Презентація "Родові програми, призначення людини або для чого ми вчимо біологію"

Родові програми, призначення людини або для чого ми вчимо біологію11 клас, Біологія та екологія Кириченко Т. Г., вчитель біології КЗ «Ліцей № 19 Нікопольської міської ради»

РОДОВІ ПРОГРАМИДавайте поговоримо по дорослому. Кожний з нас в свій час задається питанням, хто він, яку роль йому судилося зіграти в цьому світі, в чому є його призначення. Я пропоную вам спробувати відповісти на це запитання, глянувши з моменту входу в цей світ, з моменту нашого народження. Щоб зрозуміти, навіщо ми народжуємося саме в цій родині, чому саме ця точка входу в життя визначає всю нашу подальшу долю. «Як зверху так і знизу» - кажуть, саме такий напис залишив на Смарагдовій скрижалі давньоєгипетський бог Тот, бог мудрості, знань і письма. Все, що відбувається на одному рівні реальності, відбувається і на всіх інших рівнях. Тому спробуємо пошукати відповіді та провести аналогії нашого життя з тими процесами, що відбуваються в навколишньому світі, світі Природи.

«Хто ти, звідки і куди прокладаєш свій шлях, людино?»Кожен з нас – матеріальне втілення випадкової зустрічі двох статевих клітин наших батьків. Нам взагалі випав унікальний шанс народитися. Кожен з нас - всього одна з 70 міліардів різноманітних комбінацій зигот, які могли би утворитися при заплідненні. В наших хромосомах записана генетична пам’ять незчисленних поколінь наших предків, які віками зберігали і передали нам естафету життя. Ми генетично є гілками цього величного родинного дерева, яке дає нам сили і наснагу жити, щоб передати цю естафету далі, своїм дітям. За спинами кожного з нас стоять наші батьки, за ними – їх батьки, і далі з глибини віків, збільшуючись в геометричній прогресії, нас підтримують ті, чиї гени часто вібрують в нас їх нездійсненими мріями і сподіваннями. Порахуйте, яка це сила. Тому іноді нам і буває важко в цьому могутньому хорі почути голос власних бажань, щоб обрати свій єдиний вірний життєвий шлях. А його вибір буде залежати від багатьох факторів.

Реалізація закладеної в наших генах інформації – складний процес. Давайте згадаємо молекулярну біологію. Ми отримуємо від батьків готовий набір генів, які повторюються в кожній новій клітині, утворення яких запустив поділ нашої першої клітини - зиготи. ДНК наших хромосом містить повний набір інструкцій, що будуть реалізовані під час активації, експресії генів. Тобто, експресія генів – це виконання наказів у відповідності до інструкції ДНК в залежності від потреб організму. Регуляція експресії дозволяє існування різних фенотипів у клітин, що мають ідентичні геноми; це своєю чергою обумовлює гнучкість живих систем та можливість адаптації - пристосування до зміни середовища. Тому навіть однояйцеві близнюки будуть мати свої фізичні, фізіологічні та психологічні відмінності, не дивлячись на ідентичність генетичного матеріалу бластул вихідної зиготи, з якої вони утворилися. Регуляція експресії генів, їх періодичне включення та виключення на різних етапах реалізації генетичного матеріалу, разом із можливими збоями при передачі спадкової інформації під час експресії, дозволяє формувати мінливість, другу після спадковості унікальну властивість живих систем. Ці два з основних проявів життя забезпечують його функціонування вже понад 4 млрд. років та наділяють кожного з нас неповторною унікальністю. Тому, мабуть, в цьому сенсі мав рацію Ламарк, стверджуючи, що все різноманіття живої природи є результатом мінливості.

Як бачимо, предки передають нам цілком матеріальні гени з певними властивостями, що визначають наші задатки, схильності або таланти. Проте, їх реалізація буде залежати ще від багатьох факторів: умов розвитку плода, перебігу вагітності матері та самих пологів, і, нарешті, від того середовища, в якому ми будемо розвиватися після народження. Наша нервова система буде обробляти весь пласт інформації, що надходить, і на рівні підсвідомості формувати певні програми поведінки.

Навіть сам процес народження закладає в нас програми, які ми потім втілюємо в життя. Поки ми знаходимся в утробі матері, в нашій підсвідомості закладається 1 матриця - наївності (поскількі усі потреби дитини повністю задовольняються материнським організмом);2 матриця – жертви закладається з початком родової діяльності (від дитини вже нічого не залежить: лопається навколоплідний пухир, відходять води, і вона змушена залишити комфортні умови лона матері); при проходженні по родовим шляхам формується 3 матриця – боротьби (саме у цей пренатальний період формуються основні негативні блоки та програми страху, стресу, які надалі накладають відбиток на долю, характер та фізичний стан людини);вихід дитини з родових шляхів формує 4 матрицю – свободи. Дитина повинна пройти всі ці етапи, інакше в житті вона відчуватиме певні проблеми. Кесарів розтин загрожує тим, що людина в житті буде менш здатна доводити справу до кінця, у неї, можливо, не буде сформована воля до перемоги. Стимуляція пологів може привести до безпорадності або бажання перекладати відповідальність на оточуючих. Передчасні пологи сприяти тому, що людина буде непродумано діяти, створюючи проблеми собі та оточуючим, а затяжні пологи – сприяти розвитку клаустрофобії та схильності до самотності.

Для відповіді звернемося до процесу фотосинтезу. Пам’ятаєте, з чого все починається – квант світла вибиває електрон з молекули хлорофілу. Зверніть увагу: завжди є вибір. Активований фотоном світла електрон міг би знову повернутися на свою орбіту, енергія активації виділилась би у вигляді тепла і нічого б не сталося. Саме так і відбувається при недостатній інтенсивності освітлення. Як бачимо, не кожному електрону по силам відрив: чим ближче до ядра, тим важче, а іноді і взагалі неможливо відірватися. Але той електрон, який зійшов зі своєї орбіталі і був захоплений переносником, запустив унікальний процес забезпечення енергією життя на планеті – фотосинтез, утворивши міст між Землею та Космосом. Але не сам, на це «працювала» ціла команда структур хлоропласта, яка і забезпечила виконання цього дуже складного і дуже важливого для рослини і планети процесу. Наскільки ми вільні у виборі свого життєвого шляху?

Давайте представимо родину окремим хімічним елементом. Адже все, що існує на нашій планеті, складається з хімічних елементів. Ядро – це родова програма, навколо нього обертаються електрони – члени роду, до якого ми приходимо. Сам собою електрон неспроможний створити новий елемент, але від нього залежить стабільність даної системи і сам факт її існування. Електрони обертаються по своїх орбіталях, хтось – ближче до ядра, а значить виконання родової програми жорсткіше, інші електрони – на далеких орбіталях, тому вони мають більше шансів подолати сили тяжіння ядра і залишити свою орбіту. На місце, що звільнилося, можуть притягнутися електрони з сусідніх елементів, відновлюючи цілісність елемента або створюючи завдяки йому нову речовину. Тобто, у когось досить жорстке призначення, пов'язане з виконанням родової програми, цим душам судилося бути зберігачами та продовжувачами традицій свого роду. Їм належить відпрацювати всі родові патерни. У міру відпрацювання вони в наступних втіленнях зможуть бути більш вільними і переміститися на периферійні орбіти, з яких вже можливий відрив.

