Культура – це сукупність духовних та матеріальних цінностей, створених людством протягом історії його розвитку, а також рівень розвитку суспільства в певну епоху. В епоху Середньовіччя, попри всі протиріччя та складності економічного, політичного та духовного життя, продовжувався розвиток людства: виникли нові напрямки науки та мистецтва, удосконалювалася техніка. Культура Середньовіччя стала фундаментом, на якому здійснила свій злет культура епохи Відродження. В основі середньовічної культури – поєднання античної спадщини і традицій варварських народів. Християнство стало тією силою, що зуміла їх поєднати. Так народилася середньовічна культура.
Особливості культури середньовіччя ґрунтувалася на ідеях християнства (ісламу); носила яскраво забарвлений релігійний характер та елементи світської культури; поєднувала традиції пізньої античності та варварства; мала релігійно – виховний характер; Бог - центр світу: віруюча людина та вірний слуга Божий - ідеал людини та культури
На межі V-VI століть центром культурного та духовного піднесення стало Остготське королівство в Італії. Визначними представниками «остготського відродження» були Северин Боецій, Флавій Кассиодор. Потім культурне життя майже завмерло. З ІІ половини VІІ століття культурне життя в Західній Європі зосереджувалось переважно в монастирях. У скрипторіях – майстернях, де переписувалися книги – розвивалося мистецтво прикрашати рукописи мініатюрами, різнобарвними великими літерами-ініціалами, орнаментом, коштовним камінням.
Нова хвиля культурного піднесення, відома як «каролінзьке відродження», виникла в державі Карла Великого, хоча сам він був напівграмотним (читати читав, а писати так і не навчився). Карл Великий потребував освічених людей, тому вимагав, щоб у кожному монастирі та єпископстві були засновані школи для дітей і кліриків. КАРОЛІНЗЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ Центром просвітництва за Карла Великого стала придворна академія в Аахені, в якій працювали найосвіченіші люди Заходу – Алкуїн, Ейнгард. Після смерті Карла Великого культура знову замкнулася в монастирських стінах. ІХ-Х століття історики назвали добою «культурного мовчання».
Середньовічна школа Школи існували при церквах та монастирях. В невеликому класі одночасно вчилися читати, писати, лічити, співати. Тут вчилися і дорослі , і малі. Навчання велося латиною; на всю школу, нерідко, була одна книга . В навчанні панували муштра, зубріння та різка. Палатинська академія Карла Великого
Середньовічні університети Перші вищі школи – університети - з'явилися в Європі у ХІІ ст., в Італії. Студенти вчили богослов’я, медицину, право та “ 7 вільних мистецтв ” : граматику, діалектику, риторику, арифметику, геометрію, астрономію і музику. У ХV ст. в Європі налічувалося понад 60 університетів
Болонський університет Заснований 1088 року. Отримав статус університету 1189р. від папи Климента ІІІ. Паризький університет Заснований 1045 року. Отримав статус університету 1215р. від папи Інокентія ІІІ. Оксфордський університет Заснований 1096 року. Отримав статус університету 1254р. від папи Інокентія IV. Кембриджський університет Заснований 1209 року. Отримав статус університету 1218р. від папи Йоана ХХІІ.
Середньовічна література Література середньовіччя була церковною та світською. До першої відносять чисельні “ житія святих ”. Другу складають рицарські поеми і романи. Найвідоміші поеми – “Пісня про Роланда”, “Пісня про Нібелунгів”,“ Слово о полку Ігоревім” , найвідоміші романи – “Трістан та Ізольда” і “Король Артур”.
