Презентація "Символи України" (вишивка, розпис)

OUR ANCESTORS’SACRED SYMBOLS Народні символи України

ТРИЗУБ TRIDENTДо творення світу жіноче начало мало блакитний колір (вода), а чоловіче – жовтий (вогонь). Після творення жіноче начало стало жовтим (земля), а чоловіче – блакитним (небо). З води та вогню й постало синьо-жовте Дерево світу наших предків. Water. Fire. Land. Air. Tree of life. ГЕРБCOAT OF ARMS

Наро́дні си́мволи Украї́ни — скарб українського народу. В українській графіці використовуються символи й образи з пісенної народної творчості, з легенд, що використовуються в обрядах і звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках тощо. За втіленням символіки умовно поділяються на рослинні і тваринні. Українці відтворюють ці символи у вишивці на сорочках, рушниках тощо, у розписі посуду, в кованих виробах, у різьбленні, в барельєфному прикрашанні житла, у розписахпечі в хатах, гончарних виробах, у гравюрі, а також, в окремому виді української творчості — в писанках. Українська народна символіка поєднує язичницькі та християнські елементи, що витворюють синтез, виражений у національному світосприйнятті, звичаях, традиції, декоративному мистецтві, фольклорі

Символіка української вишивки. Характерна ознака стародавньої вишивки – її лаконічна довершеність. Тут нема нічого зайвого, кожна деталь не випадкова. Узори вишивок – це особливі письмена. Не дарма на Гуцульщині серед вишивальниць заведено було говорити: "Я таку сорочку випишу". Тому зображення тварин, людей, зірок, рослин тощо, були "виписані" в орнаментах. Візерунки на одязі виконують не лише декоративну функцію, а ще й містичну. Вишиванка є не простим елементом одягу: вона відіграє роль оберегу .

Калина – дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами. Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові – жінка – народження -Україна – Відродження. Ламати калину означало виходити заміж, тому що грона калини часто прикрашали весільне вбрання нареченої. Зображення дуба і калини на вишиванці – це поєднання сили і краси.

Сонце - потужний сакральний символ. Уособлює вогненну батьківську енергію, а для пращурів - знак священного вогню. Сонце зображають у вигляді восьмикінечної розетки чи зірки, що вже сама по собі містить величезний енергетичний заряд, а також у вигляді свастик, ромбів з променями, хрестів у колі. Вода - друга стихія, що утворила земне життя. Втілює вологу материнську енергію. Знак води нагадує згорнуту змію або хвилясту лінію. Земля - символ плодючості, щедро засіяної землі, зображений у вигляді ромбів. Ці знаки, що дійшли до нас з глибокої минувшини - Сонце, Вода і Земля - складають життєдайну трійцю. Вони є неподільними в орнаментах української вишивки. 

Виноград розкриває нам радість і красу створення сім'ї, є символом родючості. З виноградної лози плели весільні вінки, нею прикрашали весільні караван. Наречену засівали сушеним виноградом, щоб у неї були діти. Мак. З давніх-давен на Україні святили мак і обсівали людей та худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна квітка несе в собі пам'ять народу. Дівчата, в сім'ях яких були загиблі, вишивали узори маку на сорочках, присягаючи зберегти й продовжити свій рід.

Павич - жар-птаха, що несе в собі сонячну енергію. Ця поважна пташка уособлює сімейне щастя та благополуччя. Ластівка - пташка, що несе добрі новини, знак весни і початку нового життя. Соколи, голуби, півні, - все це символи молодят. Парне розташування птахів у народному мистецтві уособлює кохання і вірність. Не можна вишивати на рушнику пташок не в парі. Розміщують птахів голівками один до одного. Іноді  вони тримають у клювиках гілочку чи ягідку калини. Орел - у давніх образах володар верхнього світу. Двоголовий орел тотожний міфологічному образу - космогонічному персонажу, якого вважали творцем землі, дерев, людей. Олені - прадавній потужний образ, що несе щастя і добробут. У більш сучасних вишивках майже не зустрічається. 

Дерево Життя - наймогутніший сакральний символ, використання якого у весільній вишивці несе дуже сильне смислове навантаження. Значення його в тому, що все живе у світі - це частина великої нерозривної системи буття. Дерево Життя, Дерево Щастя, або Райське Дерево зображають як головний елемент  малюнку.   Структура Дерева Життя відображає уявлення наших пращурів про світобудову. Крона дерева - це світ богів, стовбур - сьогочасний матеріальний світ, а коріння - підземний потойбічний світ. Інколи світ потойбічний відділяють горизонтальною лінією.  

Сакральне значення мають не лише візерунки на сорочці, але і їх колір:червоний – колір сонця, удачі, захисту, любові й пристрасті;зелений – символізує процеси народження та росту;жовтий – колір сонячної енергії, життя, радості, багатства і процвітання;синій – символ жіночої енергії, спокою, колір води і неба;білий – колір чистоти, святості, незайманості (білі сорочки носили незаміжні дівчата).чорний – означає біль і страждання, негативну енергію, енергію смерті (чорні вишиванки традиційно надягали на померлих).