Сенс сказаного – ми приходимо з різним потенціалом, який дає можливість перейти з однієї програми в іншу лише у тому випадку, якщо ми відпрацювали родову програму, тобто, перейшли на далеку орбіталь і готові при активації (зустрічі з Вчителем, кризовій ситуації та переході в інший егрегор) відірватися від старої програми та прийняти нову. Для жінки такою силою відриву буде чоловік, у рід якого вона вливається. До речі, тепер стає зрозуміліше, чому не вітаються родинні шлюби: перетягування «електронів» з однієї орбіти на іншу всередині одного елемента створює хаос усередині структури. Як і спроба ядра або електронів з сусідніх орбіт утримати в своєму полі ті електрони, які знаходяться на зовнішніх орбіталях та вже готові до активації. Це і небажання батьків відпускати від себе дорослих дітей або нав’язування їм своїх нереалізованих надій та сподівань. Завдання родової програми як ядра елемента – зберігати стабільність через збереження традицій роду, даючи підтримку та силу всім членам роду та відпускаючи тих, хто готов йти своїми, новими шляхами.

Де шукати підтримку та допомогу - подивимося з екосистемного рівня. Візьмемо для прикладу ліс як родовий егрегор рослини. Дерево не може існувати без коріння, воно може сформувати потужну стовбур, сильну розкішну крону, мати гнучкі гілки, що має сенс, тільки за умови сильної опори - свого коріння. Але і в такому випадку одному дереву важко забезпечувати себе усім необхідним. Але, як правило, в дикій природі дерево рідко росте одне – воно утворює рослинну спільноту з подібними до себе, об'єднаними загальними потребами в ресурсах середовища. І знання цих умов необхідні, щоб зрозуміти, наскільки швидко рослина зможе адаптуватись у нових умовах, наприклад, якщо ії пересадити, скажемо, в степ. Канадський еколог, доктор філософії, професор Університету Британської Колумбії, Сьюзан Сіммард (див. посилання) розказує про свої дослідження розумності лісу як єдиного організму та наводить факти взаємодопомоги дерев не тільки своїм власним молодим паросткам, но і деревами інших видів (20% взаємодій між рослинами припадає на конкуренцію, 80% - на взаємодопомогу). https://youtu.be/uo2a. Jn6 CANs

Пам’ятаєте, у фільмі «Аватар» (2009 року) є могутнє Дерево Життя Ейва - колективна пам'ять та свідомість всіх жителів планети Пандори? Цей образ створений на основі робіт Сьюзани Сімард та її колег. В своїй книзі «Мудрість лісу. У пошуках материнського дерева та таємничого зв'язку всього живого» Сімард доводить, що дерева - це не просто джерело деревини, а складний, взаємозалежний кругообіг життя; що ліси — це соціальні істоти, що співпрацюють, пов'язані підземними мережами, за допомогою яких дерева повідомляють про свою життєздатність і вразливість суспільного життя, яке не сильно відрізняється від нашого власного. Дерева живуть пліч-о-пліч сотні років, здіснюють навчання та адаптації, конкурують і співпрацюють один з одним. Вони в цьому схожі на людей і подібно улаштування людського суспільства, в центрі їхнього суспільства стоять Материнські дерева — потужні сили, що з'єднують і підтримують усіх, хто їх оточує. Сімард доводить, що дерева здатні на міжвидову співпрацю та передачу поживних речовин своїм нащадкам та сусідам по грибній мережі, що з'єднує коріння всіх рослин та дозволяє їм обмінюватися інформацією. У лісі, навколо "материнського дерева" формується громада з дерев та рослин інших видів, як різні будинки у поселенні. Всі вони можуть обмінюватися поживними речовинами, допомагати виховувати потомство один одного та попереджати про небезпеку. (Ви можете самі провести схожий експеримент - висадіть "трьох сестер" - гарбуз, кукурудзу і квасолю, що в'ється, можна в одну лунку, і подивіться як вони будуть рости і плодоносити). Це не інтелект у звичному розумінні людини, але це глибока і творча сила. Книга "Таємниці лісу, або Як дерева взаємодіють між собою" нагадує нам про те, що все в природі взаємопов'язане і всі ми є частиною єдиної екосистеми, а світ - це павутина історій, що пов'язує нас один з одним. Так і наше з вами життя пов’язано тисячами ниточок з життям інших людей, і в кожній родині є свій член роду, своє «Материнське дерево», який дає всім сили, наснаги та тримає родинні традиції.

Людині важко вижити самому, без допомоги інших. Але важливо вміти відрізняти дійсну допомогу від дій маніпуляторів. А природа надає нам достатньо прикладів такої скритої дії, в основі якої - маніпулювання одних видів іншими. Подивіться, як справно маніпулюють рослини – хижаки: Листочки-пелюстки Росички круглолистої (Drosera rotundifolia) вкриті блискучими крапельками травних ферментів, до яких і підлітають довірливі комахи, думаючи, що це роса. Невелика жертва виявляється приклеєною до липкої рідини. Від здобичі залишиться тільки хітиновий покрив, який незабаром змивається дощем чи зноситься вітром. Непентес (Nepenthes edwardsiana) —ловить комах за допомогою видозміненого листка у вигляді глечика із кришечкою, наповнений травним ферментом, який перетравлює даже хітин – потенційне джерело азоту. Краї кришечки виділяють нектар, що приваблює комах, які скочуються по слизьких стінках і вже не можуть вибратися назовні. Венерина мухоловка (Dionaea muscipula) ловить комах за допомогою листя, яке перетворилося на пастки з солодким нектаром, що приваблює комах. На кожній половинці листка є три чутливі волоски, що реагують на дотик. Розкрити листок рослини після спрацювання пастки комаха не зможе. Рослина здатна розрізняти живі й неживі предмети — на дрібні смітинки, що потрапили в капкан, вона ніяк не реагує. Як бачите, комах ніхто ні до чого не примушує, вони самі обманюються і потрапляють до капканів, сприймаючи приманку за солодкий нектар або росу.

Це гриб Кордицепс однобокий (Ophiocordyceps unilateralis) – паразит, яких називають “грибком мурах-зомбі”. Ці істоти заражають мурах і починають контролювати всі рухи своєї жертви, змушуючи її діяти у власних інтересах. Через 2-3 тижні після потрапляння спор в організм мурашки гриб змушує його покинути гніздо, вчепитися щелепами в жилку на нижній стороні якогось листка і потім померти в такій позі. При цьому мурашка вибирає місце для своєї смерті на північній стороні рослини на висоті 20-30 см над землею. Саме там вологість і температура оптимальні для розвитку спор в плодовому тілі, яке виростає з голови комахи. В результаті комахи залазять на рослини, дуже ціпко прикріплюються” до листям своїми жвалами, де чекають на смерть. Тим часом гриб харчується їх тілом, прорастаючи спорами з середини. Після чого гриби розпилюють вниз свої спори, щоб заразити ними нових мурах. Грибниця формує цілу “тривимірну мережу” всередині тіла мурахи і гіфи взаємодіють, керуючи нею. Половина всіх гіфальних тілець цього гриба з'єднані нитками-гіфами принаймні з одним із своїх сусідів. В результаті гіфальні тільця (зовні вони схожі на дріжджові клітини і розмножуються брунькуванням) можуть координувати свою активність, обмінюватися поживними речовинами та синхронно виділяти в навколишні тканини особливі сполуки. Грибу даже не доводиться проникати до центральної нервової системи своєї жертви. Гриб вибудовує на додаток до нервової системи господаря паралельну клітинну мережу, яка на хімічному рівні контролює кожен куточок його організму. Мураха втрачає свої інстинкти і повністю підпорядковується програмі паразита. Так, грибу O. unilateralis вдається контролювати роботу нервовой системи хазяїна дистанційно.