працюємо з документом Уривок з “ Пісні про Роланда ” Відчув Роланд, що морок криє очі, Роланд почув себе в обіймах смерті - На ноги став,напруживши всі сили,- Смертельний холод в голові і серці. В лиці червоної ні каплі крові, Лягає під ялину ниць Роланд, до скелі темно-бурої підходить Притис до серця меч і Оліфант. І десять раз у розпачі і гніві Він ліг обличчям до країни маврів, Мечем об камінь б’є. А сталь дзвенить Щоб Карл сказав своїй дружині І навіть не щербиться. І мовив граф: славній, “Мій добрий меч,вірний Дюрандале, Що граф Роланд умер - та переміг. Коли я вмру,ти більше не потрібний! А скільки битв з тобою виграв я, А скільки царств завоював тобою Для імператора з сідою бородою! Ти не потрапиш в руки боягуза…”
За всіх відмінностей між античністю і Середньовіччям у цих епох є одна загальна ознака – це становище жінки. Середньовіччя, незважаючи на культ Прекрасної Дами, – це епоха здебільшого чоловіча. Християнські богослови довго сперечалися, чи є в жінок душа, і на Вселенському соборі 585 року вирішили, що вона є. Але права жінок обмежувалися постулатом Блаженного Августина: «Жінка не може ані вчити, ані свідчити, ані судити, ані тим більше наказувати» Середньовіччя – епоха жінконенависництва. Існувала навіть «література про злих дружин»: «Що є дружина? Сітка, дияволом створена. Зваблює лестощами, світлим обличчям, язиком співає, словами чарує, багатьох нищить. Це джерело згуби, сміртоносна біда, душам згуба, цвіт диявольський, стріла сатанинька, звір неприборканий». ЖІНКА У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ
Це чоловічий шовінізм. Жінки проявили себе і в середні віки. Серед святих—дуже багато жінок. Видатними жінками були Елеонора Аквітанська, дружина Людовика VII, Генріха II, матір Ричарда Левине Серце, учасниця Хрестових походів, «королева трубадурів». Матильда Тосканська — найосвіченіша жінка свого часу, професійно володіла списом, мечем, пікою. Жанна д’ Арк, яка змінила хід Столітньої війни. А знаменита Ярославна, королева Франції! Часто жінки були освіченішими, ніж чоловіки, мали свої школи. Відомі випадки, коли вірші безграмотних середньовічних поетів записували жінки. Усупереч думці про недосконалість жінок вони прославили середні віки.
Гуманізм. Проторенесанс Гуманізм (лат. humanitas — «людяність», humanus — «людяний», homo — «людина») — це філософсько- етична позиція, яка надає особливого значення цінності людей та сприянні людям, і в загальному віддає перевагу критичному мисленню та доказам над прийняттям догмату або забобонів. Гуманізм — інтерес до людини або до вивчення гуманітарних дисциплін Данте Аліг’єрі
Франческо Петрарка Франче́ско Петра́рка, також просто Петрарка (Francesco Petrarca; 1304, Ареццо —1374, Аркуа-Петрарка) —італійський поет та літописець, ранній гуманіст. Один із засновників гуманізму, його називають «батьком гуманізму». Особливо відомі сонети Петрарки, котрі вважаються зразком жанру. Петрарка і Лаура
Термін «романський» називається так тому, що споруди цього часу були здебільшого кам’яні і побудовані за римським способом, на відміну від дерев’яних будівель. Романський стиль відповідав вимогам неспокійного часу — добі феодальних війн, загарбань. Усі ці загрози вимагали створювати будівлі, які за певних умов могли стати фортецями. Суворі й понурі вежі, високі й масивні мури, важкі склепіння, невеликі вікна, що іноді нагадували бійниці. Замки — місце, де ховалися від нападників мешканці навколишніх сіл. Церкви, собори, монастирі були теж ніби фортеці. Плани культових споруд мали форму хреста. Стіни майже не розписані, лише в добу зрілості романського стилю стіни храмів були розмальовані зображеннями святих. Вормський собор, ХІ ст. Шпеєрський собор, ХІ ст. Моніальський собор, ХІ ст.
Слово «готика» виникло в добу Відродження. Готика є справжньою «кам’яною симфонією» за висловом В. Гюго. Легкість, каркасність конструкцій, багато скла, менш масивні стіни, різнокольорові вітражі, стрілчасті арки, вузькі і високі башти та колони, фасад, прикрашений скульптурами — усі ці елементи підкреслюють вертикаль, спрямованість до неба, що є головною ознакою готичного стилю. Собор Паризької Богоматері Собор у Солсбері