Презентація.“Щоденник” О.Довженка – важливий історико-літературний документ епохи.

Інтегрований урок Урок-дослідження “Щоденник” О.Довженка – важливий історико-літературний документ епохи.

Завдання уроку: ознайомитися з історичною основою “Щоденника” визначити порушені в ньому проблеми; довести значущість «Щоденника» О.Довженка для нащадків у плані правдивого відображення дійсності часів Другої світової війни; розкрити авторське осмислення історичного минулого України; вдосконалювати навички пошукової діяльності, вміння аргументовано відстоювати власну позицію; розвивати вміння критично мислити, аналізувати історичний документ; виховувати почуття патріотизму, національної гідності.

У роки війни

Словничок Щоденник – різновид мемуарної літератури, записи про переживання, думки й події в житті якоїсь людини, зроблені нею самою у хронологічній послідовності.

Під час підготовчої роботи ми визначили основні теми Давайте їх окреслимо: тема Другої світової війни і доля України у цій війні; тема жінки, матері, дружини; тема національної свідомості і гідності українців; тема історичної спадщини та руйнувань;

«Українська історія в кінофільмах» Робота з кінохронікою Дати аналіз, стислу характеристику цього джерела.

“Літературознавці” “Історики” “Експерти”

Історична розминка «Україна в роки Другої світової війни» (1939-1945рр.)

Складіть історичний пазл щляхом знайдення відповідників Літературна цитата історичний факт, подія (кінохроніка) Виконайте завдання до пазлу. Удачі!

Літературне есе-дослідження За змістом цитованого матеріалу “Щоденника” О.Довженка обґрунтуйте свої думки: “ Я цілком поділяю думку автора про…” “ Я не погоджуюсь з тезою автора про…” Трагедія бездержавного народу

В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно, є народ другорядний, поганий і нікчемний. Ми дурний народ і невеликий, ми народ безцвітний, наша немов один до одного непошана, наша відсутність солідарності і взаємопідтримки, наше наплювательство на свою долю і долю своєї культури абсолютно разючі і об’єктивно абсолютно не викликаючі до себе ні в кого добрих почуттів, бо ми їх не заслуговуємо. Вся наша нечулість, боягузництво наше, зрадництво, і пілацтво, і грубість, і дурість під час всієї історії возз’єднання Східної і Західної України є, по суті кажучи, цілковитим звинувачувальним актом, є чимось, чого історія не повинна нам простити, є чимось, за що людство повинно нас презирати, якщо б воно, людство, думало про нас. У нас абсолютно нема правильного проектування себе в оточенні дійсності і історії. У нас не державна, не національна і не народна психіка. У нас нема справжнього почуття гідності, і поняття особистої свободи існує у нас як щось індивідуалістичне, анархічне, як поняття волі (звідси індивідуалізм і отаманство), а не як народно-державне розуміння (марксівське) свободи як усвідомлення необхідності. Ми вічні парубки. А Україна наша вічна вдова. Ми удовині діти. О.Довженко “Щоденник” 02.07.1942 р.