Ще один приклад маніпулювання розглянемо на прикладі токсоплазми. Токсоплазма - це паразитичне найпростіше, що відноситься до типу споровиків (Apicomplexa). Вона доводиться далекою родичкою малярійного плазмодію. Як і плазмодій, токсоплазма має складний життєвий цикл зі зміною господарів. Статеве розмноження цього найпростішого проходить у кишечнику кішки — причому кішки у сенсі слова: підійде будь-який представник сімейства котячих. Таким чином, котячі – це остаточні господарі токсоплазми. Під дією цих найпростіших гризуни перестають боятися кішок і, більше того, починають відчувати сексуальне збудження від запаху їх сечі У результаті різко зростає можливість зустрічі таких гризунів з кішкою — остаточним власником токсоплазми. Так токсоплазма впливає на поведінку гризуна, проникаючи в гіпокамп і мигдалеподібні тіла в його мозку. Для нейробіолога або паразитолога миші, котрі переслідують кота Леопольда з анімаційного серіалу, — дуже цікавий приклад. Саме такий патерн поведінки миші – агресивність, впевненість у собі та прагнення контакту з кішкою – викликає токсоплазма. Схоже, це не Леопольду треба було пити озверин, а мишам здати аналіз на антитіла до токсоплазми та пройти курс лікування. І підказка нам – чи варто контактувати з опонентам, які агресивно і нав’язливо намагаються щось нам доводити.

Але в природі є приклади і більш масштабного маніпулювання, в результаті якого знищення загрожує цілому співтовариству. Це - ломехуза (Lomechusa strumosa), особливий вид нахлебників, проникнення яких в мурашник часто закінчується фатально для мурашиного суспільства. Вони продукують ексудат - своєрідний наркотик, надійне джерело сп’яніння, яке дуже подобається мурахам. Підсів на ексудат, мурахи нехтують доглядом мурашника та потомства і присвячують себе догляду за ламехузою та її личинками. Пробравшись в мурашник, ломехуза одразу відкладає свої яйця. Під дією ексудату в мурашнику народжується нове покоління мурах, так званих псевдоергатів – щось середнє між робочими мурахами та самкою, проте, вони не можуть нормально виконувати свої функції. Все це за короткий час призводить до руйнівного занепаду колонії. Частина мурах має вроджений імунітет і не сприйнятлива до наркотика. Мурашник виживає лише тоді, коли несприйнятливій до липкої гидоти ексудату меншості вдається прогнати паразитів. Інакше, вони нічого не зможуть вдіяти з такою кількістю задурманених мурах, готових плекати паразитів. Псевдоергатів стає дедалі більше. Раніше успішна мурашина колонія деградує і, зрештою, гине. Так влаштована природа, у тому числі й людська. Більшість завжди вразлива і не часто може розпізнати паразитів. Там, де вони правлять, прозріння настає дуже повільно. Урок цього мурашника: «Підтримка пройдисвітів завжди закінчується великою кров’ю та руйнацією держави».

Людина – істота соціальна, тому постійно знаходиться під інформаційним тиском, отримуючи порцію інформаційного наркотика. Нажаль, в людському суспільстві багато своїх ломекуз та кордицепсів. Тому захист нашої психики від соціальної маніпуляції давно вже став нагальною потребою. Найбільш розповсюдженими технологіями маніпуляції, які ми, нажаль, даже не помічаємо, є метод «соціального доказу», або Social Proof, який широко використовується в бізнесі та маркетингу. «Роби як усі» - цим лозунгом ми часто керуємося при виборі того чи іншого товару, орієнтуючись на рейтинг попиту. Якщо в цьому прикладі ми ризикуємо тільки грошима свого гаманця, то інша технологія – «групового підкріплення» давно вже взята на озброєння ЗМІ в інформаційних війнах. Суть метода проста - при багаторазовому повторенні одного і того ж твердження або думки, вона сприймається як істина, не залежно від того, наскільки це відповідає дійсності. За допомогою маніпуляції фактами та різноманітними мовними хитрощами, медіа нав’язують певні переконання шляхом систематичного повторення одних і тих же думок. Як тут не згадати Геббельса: «Брехня, що повторена тисячу разів, стає правдою». Люди часто сприймають на віру, без критичного мислення будь які ідеї, просто тому що не хочуть бути ізгоями в своїй соціальній групі або бояться виділитися з натовпу. Така індоктринація заражає населення конформізмом, що спрощує керування. І цьому можна протидіяти, тільки розвиваючи в собі критичне мислення та соціальну автономність. Проте, тільки 25% людей не бояться соціальної ізоляції і здатні висловлювати свою власну думку без огляду на суспільну…

1. ВНУТРІШНІ РЕФЕРЕНТНІ. Це ті, хто ухвалює рішення з опорою на себе. Люди з метапрограмою «Внутрішня референція» збирають інформацію з різних джерел, аналізують її та на основі своїх внутрішніх критеріїв ухвалюють рішення. Часто зовсім несподіване для тих, хто їм давав поради чи консультував із якогось питання. Вони самі знають, що і як їм треба: «Я подумав і вирішив, що так буде краще (правильніше)!».2. ЗОВНІШНІ РЕФЕРЕНТНІ. Це ті, хто ухвалює рішення з опорою на інших. «Більшість помилятися не може» або «Фахівці (вчені, гуру, священики, політики тощо) знають як треба» – це основні переконання людей із метапрограмою «Зовнішня референтність». Вони питають, шукають фахівців, вірять порадам і роблять так, як робить більшість або як сказав «модний лікар» або ведучий шоу програми чи новин. Як співав В. Висоцький – «Жираф великий, йому видніше»…Скоріш за все, мета-програми (фільтри сприйняття реальності) уроджені. Але… Це не біле та чорне. Жодна з них не є абсолютно доброю чи поганою. Вона не є жорстко фіксованою. Ми народжуємося зі зсувном в один чи інший бік по лінії мета-програми. І можна розвивати те, що не є твоєю метапрограмою. - «Внутрішньо референтним» не завадило б періодично дослухатися інших. «Правильність» не завжди тотожне щастю (особливо у родинному житті). - «Зовні референтним» реально варто прислухатися частіше до себе та своїх бажань, а не жити нав'язаним життям, і частіше задавати собі питання «А чого, власне, хочу я?». Щоб зрозуміти, чому саме так, звернемося за роз’ясненням до психолога О. Самсонової та розглянемо поняття референтності - (термін походить від латинського слова refe-rens - повідомляє) - здатності чинити визначальний вплив на формування думок, суджень, оцінок окремої людини, а також його поведінки. «…Є два типу людей:

Якщо ви «внутрішньо референтний», то маєте свою власну думку. Ви поодинокі. Якщо у вас немає влади, щоб транслювати свою думку чи свої ідеї та рекомендації більшості, то вас не почують. Людей із «зовнішньою референцією» більше. Вони спираються на думку інших, вони спираються один на одного. А той чи ті, хто має владу та засоби донесення інформації до більшості, може керувати думкою більшості, спираючись саме на цю характеристику «Більшість помилятися не може». І ви безсилі зі своїми раціональними аргументами. Ви – не більшість. Сподіваюсь, що тепер ви розумієте всю небезпеку відсікання людини від можливостей отримання інформації з різних джерел і концентрації її в одних руках, тобто, монополії на інформацію? Зовнішньо референтні фанатики в епоху інтернету дуже швидко змінюють світ. Але на початку їх заводять на потрібні дії внутрішньорефернетні ляльководи, а потім... Так, це ефект лавини... І це реально страшно. Те, що раніше впроваджувалося в голови роками, сьогодні може охопити розум за хвилини…». Рекомендації для «Внутрішньо референтних»:- Або змиріться з тим, як все влаштовано у глобальному світі, та знаходьте своїх (тих хто з тобою «однієї крові») і займіться своїм життям. - Або, додатково до першого, вчіться впливати і ставайте значущим (створюєте партії, організації, стаєте визнаним гуру), щоб впливати на думку більшості. Рекомендації для «Зовнішньо референтних»- Якщо ви визначили себе як «зовні референтну» людину, то вчіться приймати рішення самостійно. Почніть із найпростіших, запитуючи себе «Це я дійсно сам хочу, чи мені нав’язують це бажання? А що хочу зараз саме я?».

