Презентація "Середньовічна Японія"

Середньовічна Японія

Перелік основних дат та подій VI–VII ст. — японці перейняли з Китаю систему управління державою.1192 р. — Йорімото Мінамото отримав титул військового правителя — сьогуна. До XVII ст. — перебування Японії у стані політичної роздробленості. VIIІ ст. — поширення буддизму в Японії. ХІ ст. — виникнення власної азбуки — кана. ХІ ст. — розвиток жанру повісті - моноґатарі.

У період V–XV ст. Японія, з одного боку, розвивалася під сильним впливом Китаю, а з іншого — зберегла низку особливостей. У VI–VII ст. японці перейняли з Китаю систему управління державою, складовими якої були: Верховний правитель — імператор;Розгалужений чиновницький апарат;Державна власність на землю. Селяни орендували її у держави, за що сплачували податки, а також були зобов’язані брати участь у громадських роботах;Загальна військова повинність;Регулярні переписи населення. Зображення імператора, ХІІІ ст.

У Японії, на відміну від Китаю, не склалася система іспитів для отримання чиновницьких посад. Замість цього державні посади автоматично отримували повнолітні представники аристократичних сімей. Проста людина майже не мала шансів потрапити до апарату управління. Знатні роди змогли добитися того, що землі, які вони «орендували» у держави, фактично стали їхньою спадковою власністю. Великі аристократи-землевласники відігравали значну роль у політиці Японії. Особливо могутнім став рід Фудзівара, який у Х–ХІ ст. фактично правив країною замість імператорів. Йорімото Мінамото

Унаслідок жорстокої і тривалої внутрішньої боротьби між родами Мінамототі Тайра до влади прийшов Йорімото Мінамото. У 1192 р. він отримав титул військового правителя — сьогуна. Сьогуни правили Японією на власний розсуд, попри те, що офіційно країною продовжували правити імператори. Нерідко вони намагалися повернути собі всю повноту влади, або ж у боротьбу за неї вступали різні знатні роди Японії. Країна перебувала у стані політичної роздробленості аж до XVII ст. Аристократичні роди утримували власні армії. Це сприяло появі замкнутого прошарку професійних воїнів — самураїв. Слово «самурай» походить від дієслова зі значенням «служити господарю». Ці воїни жили у відповідності зі строгим морально-етичним кодексом — бусідо («шлях воїна»). Головними рисами самураїв мали бути вірність господарю та стійкість. Самурай-вершник. Хто такий сьогун? Чи заміняв він імператора на престолі?Хто такі самураї? Назвіть причини формування цього суспільного прошарку.

Японія мала власну релігію — Сінто. Це була суміш культів предків, віри у надприродних істот та богів — камі. Для поклоніння богам та духам держава зводила численні храми, які утримувала, а також надавала їм у вічне користування землі та селян. З VIIІ ст. у Японії також поширився буддизм. Вхід до святилища камі Інарі — покровителя рисівництва (сучасний вигляд)

Попри складну політичну ситуацію та майже безперервні міжусобиці, у Японії розвивалися міське життя та культура. В ХІ ст. виникла власна азбука — кана, що стало поштовхом для розвитку літератури. Особливо популярним був жанр повісті — моноґатарі. Придворне життя описується в «Ісе моноґатарі», «Щоденниках» Ідзумі Сікібу та «Гендзі моноґатарі» авторства Мурасакі Сікібу. Пізніше розвинувся жанр дзуйхіцу — неформальних записок про все, що оточує автора. Перлиною цього жанру вважаються «Записки коло подушки» Сей Сьонагон. Зображення Мурасакі Сікібу, виконане у ХVII ст.

Уривок із «Записок коло подушки» Сей Сьонагон (966–1017/1025)Те, що надокучає: Гість, який без кінця просторікує, коли тобі ніколи. Якщо з ним можна не рахуватися, спроваджуєш його без довгих церемоній: «Потім, потім» ... Але яка ж бере прикрість, якщо гість — людина поважна і перервати її ніяково. Людина, далеко не розумна, базікає про все на світі з дурною посмішкою на обличчі. Заздрити іншим, скаржитися на свою долю, приставати з розпитуваннями з будь-якої дрібниці, а якщо людина не піде на відвертість, зі злості очорнити її. Краєм вуха почути цікаву новину і потім усім розповідати з таким виглядом, ніби знаєш усі подробиці, — як це бридко!Тебе хилить в сон, ти лягла і вже засинаєш, як раптом тонким-тонким голосом жалібно співає москіт, він кружляє над самим твоїм обличчям і навіть, такий маленький, примудряється навіювати вітерець своїми крильцями. Доведе до краю!Людина, близька твоєму серцю, раптом починає хвалити до небес свою колишню кохану. Не дуже це приємно, навіть якщо мова йде про далеке минуле. Але, припустимо, він лише недавно розлучився з нею. Тут вже тебе зачепить за живе. Щоправда, у такому випадку легше судити, що до чого. Коли собаки десь далеко хором здіймають протяжне виття, просто жах бере, до чого неприємне відчуття!

Висновки. У період V–XV ст. Японія, з одного боку, розвивалася під сильним впливом Китаю, а з іншого — зберегла низку особливостей. Японська система управління була схожа на китайську, з імператором як верховним правителем, розгалуженим чиновницьким апаратом та системою податків. Проте у Японії не було системи іспитів для отримання чиновницьких посад, і вони передавалися автоматично представникам аристократичних сімей. Вплив аристократії став значним у політичному житті Японії, зокрема рід Фудзівара відігравав важливу роль у владі. Замість централізованого управління влада розділилася між різними сильними родами, що призвело до політичної роздробленості країни. У Японії сформувався прошарок професійних воїнів, відомих як самураї, які дотримувалися строгого морально-етичного кодексу бусідо. Культурно Японія розвивалася, включаючи розвиток писемності, літератури та будівництва храмів, а також поширення буддизму та релігії Сінто. Незважаючи на складнощі в політичній сфері, міське життя та культура Японії продовжували розвиватися, що проявилося у виникненні нових жанрів літератури.