презентація Що ми можемо побачити на небосхилі

Що можна побачити на небосхилі

Маленькі точки на небі, що світяться, у давнину назвали зорями. Сьогодні ви вже знаєте, що зорі — величезні тіла. Проте вони перебувають настільки далеко, що світла від них доходить дуже мало і його можна побачити лише вночі. Спостерігаючи за зоряним небом, люди помітили, що більшість зір не змінюють свого положення щодо інших зір. У своїй уяві люди з’єднували зорі лініями і домальовували до цього «скелета» різних тварин, людей тощо. Такі зорі в межах одного «небесного малюнка» називають сузір’ями.

Восени та взимку в Україні майже всю ніч можна спостерігати сузір’я Оріон. У яскравих зорях цього сузір’я можна легко впізнати контури героя давньогрецьких міфів

Люди також помітили, що деякі зірочки постійно змінюють своє положення на небі відносно інших зір. Їх назвали планетами, що давньогрецькою мовою означає «блукаючі зорі». На відміну від зір, планети обертаються навколо Сонця, тому й змінюють своє положення на небосхилі. Сьогодні ми знаємо, що планети розташовані набагато ближче до Землі, ніж зорі, і те, що планети не світяться самі, а лише відбивають те світло, що доходить до них від Сонця. Тому їх також ми бачимо, як тьмяні точки.

Проте деякі планети, а саме Марс і Венеру, можна побачити на небі дуже чітко. Венера — найяскравіший об’єкт на небі після Сонця та Місяця. Іноді її видно навіть у світлий час

У Давньому Єгипті рух сонця небом пов’язували з богом сонця Ра. Щодня Ра випливав на човнику зі сходу, щоб освітлювати землю. А коли запливав за захід, він спускався освітлювати загробний світ. Там Ра боровся з гігантським змієм, який намагався проковтнути сонце. Ви знаєте, що кожного дня сонце з’являється на Сході та зникає на Заході. Якщо впродовж дня з однієї точки фотографувати сонце, то отримаємо таку картину:

Проте кожного дня сонце змінює свій шлях небосхилом. Залежно від пори року, ми бачимо його або вище, або нижче. Якщо кожного дня фотографувати сонце в один той самий час, то побачимо, що воно описує певну фігуру

Місяць обертається навколо Землі набагато швидше (один оберт майже за місяць), ніж Земля навколо Сонця (один оберт за рік). Тож Місяць на небосхилі переміщається значно швидше.

Чи бачили ви, як падають зорі з неба? Сьогодні ви вже знаєте, що зорі не можуть упасти з неба. Проте все одно, коли люди бачать яскраву риску на небі, яка миттєво зникає, говорять, що з неба впала зірочка

Явище «падаючих зір» називають метеорами. Воно виникає внаслідок потрапляння в атмосферу Землі невеликих тіл — уламків астероїдів або комет. Зазвичай ці уламки розміром із піщинку. Потрапляючи в повітря з великою швидкістю, вони згоряють, залишаючи за собою світловий слід.

Іноді такі уламки досить великі, і вони не встигають згоріти й долітають до поверхні. Тоді ці уламки можна знайти, і це вважають великою вдачею. Камінчики, які прилетіли на Землю з космосу, називають метеоритами. Великі камінці, пролітаючи крізь атмосферу, залишають вогняний слід і самі виглядають, як вогняна куля. Їх можна розгледіти навіть удень. Таке явище називають болідом. Проте воно трапляється вкрай рідко.

У певні дні Земля проходить крізь метеорні потоки, у яких наявні мільйони піщинок, і тоді за годину можна спостерігати на небі сотні й тисячі метеорів. Це називають метеорним дощем. Лежачи під відкритим небом у зоряну ніч у серпні, можна спостерігати метеорний потік Персеїди . За одну годину з боку сузір’я Персея можна побачити до 60 метеорів.

Мапа для небосхилу

У сиву давнину люди створили модель нашої планети, яку ми називаємо глобусом. Згодом було складено подібну модель того, що можна побачити на небі. Її назвали небесною сферою. Як і для нашої планети, на небесній сфері виділяють дві півкулі: верхню — Північну небесну півкулю, і нижню — Південну небесну півкулю. Їх розділяє небесний екватор. Небесна сфера обертається навколо осі світу, яка співпадає із земною віссю. У тих точках, де небесна вісь перетинає небесну сферу, розташовані відповідно Північний та Південний полюси світу.

Як і для поверхні Землі науковці й мандрівники складали мапи, так і для небосхилу астрономи складали зоряну мапу. Вона дуже схожа на небесну сферу, але зображується на площині. На ній також точками позначені найяскравіші зорі та утворені ними сузір’я. У самому центрі мапи — Полярна зоря. Часто також на зоряній мапі позначають положення Сонця.

Напевно, найвідомішими сузір’ями у Північній півкулі є Велика та Мала Ведмедиці. Більшою мірою їх можна побачити у вигляді ковшів

Положення Сонця на небосхилі змінюється щодня. Це помітили дуже давно. Залежно від пори року Сонце завжди перебуває на небосхилі в межах певного сузір’я. Ці сузір’я назвали зодіаком, або зодіакальними сузір’ями.