В цьому сенсі показове одне соціально - психологічне дослідження, проведене психологами на початку 70 - років серед молодших школярів, яке демонструє нашу можливість вміти відстоювати власну думку без огляду на оточення і добре показує природу конформізма. В тарілку поклали солодкую кашу, але в одному кутку тарілки каша була пересоленою. Дітям дають скуштувати по ложці каші з однієї тарілки. Перши трьом - дають солодку кашу. На питання, чи смачна каша, всі відповідать - так, дуже смачна и солодка. Останній дівчинці дають солону кашу, але вона чує, що кажуть інші діти. Дівчинку питають, чи смачна солодка каша, і вона відповідає –Так, смачна, - Вона солодка? – Так, солодка. - Хочеш ще? – Ні. – Чому, тому, що вона солона? –Так. - А чому ти казала, що вона солодка? – Тому, що так сказали всі! Як ви думаєте, скільки дітей в цій ситуації сказали правду, що каша несмачна, тому що солона? Тільки 25%.Інші думали, що каша солодка, раз інші так кажуть, просто це з ними щось не так. Бути як усі – природне прагнення дитини. Вона часто піддається навіянню та видає чужу думку за свою. Але для дорослого - це втрата особистості, пристосуванство, конформізм. Коли нам треба обирати між власними відчуттями та думкою більшості, ми часто ігноруємо саме відчуття. Як часто ми ведемося за модною теорією, рекламою, думкою більшості, хоча в нашому тілі ми відчуваємо якийсь супротив і якусь тривогу, що те, що нам рекламують і про що кажуть, не відовідає дійсності. Але виставити себе «білою вороною» нам буває страшніше, ніж просто визнати правоту більшості, і, тим самим, зняти з себе відповідальність.

На початку 70-х років в Університеті Південної Каліфорнії дослідники Д. Нафтулін, Дж. Уор та Ф. Донеллі провели класичний експеримент, що отримав назву «Ефект доктора Фокса». На медичному факультеті прочитали 20-хвилинну лекцію на тему: «Математична теорія ігор та її застосування до лікарської освіти». У залі сиділо 55 людей: психологи, психіатри, службовці соціальних організацій. Глибоких знань з цієї теми вони не мали. Лектор — доктор Майрон Л. Фокс. Його заздалегідь представили слухачам як наукове світило, учень самого Джона фон Неймана, авторитетного експерта з теорії ігор, автора безлічі статей та книг з математики. Корифей вийшов на сцену і з перших хвилин повністю заволодів увагою аудиторії. Його виступ був пристрасним та енергійним. Воно супроводжувалося виразною мімікою та жестикуляцією, фрази містили безліч наукових термінів та неологізмів, а сама мова була побудована у живому та гумористичному стилі. Після лекції переважна більшість слухачів оцінила матеріал лекції як корисний і були твердо переконані в тому, що отримали нові цінні знання. Більше того, кілька людей зазначили, що стежать за виступами доктора Фокса та знайомі з його роботами! Суть експерименту в тому, що жодного «лікаря Майрона Фокса» насправді не існує. Натомість на сцену вийшов професійний актор Майкл Фокс. Він нічого не розумів у математиці, теорії ігор та лікарській освіті. Перед виступом йому дали один раз прочитати статтю з журналу Scientific American. Дослідники попросили його якнайкраще застосувати свої здібності до публічних виступів. І він зміг це зробити. Тому бажано пам’ятати, що навколо кожного з нас знаходиться дуже багато різноманітних псевдогуру, політиків, маркетологів та інших виступаючих з високих трибун. У кожного з них свої цілі і часто для досягнення вони використовують ефект доктора Фокса, щоб бути переконливими. Їх харизматичність та авторитетність може повністю завуалювати скритий контекст висловлювань.

Особливо ярко це проявляється в період передвиборчих компаній. Найбільш небезпечним джерелом загрози інформаційно-психологічної безпеки особистості вважається маніпулювання свідомістю людини через створення навколо неї індивідуального віртуального інформаційного простору, який підсвідомо впливає на психіку людини та її переконання. Таке маніпулювання забезпечує:- психологічний вплив, за якого майстерність маніпулятора використовується для прихованого впровадження в психіку адресата мети, бажань, намірів, відносин чи установок, що не співпадають з тими, які є у адресата на цей момент;- психологічний вплив, націлений на зміну напрямку активності іншої людини, виконаний настільки майстерно, що залишається непоміченим нею;- майстерне спонукання іншого до досягнення побічно вкладеної маніпулятором мети. Загальним для будь-якої маніпуляції є дія, спрямована на «прибирання до рук» іншої людини, здійснювані настільки майстерно, що у людини створюється враження, ніби вона самостійно управляє своєю поведінкою, здійснюючи дії не в своїх інтересах. Передумовою маніпуляції можуть бути такий фактор як викривлення інформації. В основі маніпуляції міститься не насильство, а лише спокуса. Але людина завжди відчуває під час сприйняття інформації певні емоції, які виключають критичне мислення і заставляють людину повірити в реальність побаченого чи почутого, не розуміючи, що все це може бути тільки імітація дій і навіть їх містифікація.

Вплив будується з розрахунку на інстинкти людини, тому маніпулятори використовують важелі, які повинні діяти безвідмовно: потреби в безпеці, в їжі, у відчутті спільності з суспільством тощо. В різних ситуаціях мішенями впливу будуть окремі люди, їх об’єднання, соціальні групи, населення і навіть країни – об’єкти психологічних операцій.Іноді маніпулятивного характеру набуває і позитивна інформація, яка направлена на психологічну підтримку людини, якщо вона виконана ділетантами (чи маніпуляторами?) від психології. Як кажуть, «благими намірами вистелена дорога до пекла». Свіжий приклад з соціальних мереж: Один поважний Фонд за єдиним номером 5522 запустив безкоштовну психологічну допомогу для військових, їх родин та всіх охочих. На них великими буквами були зазначені основні думки, які виникають у людини в стані дипресії та номер телефона, куди можна звернутися за допомогою. Проте такі рекламні білборди цієї гарячої лінії допомоги можуть зробити людині в депресії лише гірше. Ця реклама може призвести саме до того, чому має запобігти – фатальному останньому кроку людини, яка вирішила скоїти самогубство. "Трансляція думок у слоганах – хороша практика. Але ця практика точно неприпустима для кампанії з гарячою лінією психологічної допомоги під час війни. Бо дрібний шрифт не прочитаю, а от великий – так. А він підштовхує до того, чому хотіли запобігти. Комунікація здатна навіювати та шкодити. Особливо коли людині й так погано. На жаль, зараз погано багатьом - всі українці перебувають у стані стресу. В такі часи прокидається магічне мислення, люди в пошуках знаків, якоїсь передбачуваності. А тут таке послання. Наслідки можуть бути самими непередбачуваними. Київська влада зняла ці білборти, а засновниця фонду визнала помилку.

Кожна дія має свої наслідки. Якщо вас закликають «зробити когось разом» - знайте, що вами маніпулюють. Перекладають на вас власну відповідальність. Не варто піддаватися пропаганді, не розібравшись в причинно-наслідкових зв’язках. Вміння визначати свої пріортитети і критично оцінювати потік словесної інформації, яким би авторитетним і приємним на смак він вам не вважався, часто допомагає уникнути багатьох помилок. Як казав китайський філософ Лао Цзи, «не треба плутати Луну з пальцем, який на неї вказує». Дуже важливо вміти мислити критично, і в цьому нам на допомогу стають наші біологічні знання, які вчать нас науковому методу пізнання. Пам’ятаєте: щоб гіпотеза стала науковим фактом, вона повинна бути неоднаразово підтверджена експериментально. Ніколи не сприймайте на віру все, що вам кажуть. Перевіряйте, використовуючи різні джерела інформації, особливо, якщо мова йде про щось важливе для вас, вашого життя, благополуччя ваших близьких або країни. Завжди згадуйте байку про Аристотеля, який зазначив в одній своїй роботі, що у мухи 4 пари ніг, і ніхто за два тисячоліття не удосужився їх перерахувати. Влада майстерного пропагандиста така велика, що він може надати людському мисленню будь-яку необхідну форму, і навіть найрозвиненіші, найнезалежніші у своїх поглядах люди не можуть повністю уникнути цього впливу, якщо їх надовго ізолювати від усіх інших джерел інформації. Фрідріх Хайєк Нехай це просто легенда, але вона вчить нас перевіряти інформацію, яким би авторитетним не вважалося нам джерело її надходження.

