наступну рослину. Коли помістили всі зібрані зразки в гербарний прес, їх треба накрити другою дощечкою й туго перев’язати мотузкою чи паском. Папір необхідний для всмоктування з рослини вологи. Для отримання гарного зразка слід щодня змінювати папір у пресі на сухий. Коли рослина повністю висохла, її поміщають в обкладинку — папір великого формату, який складається «книжечкою» і всередині якого розташовують висушений зразок рослини.
Зберігання гербарію потребує особливих умов. Зразки збирають в окремі папки по кілька екземплярів для більш зручного зберігання й користування (мал. 18.4). Ці папки лежать у спеціальних шафах. У приміщенні слід дотримуватися певного температурного режиму та вологості повітря. Надмірна волога й висока температура призводять до розвитку грибів і появи шкідників, які псують гербарний матеріал. У сучасних гербаріях установлений клімат-контроль, який підтримує температуру й рівень вологи на належному рівні.
Поділіться своїми думками Відомий французький філософ та енциклопедист Жан-Жак Руссо захоплювався збором рослин і створенням власного гербарію. Він писав: «Той, чий погляд відкритий для принад рослинного світу, не потребує численних книг, щоб зрозуміти їхню красу. Лише одна книга вимагає невпинного вивчення — це книга природи». Що мав на увазі Жан-Жак Руссо? Чи погоджуєтеся ви з його думкою?