А що ви знаєте про український національний декоративний розпис? Але ж деякі види відомі далеко за межами нашої країни. Пропоную розширити свій світогляд і, можливо, відкрити для себе щось нове. Деякі регіони України, як от Київщина, Уманщина, Катеринославщина, Херсонщина й Одещина, стали визнаними центрами народного розпису. А вже з початку ХІХ століття на основі настінного розпису почав витворюватись розпис декоративний, який виконується на різних предметах повсякденного вжитку: вазах, тарілках, глечиках, карафках, навіть елементах збруї та озброєння (давня традиція мистецтва Запорозької Січі).

Петриківський розпис. Розлогі малюнки квітів та рослин, насичених кольорів та фантастичних форм. Найвідоміший, найпоширеніший і найдавніший український розпис, який у 2013 навіть внесли до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО та України. Він дійсно вартий того: фантастичні, небувалих форм квіти та рослини, яскрава, насичена палітра – усе це створює неймовірне, казкове враження. Традиційно розпис виконується на білому тлі, малюнок розгорнутий по всій площині, але весь мотив обігрується навколо одного або кількох квіток чи бутонів. Деталі малюються одним мазком, причому є десяток видів, наприклад: «гребінець», «зернятко», «горішок». Деякі майстри малюють просто пальцем.

Самчиківський розпис. Сюжетний, великий «зубчастий» малюнок, схожий на гобеленовий. Скорочено самчиківка з’явилася на межі Волині та Поділля: у місцевих селищах теж була давня традиція розмальовувати хати рослинними візерунками, як і у Петриківці. Особливою майстерністю та художністю славилося село Самчики у Хмельницькій області, звідси й назва розпису. Тут малюнки були не лише окрасою оселі, а й оберегом. Вважалося, що чим гарніше розмальована хата, тим краща господиня. А ще за малюнками розпізнавали, чи є у хаті «дівка до видання». З приходом совєцької влади самчиківський розпис, на відміну від петриківського, майже зник. На щастя, у 2016 році об’єднання митців UAMAZE ініціювало проєкт «Нове Життя Самчиківського розпису». Вони влаштовували майстер-класи, розписали у Самчиках будинки, паркани, школу, автобусні зупинки тощо. Завдяки цьому розпис не зник, а й увійшов у моду: зараз його відтворюють і в одязі, і в декорі.

Косівський розпис. Малюнок у стилі народного примітивізму у впізнаваній колористиціЦей вид розпису отримав назву від містечка Косів на Івано-Франківщині і походить з техніки ритування – особливого способу декорування гуцульської кераміки. Виріб спершу обпалюють, потім розписують, покривають прозорою глазур’ю і випікають знову. Ця традиція оформилася ще в XVIII-XIX століттях. З того часу незмінними залишаються й особливості косівського розпису. Зазвичай це обмежена кількість кольорів: білий, зелений, різні відтінки охри, подекуди синій. Основні мотиви – рослинні орнаменти, звірі, птахи, жанрові сценки з народного життя, героями яких були пастухи і мисливці, музиканти та листоноші

Яворівський розпис. Сюжетні й флористичні мотиви, насичені кольорові поєднання. Цей розпис виник теж у XVIII столітті, але на території сучасного Яворівського району Львівської області. У той час тут зосереджувалися кращі майстри з обробки дерева. Їхні вироби мали величезний попит, але найбільше цінувалися місцеві скрині. З їх прикрашання й почався яворівський розпис. У XX столітті яворівський розпис дещо змінився. На передній стінці та на кришці скрині з’явилися квіткові мотиви в чотирикутниках з вигнутими або опуклими сторонами. Доповнилися й кольорові поєднання: коричневий і вишневий з жовтим, білим або червоним, оранжево-коричневий фон з холодним зеленим. Ці особливості й стали основою яворівського розпису. Згодом ним розмальовували й забавки, начиння, інші меблі. Нині впізнавані орнаменти є на вазочках, грибочках, яєчках, дощечках, лопатках, ложках – сувенірах Львівщини.

Опішнянський розпис. Особлива життєрадісність і яскравість Родом з Полтавської області. Відома Опішнянська кераміка ще з XVII століття. Опішнянські орнаменти відрізняються особливою життєрадісністю і яскравістю. У малюнку обов'язково присутня огинаюча лінія, вироби покриваються ангобом (спеціальним глиняним шаром). На поверхнях виробів малюються ягоди, листя, каракулі (кривульки), квіти, метелики, сердечка, гілки та інші. Опішнянський розпис був також включений у перелік б'ектів нематеріальної культурної спадщини України.

Васильківський розпис (майоліка)Яскраво виражена стилізація форм. Васильківський розпис (Київщина) захоплює своєю незвичайністю. У васильківському розписі яскраво виражена стилізація форм, поєднані рослинні мотиви та зображення тварин. Декоративності йому надає рослинний візерунок із мазків. Основні кольори цього розпису: червоний, синій і жовтий. Півник з кухонної шафки в Бородянці, як предмет Васильківської майоліки став символом стійкості України та прославився на весь світ