В давні часи жив великий хан, який наказав збудувати собі величезний палац. І була там особлива зала. Усі стіни тієї зали були оздоблені тисячами дзеркал. Одного вечора туди пробрався пес. Він зайшов до дзеркальної зали і завмер, побачивши навпроти себе кількох собак. Озирнувшись довкола, він збагнув, що вони оточили його з усіх боків. Щоб налякати їх, він вишкірив зуби. Однак, собаки не злякались, а теж вишкірилися. Тоді він загарчав – і вони, в цю ж мить, загарчали у відповідь. Пес почав нападати та сердито гавкати. Але собаки не відставляли – стрибали і гавкали не менш сердито. Що більше злився пес, то лютішими ставали його вороги. Знесилений, пес впав посеред зали, і побачив, що всі собаки теж замовкли і лягли. Тоді він невпевнено махнув хвостом, і тисяча собак замахали йому хвостом у відповідь. Наутро слуги зайшли до зали і побачили мирно сплячого пса, і тисячу мирно сплячих собак, його власних відображень в дзеркалах кімнати, з якими він так відчайдушно боровся минулої ночі. І ще, на що хочу звернути вашу увагу: Світ часто відзеркалює нам проблеми і страхи, які живуть в нас, тому потрібно дуже виважено відноситися до будь - якої інформації, яку ми отримуємо. Притча про пса та дзеркальну кімнату

Всесвіт побудований на балансі Иерархії (Порядку) та Гармонії. Даоси кажуть: «коли в будинку Гармонія - в країні Порядок, коли в країні Порядок — у світі Спокій». В природі все чітко контролюється і підпорядковується певним законам, порушення яких руйнує систему, на якому б рівні вона не існувала. На малюнку ми бачимо закономірності співвідношення енергії кожного рівня піраміди. Тільки близько 10% енергії, акумульованої в рослинній біомасі можуть використати рослиноядні тварини. Якщо вони будуть використовувати більше – рослини не зможуть відновитися, і консументи 1 порядку просто залишаться без іжї і вимруть від голоду. А їх загибель викличе смерть консументів вищого порядку. І так на кожному рівні ланцюга живлення: нижня ланка може витримати тільки чітко визначене навантаження верхньої. Тому чисельність кожного наступного рівня зменшується в геометричній прогресії.

Коли «низи» вже не можуть витримувати навантаження, створюється «революційна ситуація», яка рушнує цілісність всієї екосистеми. Кожна ланка важлива і незамінна: рослини – творці, вони створюють органічні речовини в процесі фотосинтезу, без них існування консументів різних рівнів втрачає сенс, вони просто гинуть. Консументи – споживачі, вони використовують те, що створили рослини, але вони відіграють важливу роль в екосистемі, поскільки регулюють чисельність рослин, забезпечують їх запилення, розмноження, розповсюдження насіння і плодів, тобто створюють умови для їх життєдіяльності, нарешті, рештками своїх тіл після смерті за допомогою редуцентів, поновлюють запас неорганічних речовин, необхідних для мінерального живлення рослин. Без злагодженої роботи всіх трьох ланок екосистеми, продуцентів, консументів та редуцентів виживання співтовариства неможливе. І чим більше видове біорізноманіття кожного рівня піраміди, тим стабільніша екосистема.

Кожна наступна ланка в біоценозі контролює і регулює нижчий рівень та підтримує баланс в системі. Таким же чином побудована і піраміда державного управління: кожна вища сходинка відкриває більше можливостей, але і накладає більшу відповідальність за правильність своїх дій та рішень. Кожна група співтовариства виконує свої функції, і на якісному їх виконання тримається добробут не тільки цієї та вище розташованої ланки, але і добробут всього співтовариства. Основу, базіс цієї соціальної піраміди, складають Творці, ці, хто створює важливий для життєзабезпечення держави ресурс. Але без чіткого керівництва з зрозумілими законами, однаковими і обов’язковими для виконання для всіх рівнів, існування та стабільне функціонування держави неможливе. Піднімаючись вгору, не забувайте задавати собі питання:

Чим вищий рівень системи, тим складніше підтримувати рівновагу і протидіяти ентропії. Тому керівництво – справа складна, не кожен впорається. Недарма, "аристократія" перекладається як "управління найкращих". Подивимся, як з цим справляється світ Природи. Так переміщується зграя вовків: перші троє – старі або хворі, вони йдуть попереду і задають швидкість руху усій зграї. Якщо вони підуть позаду – відстануть та загинуть. За ними йдуть п’ятеро сильний вовків. В центрі – інші члени стаї, потім – п’ятеро самих сильних. Останнім йде вожак, який контролює всю зграю і перевіряє, чи ніхто не відстав. Зграя переміщується таким чином, щоб старі не відставали, і щоб мати можливість допомогти один одному. Закони ієрархії тварин вдало демонструють механізми взаємовідносин, спрямованих на результат: на виживання та процвітання співтовариства. Вовча зграя вчить нас, що сила будь - якої команди визначається її самою слабкою ланкою. Так і в суспільстві: розвиток держави визначається рівнем соціального захисту вразливих верств населення. А забезпечити це може тільки професійність рівня державного управління.

Кожному з нас необхідно зрозуміти, що є його опорою та оптимальним середовищем – тобто, до якого стану (співтовариства) він належить за фактом народження. Це важливо, щоб реально оцінювати себе. Уявлення про те, що сьогодні всі люди мають абсолютно рівні можливості — це ілюзія, в яку багато хто, на жаль, вірить. Цим дуже вміло користуються маніпулятори від політики, які підживлюють ідеями від «Кухарка може керувати державою» до «Ви всі – президенти». Як бачимо, суть гасла за сто років не змінилася. Треба прийняти не дуже нам приємну тезу астрології: «Усі ми народжуємося під різними зорями, тобто, з різними стартовими можливостями для свого розвитку». І самі формуємо своє оточення за принципом резонансу: відкидаємо тих, хто нам не підходить чи вони просто не приживаюся рядом з нами, або, навпаки, через незрозумілу причину ми притягуємося до людей і спілкуємося з ними досить тісно, ящо опиняємося з ними вібраційно співзвучні. Цю співзвучність «Ми с тобою однієї крові» подивимось на прикладі варн. В вовчій зграї вожаком, домінантом, стає не самий сильний, а самий розумний, самий досвідчений, і, головне, самий психічно врівноважений звір. Лідерство в згаї вовки завойовують не в бійках. Все вирішує психічна сила – а ії демонструє погляд тварини, його рик, поза, манера рухатися. Зоопсихологами давно доказано: якщо субдомінантні особини, які знаходяться  на самих нижніх сходинках ієрархічної драбини зграї, випадково стають вожаком, кров’ю вмивається вся зграя. Людство постійно намагається доводити цю аксиому на власному досвіді.

Варни. Стан або Варну (перекладається як «колір», «якість», на санскриті), ми розглянемо як астрологічну чи психологічну характеристику людини. Хоча своїми корнями поняття варн уходить в індійський епос, управління більшості европейських держав негласно теж було побудовано за цим принципом. Знання варн дозволить нам дещо зрозуміти в своєму призначенні і в своєму характері та поведінці. До вищих варн належали “двічі народжені” – брахмани, кшатрії, вайшії. Всі вони проходили обряди посвячення, тому могли вивчати тексти релігійних творів, знати їх розпорядження і ритуали. Їх чесноти – терпіння, порядність та чесність. Перша варна – брахмани, носії Знання, вони виникли з вуст – “найчистішої” частини тіла Брахми. Лише вони могли визнавати волю богів, вивчати та тлумачити священні тексти, здійснювати жертвопринесення та обряд коронації правителя. Правитель повинен утримувати брахманів і забезпечувати їм високий рівень життя. Вбивство брахмана вважалося найтяжчим злочином. Належність до варни брахманів вважалася спадковим привілеєм, хоча були випадки переходу їх в інші варни. Доблість брахмана – терпіння.

Друга варна – кшатрії (раджанья), “створені з рук бога”. Вони становили основну частину верхівки чиновників: правителів, воєначальників, раджів. В їх руках була реальна влада – військова і матеріальна могутність. Майже всі царі були вихідцями із кшатріїв. За порадою зверталися до брахманів. Наполеон казав: «Мудреців – у центр!». Це важливо для перемоги і зрозуміло для усіх: дурень у руля - причина аварії. Обережність та уважність – гарантія безпеки! В древньому трактаті Сунь-Цзи «Мистецтво війни» сказано: «Якщо командувач мудр – країна захищена». Мудрість проявляється через порядність і повагу. Фрази «Честь маю» та «Точність – ввічлівість королів» характеризує одну і ту же чесноту - повагу до будь - якої людини, незалежно від її стану та соціального положення. Третя варна – вайшії, “створені із стегон бога”, – вільні та самозайняті, займалися землеробством, скотарством, ремеслом, торгівлею, фінансами. З представників цієї варни формувалось ополчення, вони сплачували основну масу податків. Окремі вайшії посідали високе становище в суспільстві. Їх чеснота – чесність. Раніш даже багатомільйонні угоди укладалися усно і скріплювалися лише рукостисканням та чесним словом. Доблість кшатрія - порядність. Доблість вайші – чесність

Четверта варна – шудри, “створені із ступнів бога”. Вони не проходили обряду посвячення і відносилися до «раз народжених». Їхнім головним обов’язком було служіння “двічі народженим”. Доблість шудри –вірність, старанність та працьовитість. Звісно, в наш час поняття варн вважається архаїчним. Але ж ми люди дорослі, з критичним мисленням, вміємо в усьому знаходити раціональне зерно. Простими словами - людина має набір схильностей, яка і відображає її прагнення займатися певним видом діяльності та мати певні життєві цінності та пріоритети. І з цього погляду таке поняття як варна – є фундаментальним. Тобто завжди були і будуть вчені та священики, воїни та лідери, торговці, банкіри та ремісники, робітники та службовці. Це основа суспільства.

Ми не обговорили ще одну сходинку в цій піраміді - найнижчу, касту недоторканих. В древній Індії представникам цієї касти дозволялося все – алкоголь, наркотики, лайки, бійки, тому що вони виконували саму брудну роботу – утилізацію трупів та прибирання нечистот. Їм заборонялося тільки одне – змішуватися з чотирьма «Чистими» кастами і виконувати їх роботу. Зараз, звісно, в сучасній Індії ця заборона втратила свою актуальність і представники цієї касти даже входять до складу уряду. Але ж ми говоримо про психотиповий аспект варн чи каст. Кодове слово «недоторканність» та «вседозволеність». Нажаль в нашій країні деякі можновладці по своєму розуміють ідею недоторканності як дозвіл на все в межах свої можливостей, і підняли її на новий рівень, відгородилися нею від суспільства, ставлячи себе вище закону та норм поведінки.

Соціальний аспект варни втрачено, але індивідуальний аспект виявлятиметься завжди: брахмани завжди прагнутимуть знання, кшатрії до влади, вайші до багатства, а шудри до насолоди. Індивідуальний аспект варни в тому, щоб знайти, що людина повинна робити, щоб бути щасливою та реалізованою. Не має значення, де, на якій сходинці піраміди, головне, щоб це було на благо світу та відповідало психоіфізіологічній природі самої людини. Наприклад, природа шудр служити іншим, так він влаштований. Тобто шудру зручно і природно бути в стані підлеглого, бути виконавцем. Якщо на нього накласти відповідальність - він не впорається з нею, ні психічно, ні морально. Якщо людина з природою шудра служитиме – вона буде щасливою, якщо вона намагатиметься стати на чужий шлях і почати керувати кимось – вона буде нещасливою. У цьому суть варні. Ведичні тексти визначають шудра як того, хто продає свої послуги іншому за гроші. Тобто, якщо людина працює на іншого – вона шудра. Вайшья торгує товаром, самостійно працює на себе чи займається фінансовими питаннями. Кшатрій воює, наглядає за суспільством і керує, а брахман займається вивченням священних писань та передає знання іншим. Ніхто, крім шудра, не торгує своїми послугами. А якщо починає торгувати (знаннями, талантом, працею) – стає шудром.

Дуже корисно розглянути варни з точки зору піраміди управління державою. Попереджаю, що я розглядаю зараз представників варн як певні психотипи, як певний набір вмінь та внутрішніх переконань, якими ця людина керується в житті. Найвища варна – Знань. Раніш її представляли брахмани, створені богом Брахмою з його вуст, головне призначення яких в житті полягало в пізнанні істини і мовленні перед Богом від імені людей. Брахмани люблять вчитися, вчити інших, бути зануреними у філософію, науку, релігію. Умовно кажучи, брахман – це голова суспільства, він має набагато більшу свободу волі, ніж у інших людей: його розум здійснює контроль над формуванням думок. Людина цієї варни постійно вчиться – це єдність учня та Вчителя, це індивідуальність. В минулому - це філософи, жреці, вчителі та ідеологи. Сьогодні з жодної з перерахованих категорій неможливо однозначно асоціювати брахмана. Система загальної освіти створила дивовижний феномен навчених шудр, які сьогодні заповнили місця вчених, священиків, вчителів та ідеологів. З властивим для них менталитетом. Сьогодні складно знайти справжнього брахмана у вищому світі. Тому, носії цінностей варни брахманів, сучасної варни Знань, низведені до позиції заробітчан і мовчазних виконавців волі властей. Це перегортає піраміду соціального устрою держави і позбавляє його стійкості.

Психотип Кшантрія Кшатрій – в індійській традиції – шляхетний воїн. До них належали воїни та правителі. З рук Бога вони були створені, тому влада була в їхніх руках. Це мали бути рішучі, владні та безстрашні люди. Варна Контролю. Саме тому їх варну уособлював «енергійний» колір – червоний. Роль кшатріїв - управління, керівництво, бачення перспективи. Сьогодні це харизматичний лідер. Політик чи бізнесмен - державник. Саме вони, а не актори - гумористи, аналітики чи секретарі обкомів тримають на своїх плечах державу. Це руки суспільства, їх гасло «Справедливість та Порядок, Обов'язок та Честь». Вони – захисники державності. Тому «Армія. Мова. Віра» - їх спільна з брахманами справа. Подивіться, з якого рівня це програмне кредо України наповнювало б ії енергіями пасіонарності й мудрості та зв’язувало з силою Роду. Таку країну неможливо було б ні перемогти, ні поставити на коліна. Кшатрій не битиметься заради того, щоб розім'яти свої кісточки або потішити «понти». Все це недоробки з шудрі. Агресія також притаманна шудрі, а не воїну. А спроба «наварити» на армії, урвати ласий шматочок фінансового пирога в свій карман –по вайші. Нажаль, радянські часи, да і не тільки радянські, дозволили піднятися на соціальних ліфтах на керівні військові посади представників варн – вайшью з властивим для них бажанням забезпечення в першу чергу власних потреб в теплому містечку і шудр – з їх абсолютним нерозумінням необхідності дотримання кодексу честі, «понтовістю» та повної залежністю від чужої волі.

Тому армією іноді і намагаються керувати випадкові люди, які не розуміють, що не військова форма та однострій робить воїна, а внутрішній стрижень, здатність до стратегічного мислення, вміння швидко оцінювати ситуацію і приймати самостійні державницькі рішення. Кшатрій не тільки змушує інших підкорятися закону, а й сам завжди його дотримується. Це людина системи, держави, істота політична за визначенням. Саме в політиці, у питаннях державної влади може він повною мірою здійснити свої архетіпічні сподівання. І в мирному житті, і на війні кшатрий займається одним - політикою, відстоюванням інтересів «поліса», суспільної реальності. Тільки такий масштаб, що набагато перевершує приватне благополуччя, представляється для справжнього воїна гідним і прийнятним. Заради почестей і слави, заради того, щоб піднятися до рівня Держави. Сподіваюсь вам тепер зрозуміло, що гасло - «армія поза політикою», сама спроба заборони займатися політикою дійсній військовій еліті суперечить самому визначенню носіїв цієї варни. І низведення ії до рівня шудр, бездумного слухняного виконавця чужої волі, що, звісно, не сприяє зміцненню нашої країни. Іншими словами, ті, хто повинен найбільше займатися політикою, хто і професійно, і за своєю природою покликаний оперувати з масштабними геополітичними та соціальними реальностями, тепер повинні задовольнятися роллю платних наймитів без права голосу і співучасті в долі держави. Фактично - ще одна спроба перегорнути піраміду державності. Те саме відноситься і до кадрів найвищих ланок державного управління, від професійного рівня яких залежить сам факт існування держави.

Не менш шанована ще одна варна «двічі народжених» – це варна вайш'їв, Творців. В давнину вони займалися тим, що вирощували врожай, розводили скот, торгували чи були рімесниками. Вайші фактично годували всі інші варни, тому й користувалися такою шаною. Їх колір – жовтий (колір землі). Ця варна символізує живіт суспільства. Роль вайшів - обмін з іншими людьми, комунікації, посередництво. Люди цієї варни беруть участь у створенні матеріально-технічної бази суспільства, організують товарообіг, необхідний для життя людей, формують робочі місця, задовольняють потреби людей у харчуванні, одязі, житлі, перерозподіляють товари та кошти. Фінанси та торгівля – це найпоширеніші заняття вайшьї у нашому суспільстві. Вайш'я насамперед власник, той, хто організує середовище навколо себе, тобто, Творець. Ми бачимо, як під час війни саме підприємці дуже швидко та ефективно організували забезпечення ЗСУ усім необхідним, як вміло самоорганізувалися.

Тому що представникам варни Творіння властиві меценатство та благодійність. Історія пам’ятає залізничного магната, колишнього губернатора Каліфорнії та сенатора США Ліленда Стенфорда із дружиною Джейн - засновників Стенфордського університету; Павла Третьяко́ва, купця, власника паперових фабрик - засновника Третьяковської галереї; залізничного промисловця Савву Мамонтова – засновника Музея образотворчих мистецтв; українського підприємця Миколу Терещенка, засновника цілої низки київських навчальних закладів та лікарень , в тому числі Пироговської лікарні та «ОХМАТДИТ»; промисловця Сергія Могильцева – засновника Київського політехничного інституту і педагогічного інституту ім. Драгоманова та родину промисловців – цукроварів Симеренків, які понад 40 років передавали свої доходи на розбудову української культури, а в голодний 1830 рік безкоштовно годували десятки тис. селян. В 2010 році американськими міліардерами Уоррером Баффеттом та Білом Гейцем заснована «Клятва дарения» (англ. The Giving Pledge) — филантропическая кампания, 211 учасників якої зобов’язалися передати до 50% своїх доходів на благодійність.

На початку 20-років саме таким хазяйновитим господарям у Радянському Союзі була оголошена війна на знищення, «експропріація експропріаторів», і ії екологічну нішу зайняли шудри, які не вміли самостійно розпоряджатися ресурсами, фінансами, но вміли виконувати команди. Такими було дуже легко керувати. Саме такі «обучені на вайш» і сформували командно – адміністративний аппарат періоду «розвиненого соціалізму», створили стартовий капітал для своїх нащадків, які тепер і підмінають під себе представників вищих варн, приходячі у політику. Перехід з варни Творення в варну Контроля можливий, якщо людина стає на державницьку позицію і використовує своїх коштів на підтримку держави. Але таких одиниці. Більшість представників цієї варни на державних посадах будуть шукати можливості свого збагачення. Українські олігархи – типовий тому приклад. Прагнення збагатитись окремим людям на важливих державних постах є джерелом серйозних проблем для суспільства. Тому кожному слід утриматися від діяльності, призначеної для інших, якою б вона спокусливою не здавалася. Зрештою, виконання чужого призначення завжди призводить до нереалізованості, страждань та незадоволеності, яку неможливо буде заглушити чуттєвими насолодами.

Природно, коли вайші - олігархи зі своїм менталітетом перебирають на себе функцію варн Контролю, починають займатися не своєю справою і залучаються до прийняття радикальних доленосних для держави рішень, їх переваги і вибір на свою користь незмінно призводять до катастроф. І для того, щоб обивателі, які дорвалися до управління суспільством, не розвалили його остаточно, в розвинутих країнах, там, де кастовий принцип заперечується, доводиться вдаватися до системи «таємних товариств» з членів варни Контролю, які за кулісами і за допомогою особливих тіньових технологій виконують функцію зовні відсутньої еліти. В Радянському союзі таку роль намагалась виконувати комуністична партія та її номенклатура, створена з представників шудр. І саме в цьому небезпека створення у нас однопартійної системи з закріпленням монополії на Істину за людьми, які в силу моральних, професійних та психологічних особливостей не володіють нею, рівень яких не доріс до варни Контролю чи Знань.

І ще, на що варто звернути увагу. Раніш право голоса на виборах мав Громадянин. Але громадянські права не купувалися і не дарувалися іноземним артистам-спортсменам. Громадянином ставала відповідальна і доросла людина, якій було, що втрачати (у нього був стійкий дохід). Громадянин обов'язково з молодих років брав активну участь у суспільному житті, набуваючи тим самим необхідного досвіду. В Греції того, хто не цікавився життям суспільства, називали ідіот (ιδιωτικός - приватний, особистий). У середньовічному Таллінні, наприклад, обирати у владу міг купець (купці формували органи управління містом), а ним міг стати чоловік не молодший за 35 років, у якого є будинок, дружина, корабель. Читай: дорослий, відповідальний, який вміє заробляти та сплачує податки. Охлос, демос, плебеї, електорат та інше – масовка. Громадянин. Ось почесне звання. У нього є ім'я, є права та обов'язки. У Рейк'явіку перед будівлею парламенту стоїть розколотий камінь «Монумент Цивільній Непокорі», на якому написано приблизно таке: «якщо уряд порушує права людей, повстання — їхнє священне право та обов'язок».

Шудри. Шудра - це містична варна, вона символізує ноги суспільства. У шудрах можуть бути поєднання всіх варн. Зараз ії теж відносять до варни Творців. Шудр перекладається з санскриту як «схильний до сумнівів». Вони найбільш численні серед населення. Природа розуму цих людей спрямована на заняття творчістю, фізичним працею чи виконавчою діяльностю. У процесі навчання та освоєння навичок, у них краще виходить заучувати та автоматизувати все. Вони вміють добре працювати руками, створюючи те, що робить життя зручнішим та комфортнішим. Шудри від природи наполегливі в роботі, витривалі, їм не важко працювати довго, вони здатні винести такі навантаження, які інші не здатні витримати навіть фізично. Їм необхідна стабільність. Невизначеність дуже погано впливає на їхню працездатність. "Чисті" шудри - це, традиційно, майстри у своїй справі – робітники, аграрії, виробники товарів та послуг, артисти. На іх праці тримається добробут держави. Вони і самі отримують задоволення від своєї праці. В певному сенсі – вони теж Творці. Але за розробленим кимось іншими планом. За радянських часів виховалося велике покоління шудр, навчених керувати. Але шудра не може бути самостійним керівником, хтось обов'язково має стояти над ним. Шудра не виявляє свободи у керівництві, він усе робить так, як його навчили, незважаючи на посаду. Шудра завжди споживач робочого місця, він, на відміну від вайш, не створює нових робочих місць. Зараз багато спеціалістів різних сфер управління, які за певним алгоритмом вирішують спільні проблеми, не заглиблюючись у деталі. Ким би не працювали шудри – вони наймані працівники, залежні від роботодавця, які прагнуть стабільності на робочому місті, створення міцної сім'ї, задоволення своїх фізичних потреб, відпочинку, їжі, розваг.

«Нижчі шудри» схильні жити обманом. На будь якій посаді. Вони схильні до марнославства, заздрості, одержимі бажанням досягти слави, добре заробити. І ні перед чим не зупиняться, щоб цього досягти. Духовна сторона життя їх не цікавить. Лінь, страх бідності, надто сильна прихильність до насолоди, бажання швидких та легких грошей, часто приводить їх до шахраїв. Характер таких людей зазвичай пасивний, і щоб спонукати їх до дії необхідний лідер із підходящою ідеєю. «…Хто був ніким, той стане всім». А поскільки шудр в суспільстві багато, за принципом резонансу такі кандидати на владу мають шанс перемогти в результаті виборів. Однак прийшовши до влади, шудри незабаром втрачають її і вона переходить до інших груп людей, оскільки шудри самі не здатні керувати, мислити стратегічно і приймати відповідальні рішення. Для того, щоб правити, як і для того, щоб торгувати, потрібні особливі якості. У шудр таких якостей немає. І, природно, в державі все перевертається з ніг на голову. Тому їх і використовують як масовку або ширму для прикриття їх справжні господарі, щоб піднятися цим соціальним ліфтом в кабінети влади або від їх імені керувати. В країні починає правити реальний господар шудр – олігархат, який перебирає на себе функції двох вищих варн. А щоб унеможливити критику і триматися за владу, такі керівники – шудри закриваються від суспільства недоторканністю, використовуючи усі гілки влади, в т.ч. медіа, прокуратуру, суд і силові структури, яким дозволяється все.

Тепер піраміда державного управлння може виглядати так. Висновки зробіть самі, чи довго проіснує в такому неврівноваженому стані сама держава.

Но поверенемося до психотипів особистості. Кожний психотип має свої, притаманні тільки йому, якості. Нагадаю, що доблість психотипу брахманів – терпіння, кшантріїв - порядність, вайшьї – чесність, шудр – старанність. В кожному вищому психотипі вже є напрацювання доблістей нижчого рівня, тобто в психотипі брахмана вже закладені такі якості як терпіння, порядність, чесність та старанність, а в психотипі кшантрія апріорі проявляється порядність, чесність та старанність, в психотипі вайшьї – чесність і старанність. Все це в ідеалі, звісно, але хто нам заважає прагнути до ідеала. Сподіваюсь, тепер стає зрозумілим, чому так важливо було для представників варн «двічі народжених» дотримуватися взятих на себе при проходженні посвяти зобов’язань. Чому за невиплату, наприклад, карткового боргу або недотримання чесного слова, кшантрій міг позбавити себе життя. Звісно, якщо він справжній кшантрій. Саме тому представники вищих варн могли легко, при необхідности, реалізовувати свої доблесті і в інших умовах. Наприклад, Жан-Антуа́н д’Англере́, відомий під призвіськом Шико, друга шпага Франції, офіційно був королевським шутом при дворі королів Генріха ІІІ та Генріха ІV , але фактично – їх першим радником. Преподобний Агапіт Печерський, жив більш ніж скромно у виритій землянці на Печерських пагорбах в Київі, але це не завадило йому бути великим провидцем і лікувати людей від невиліковних хвороб. А згадайте знамениту відповідь імператора Гая Аврелия Діоклетіана на прохання громадян повернутися після відставки на трон, щоб управляти країною: «Якби ви бачили, яку я виростив капусту, то не просили мене про це». Зрозумійте, що нам ніщо не заважає піднятися на більш високий рівень. АЛЕ ПРИ УМОВІ, що ми вже напрацювали якості, або доблесті всіх попередніх рівнів. А це потребує значних зусиль, наполегливості і, звісно, чесності перед самим собою.

Так хто ж ми зараз? Який психотип найбільш відповідає нашим потребам? Відчуйте, з чим зараз у вас виникне резонанс, з чим саме зараз ви вібраційно співзвучні: Брахманам властива байдужість до матеріальних благ, милосердя, допитливість, інтелектуальні та аналітичні здібності, а також високі навички у придбанні та передачі знань. Кшатрію властива пасіонарність, рішучість, відвага, великодушність, прагнення лідерства і дух суперництва, самодисципліна, вольовий характері і прагнення захищати слабких. Вайшье властива здатність і прагнення заробляти, велика активність у діяльності, прихильність до дітей, прагнення заводити різного роду зв'язки, товариськість, відкритість, швидкість розуму та здатність швидко адаптуватися до змін, здатність витримувати стрес та труднощі у тривалому часі. А також прагнення до краси та чистоти, охайності. Шудрам властива старанність, працьовитість, уважність до обов'язків, терпіння у праці, відсутність прагнення займати лідерські позиції чи боротися за перевагу. А також висока навичка ручної праці, здатність до творчості та схильність допомагати іншим. І разом з тим, бажання заохочень та отримання насолоди. На момент труднощів: людина з психотипом брахмана буде звертатися до знань, духовного шляху та Бога; кшатрій до власних сил, волі чи підтримки брахманів; вайшья до зв'язків і грошей; шудр до праці. У дитинстві брахмани найчастіше одинаки з вузьким колом спілкування, кшатрії займають позиції лідера, вайшьи заводять велику кількість друзів серед усіх, а шудри є більшістю і займають різні позиції.

Не забувайте, що чисті психотипи бувають не часто, но це не облегшує, а тільки ускладнює життя, формуючи роздвоєнність, а перехід між варнами потребує терпіння, внутрішньої роботи та суттєвого, і часто болісного, зовнішнього поштовху (згадайте активацію електрона), тому що змінює весь уклад життя. Для правильного, гармонійного та щасливого життя дуже важливо визначити те, чим слід займатися, а від чого варто відмовитись. Виконання діяльності, що відповідає природі, призводить до досконалості, а відмова від виконання такої діяльності – до деградації. Якості найкраще проявляються у спілкуванні з іншими та побудові відносин, а також у найкризовіші моменти життя. У такі моменти людина змушена задіяти всі свої риси і відразу стає очевидна психофізична природа конкретної особистості. Розуміння свого психотипу – це тривалий процес дослідження та результат успіху у ньому – це внутрішній спокій, щастя та радість від можливості займатися діяльністю, якою хочеться займатися. Розуміння себе потребує великої праці. Щастя в обмін на працю – чесна угода. Успіхів Вам на цьому шляху!

Але, з яким би психотипом ми себе не асоціювали, чим би не займалися, яку професію не обрали, ми повинні розуміти, що від нас завжди життя буде вимагати чесності та упорства в досягненні своєї мети і майстерності в її реалізації.